Слабкість родової діяльності

Слабкість родової діяльності – недостатня за силою, тривалістю та періодичністю скорочувальна активність матки, обумовлена ​​її гіпотонічною дисфункцією. Слабкість пологової діяльності проявляється рідкісними, нетривалими та неефективними сутичками, уповільненням розкриття шийки матки та просування плода. Патологія діагностується за допомогою спостереження, кардіотокографії, вагінального дослідження. У лікуванні слабкості пологової діяльності застосовується родостимуляція; за показаннями проводиться кесарів розтин.

Слабкість пологової діяльності – одна з форм порушення скорочувальної функції матки, що характеризується низьким тонусом міометрію, рідкісною частотою сутичок, слабкою амплітудою скорочень. Відзначається переважання діастоли переймів (періоду розслаблення) над систолою (періодом скорочення), що уповільнює розкриття шийки матки та просування плоду по родовому каналу.

В акушерстві та гінекології слабкість пологової діяльності є одним із частих ускладнень пологів та найбільш поширеною причиною різних патологічних станів плода та матері. Серед загальної кількості пологів на слабкість пологової діяльності за статистикою припадає близько 7% випадків, при цьому частіше аномалія розвивається у першородних, рідше – у процесі других та наступних пологів.

До розвитку слабкості пологової діяльності може призводити широке коло причин, пов’язаних з морфологічною неповноцінністю матки, недостатністю гормональної регуляції пологового акта, функціональною інертністю нервових структур, екстрагенітальними захворюваннями, патологією вагітності і т.д. , хронічному ендометриті, аденоміозі, дворогій або сідлоподібній матці), а також структурної неспроможності міометрія, обумовленої медабортами, діагностичними вишкрібаннями, консервативною міомектомією та іншими втручаннями в минулому. Рубцеві зміни, що виникли після радикального лікування ерозії шийки матки у жінок, що не народжували, також можуть сприяти слабкості пологової діяльності.

Найчастіше причиною слабкості пологових сил є порушення балансу між факторами, що зумовлюють активну родову діяльність (простагландинами, естрогенами, окситоцином, кальцієм, медіаторами та ін.) та гальмують родову діяльність (прогестероном, магнієм, ферментами, що руйнують медіатори та ін.). Слабкість родової діяльності нерідко розвивається у жінок з вегетативно-обмінними порушеннями – ожирінням, гіпотиреозом, гіпофункцією кори надниркових залоз, гіпоталамічним синдромом.

Слабкість родової діяльності може бути обумовлена ​​пізнім чи юним віком першородної; гестоз; передчасними пологами чи переношеною вагітністю; перерозтягуванням матки при багатоплідності, великому плоді, багатоводді; диспропорцією між розмірами плода та тазу породіллі (вузький таз); раннім відходженням вод. До розвитку слабкості пологової діяльності може призводити передлежання плаценти, перебіг вагітності в умовах хронічної недостатності фетоплацентарної, патологія плода (гіпоксія, аненцефалія та ін.).

Крім того, слабкість пологової діяльності може посилюватися астенізацією жінки (перевтомою, надмірними психічними та фізичними навантаженнями, незадовільним харчуванням, недостатнім сном); страхом породіллі, дискомфортною обстановкою, неуважним чи грубим обслуговуванням. Слабкість пологової діяльності нерідко є прямим продовженням патологічного прелімінарного періоду пологів.

За часом виникнення розрізняють первинну слабкість родової діяльності та вторинну. Первинною слабкістю вважають ситуацію, коли з початку пологів розвиваються недостатньо активні (слабкі за силою, неритмічні, нетривалі) сутички. Про вторинну слабкість говорять у тому випадку, якщо відбувається ослаблення сутичок наприкінці 1-го або початку 2-го періоду пологів після нормального або бурхливого характеру родової діяльності.

До різновидів слабкості родової діяльності відносять сегментарні та судомні сутички. Судомні сутички характеризуються затяжними (понад 2 хвилини) скороченнями матки. При сегментарних сутичках відбувається скорочення не всієї матки, а її окремих сегментів. Тому, незважаючи на безперервність сегментарних сутичок, ефект від них дуже малий. Визначення клінічної форми слабкості пологової діяльності дозволяє обрати диференційовану тактику щодо лікування порушень.

Клінічними проявами первинної слабкості родової діяльності є: зниженість збудливості і тонусу матки; частота сутичок – 1-2 протягом 10 хвилин; тривалість сутичок трохи більше 15-20 сек.; амплітуда (сила) скорочень міометрія – 20-25 мм рт. ст. Період скорочення матки короткий, період розслаблення подовжений в 15-2 рази. Наростання інтенсивності, амплітуди, частоти сутичок з часом не відбувається.

Сутички при первинній слабкості родової діяльності може бути регулярними чи нерегулярними, безболісними чи малоболючими. Перебіг структурних змін шийки матки (укорочення, згладжування та розкриття шийного каналу та маткового зіва) уповільнено. Слабкість скорочувальної активності матки нерідко супроводжує і період вигнання, а також послідовний та ранній післяпологовий період, що призводить до гіпотонічної кровотечі. Первинна слабкість родової діяльності призводить до затягування тривалості пологів, втоми породіллі, несвоєчасного виливу навколоплідних вод, подовження безводного проміжку.

У разі вторинної слабкості родової діяльності спочатку ефективні сутички слабшають, стають коротшими і рідшими, аж до повного припинення. Це супроводжується зниженням тонусу та збудливості матки. Розкриття маточного зіва може досягати 5-6 см без подальшого прогресування; просування плоду родовим каналом зупиняється. Небезпека слабкої родової діяльності полягає у підвищенні ризику висхідного інфікування матки, розвитку асфіксії плода або внутрішньоутробної смерті. При тривалому стоянні голівки плода у пологовому каналі можуть розвиватися родові травми матері (гематоми, вагінальні нориці).

Для визначення характеру пологової діяльності проводять клінічну оцінку ефективності переймів, тонусу матки, динаміки пологів. У процесі пологів проводиться моніторний нагляд за скороченнями матки (токометрія, кардіотографія); проводиться аналіз частоти, тривалості, сили сутичок та його порівняння з нормою. Так, в активну фазу 1-го періоду слабкими вважаються перейми тривалістю менше 30 сек. та інтервалами понад 5 хв.; для 2-го періоду – коротше 40 сек.

При слабкості родової діяльності розкриття шийки матки відбувається менш як на 1 см на годину. Ступінь і швидкість розкриття оцінюються в процесі піхвового дослідження, а також побічно – за висотою контракційного кільця та просування голівки. Про слабкість пологової діяльності говорять, якщо перший період пологів триває у першородних понад 12 годин, а у повторнородять – більше 10 годин. Слабкість пологових сил слід диференціювати з дискоординованою родовою діяльністю, оскільки їх лікування буде різним.

Вибір схеми лікування ґрунтується на причинах, ступені слабкості пологової діяльності, періоді пологів, оцінці стану плода та матері. Іноді для стимуляції інтенсивності сутичок достатньо зробити катетеризацію сечового міхура. Якщо слабкість пологової діяльності обумовлена ​​багатоводдям, виконується амніотомія. При перевтомі породіллі та відсутності вказівок на гіпоксію та асфіксію плода показано призначення медикаментозного сну, при астенізації доцільно створення естрогенно-кальцієвого фону.

Основне місце у лікуванні слабкості пологової діяльності відводиться родостимулюючої терапії. З цією метою проводиться внутрішньовенна інфузія окситоцину, введення простенону, динопросту. При неефективності родостимуляції виконується кесарів розтин. При знаходженні головки плода в порожнині малого тазу вдаються до розсічення промежини (перинеотомії, епізіотомії) або накладання акушерських щипців.

У процесі ведення вагітності з боку акушера-гінеколога необхідна оцінка факторів ризику розвитку слабкості пологової діяльності, а при виявленні таких факторів – проведення профілактичної медикаментозної та психофізичної підготовки. Слабкість пологової діяльності практично завжди призводить до погіршення стану плода (гіпоксії, ацидозу, набряку мозку), тому одночасно з родостимуляцією проводиться профілактика асфіксії плода.