Сквамозна епідермофітія

Сквамозна епідермофітія – одна з форм грибкового ураження долонь або стоп, що викликається грибком Trichophyton mentagrophytes і характеризується помірним запаленням з ознаками гіперкератозу. Симптомами цього захворювання є утворення на шкірі стоп або долонь бляшок розміром 1-4 сантиметри, гіперкератоз та помірна сверблячка. У деяких випадках бляшки можуть бути відсутніми, єдиними проявами патології виступають свербіж і лущення. Діагностика сквамозної епідермофітії ґрунтується на результатах дерматологічного огляду та мікроскопічного вивчення зіскрібків з вогнищ ураження. Лікування захворювання проводиться аналогічно до терапії інших мікозів стоп або долонь, але має виражену етапність.

Сквамозна епідермофітія (сквамозно-гіперкератотична епідермофітія) – різновид долонно-стопного дерматомікозу, при якій спостерігаються порушення процесів зроговіння шкіри у вигляді лущення та гіперкератозу. Само по собі зараження Trichophyton mentagrophytes шкіри стоп і (меншою мірою) долонь є дуже поширеним станом, що спостерігається у величезної кількості людей по всій планеті. При цьому частка саме сквамозної епідермофітії у загальній структурі даного захворювання точно невідома, з’ясування ускладнюється ще й тим, що різні форми патології (включаючи сквамозно-гіперкератотичну) можуть переходити одна в одну. Даний тип стопного мікозу вважається в дерматології найбільш контагіозним, так як на лусочках шкіри, що рясно виділяються, тривалий час може зберігатися збудник, що збільшує ймовірність зараження інших осіб. Заразність сквамозної епідермофітії значно підвищується при стертих формах захворювання, коли виражених клінічних симптомів не спостерігається, і хворий може, сам того не знаючи, інфікувати величезну кількість людей.

Як уже було сказано вище, причиною сквамозної епідермофітії є зараження шкіри мікроскопічним сапрофітним грибком Trichophyton mentagrophytes, який впроваджується через мікроушкодження тканин. Інфікування зазвичай відбувається при носінні взуття хворого, у місцях громадського користування з підвищеною температурою та вологістю (бані, сауни, басейни). У деяких випадках грибок може жити на поверхні шкіри протягом багатьох років у складі сапрофітної флори, не викликаючи захворювання, але при появі провокуючих факторів (носіння незручного взуття, зниження імунітету, порушення мікроциркуляції у тканинах шкіри) призводить до виражених клінічних проявів.

Сквамозна епідермофітія рідко розвивається в результаті первинного зараження грибком, зазвичай передує їй інша форма патології, наприклад, дисгідротична або епідермофітія нігтів. Причини, через які в ході життєдіяльності грибка розвивається гіперкератотична реакція шкіри, достовірно невідомі – дерматологи припускають, що свою роль відіграють реактивність організму, рівень метаболізму та мікроциркуляції у тканинах шкіри, генетичні фактори. Порушення процесів зроговіння при сквамозної епідермофітії відбивається на підходах до лікування даного мікозу, так як значна частка збудника захищена потовщеним роговим шаром як від системно використовуваних протигрибкових препаратів, так і від засобів, що зовні застосовуються.

У переважній більшості випадків сквамозна епідермофітія розвивається на шкірі стоп – описані випадки її виникнення на долонях, але деякі дослідники вважають, що така форма можлива лише на тлі вираженого імунодефіциту. Зазвичай уражаються підошви та бічні поверхні стоп, розвитку захворювання можуть передувати інші форми мікозів – ураження нігтів, інші типи епідермофітії. Власне вогнище ураження виглядає як бляшка неправильної форми червоного, рідше багряного кольору, що не піднімається над навколишньою шкірою. Поверхня елемента покрита великими брудно-сірими лусочками. При тривалих випадках сквамозної епідермофітії навколо вогнищ формуються виражені гіперкератотичні нашарування. Суб’єктивні симптоми на цьому етапі зазвичай обмежуються помірним свербінням та іноді хворобливістю.

Гіперкератоз значно погіршує еластичні властивості шкіри, тому навколо осередків мікозу нерідко формуються болючі тріщини, які можуть стати вхідними воротами для вторинної інфекції. Течія сквамозної епідермофітії дуже тривала, часом займає багато місяців і років. Іноді цей різновид захворювання трансформується в дисгідротичну епідермофітію. Мимоволі або на тлі недостатнього лікування сквамозно-гіперкератотична форма мікозу може переходити в стерту, яка проявляється минущою свербінням і лущенням шкіри. Сквамозна епідермофітія такого типу найнебезпечніша в плані заразності хворого. Іноді до симптомів цього стану приєднуються прояви захворювань, що провокують мікоз шкіри стопи – цукрового діабету, трофічних порушень, плоскостопості та інших.

Для визначення сквамозної епідермофітії застосовують метод дерматологічного огляду уражених ділянок шкіри та зіскрібок з наступною мікроскопією. У ряді випадків для ідентифікації збудника виробляють посів зразків зіскрібка на патогенні гриби в селективні живильні середовища. Огляд краще виконувати за допомогою лампи Вуда, яка дозволяє визначити межі грибкового ураження. Також можна використовувати метод простої дерматоскопії. При розпитуванні хворого на сквамозну епідермофітію з’ясовується, що захворювання протікає тривало, свербіж помірний, за наявності тріщин гіперкератотичних ділянок шкіри визначається виражена болючість. В ході огляду можна провести вимірювання рН шкіри, яке при сквамозної епідермофітії (як і за будь-якої іншої форми цього стану), буде зміщено в лужну сторону.

Зішкріб та його подальша мікроскопія здійснюються мікологом або дерматологом для підтвердження діагнозу мікозу та наступних точніших методів діагностики. При мікроскопії у разі наявності сквамозної епідермофітії крім клітин епітелію та ороговілих лусочок визначаються нитки міцелію або суперечки грибка. Однак точна ідентифікація типу або виду збудника при цьому практично неможлива, тому для диференціального діагнозу епідермофітії від інших мікозів (кокцидіомікозу, трихофітії, кандидозу) застосовують метод посіву зіскрібка на селективні живильні середовища. Диференціальну діагностику сквамозної епідермофітії, крім інших мікозів, слід проводити також з псоріазом та деякими типами лишаю.

Особливістю лікування сквамозної епідермофітії є його проведення в кілька етапів, оскільки просте використання протигрибкових засобів, як системних, так і місцевих, нездатне знищити збудника. Спочатку необхідно зменшити вираженість гіперкератозу і його нашарувань, так як грибок може розташовуватися серед рогових мас, будучи надійно захищений від кровотоку (тобто від системно використовуються препаратів) і від ліків, що місцево призначаються. Для усунення рогових нашарувань при сквамозній епідермофітії застосовують компреси із розчинів молочної, саліцилової чи фруктової кислот, механічне видалення. Після цього можна приступати до етіотропної (протигрибкової) терапії захворювання.

У ряді випадків лікування сквамозної епідермофітії може бути обмежене тривалим (до 6-ти тижнів) призначенням місцевих протигрибкових препаратів – фунгіцидних мазей та розчинів (тербінафін, клотримазол), регулярними ваннами для ніг, підтримкою гігієни шкіри стоп. При рецидиві після раніше проведеного місцевого лікування або при тяжкому перебігу захворювання можуть використовуватись системно діючі протигрибкові засоби. У тих випадках, коли сквамозна епідермофітія ускладнюється вторинною інфекцією, до програми терапії можуть бути додані антибіотики групи пеніцилінів або макролідів.

Прогноз та профілактика сквамозної епідермофітії

Сквамозна епідермофітія характеризується тривалим перебігом та схильністю до частого рецидивування, проте прогноз щодо одужання при правильному та завзятому лікуванні зазвичай сприятливий. Щоб знизити ймовірність рецидиву, крім вищевказаних терапевтичних заходів необхідно обробити зсередини все взуття хворого (і, бажано, взуття членів сім’ї) слабким розчином формальдегіду. Взуття повинне носитися по сезону, надмірно теплі або тісні туфлі та черевики можуть спровокувати розвиток сквамозної епідермофітії.

Потрібно уникати носіння чужого взуття, відвідування громадських лазень, саун та басейнів. Адміністрації подібних закладів також слід проводити регулярну санітарну обробку підлоги, предметів меблів та приладдя для купання, виявляти серед робітників (банщиків, тренерів у басейні) хворих з епідермофітією. Вкрай важлива правильна гігієна ніг: щоденні ванни для ніг (бажано з використанням господарського мила), заміна шкарпеток або панчох. Якщо сквамозна епідермофітія виникла і натомість загального провокуючого захворювання, його своєчасна терапія сприятиме лікуванню шкірної патології.