Снігова сліпота

Фотоофтальмія (електроофтальмія, снігова сліпота) – опікова травма ока, пов’язана з пошкодженням кон’юнктиви та рогівки ультрафіолетовим, інфрачервоним або потужним видимим випромінюванням. Снігова сліпота проявляється ознаками кератокон’юнктивіту: світлобоязню, блефароспазмом, сльозотечею, набряклістю кон’юнктиви повік, ерозіями та виразками рогівки, тимчасовою втратою зору. Діагностика фотоофтальмії заснована на даних анамнезу та візуального огляду, біомікроскопії, інстиляційної флюоресцеїнової проби. Лікування снігової сліпоти вимагає створення повного зорового спокою, накладання щільної пов’язки на очі, інстиляцій крапель, що дезінфікують.

До фотоофтальмії відносять запальні захворювання очей неінфекційної етіології, що викликаються впливом променистої енергії. В офтальмології до променевих поразок очей прийнято відносити офтальмії, викликані інфрачервоним, іонізуючим випромінюванням, УФ променями (снігова сліпота), випромінюванням від електроджерел (електроофтальмія). При цьому зазвичай відбувається поверхневий опік ока (століття, кон’юнктиви, рогівки, склери), розвиваються явища блефариту, кон’юнктивіту, кератиту.

Снігова сліпота (електроофтальмія) розвивається в осіб, які зазнали впливу ультрафіолетового випромінювання, особливо в діапазоні UV-B (290-320 нм), UV-C (100-290 нм).

UV-B – ультрафіолетові хвилі середньохвильового діапазону, впливаючи на шкіру, викликають розвиток сонячного дерматиту, а, потрапляючи в очі, поглинаються рогівкою та кришталиком. Ультрафіолет короткохвильового діапазону (UV-C) поглинається озоновим шаром Землі, проте випромінювання такого спектру використовується в штучних джерелах: в медицині та косметології (кварцових лампах, лазерах), електрозварювальному виробництві і т. д. Короткохвильові UV-C промені повністю абсорбуються кон’юн епітелієм, що призводить до розвитку фотоофтальмії.

Під впливом поглинених променів відбувається пошкодження ДНК і мембран клітин епітелію вільними радикалами, що утворюються, і активними формами кисню, що проявляється в розвитку некробіозу, субепітеліальних везикул, скупченні гістаміну, набряку тканин і розширенні судин.

Снігова сліпота розвивається в осіб, які зазнали впливу ультрафіолетової радіації, відбитої від снігової поверхні – гірськолижників, альпіністів, полярників, любителі зимового риболовлі та ін. ; відвідувачів соляріїв; пацієнтів зі шкірними захворюваннями (псоріазом, атопічним дерматитом, вітіліго), які отримують ПУВА-терапію; електрозварювальників та людей, які спостерігають за зварювальними роботами без захисту очей світлофільтрами.

Ультрафіолет має кумулятивний ефект, тому симптоми снігової сліпоти та електроофтальмії розвиваються через 4-6 годин після експозиції.

Інші променеві ушкодження очей

Інфрачервона радіація із довжиною хвилі 500 000-760 нм викликає теплове пошкодження повік, кон’юнктиви, переднього відрізка очей. Внутрішні середовища ока (кришталик та сітківка) найбільш чутливі до променів у діапазоні 900-1000 нм. При тривалому впливі на очі джерел інфрачервоної радіації (у металургів, ковалів, плавильників скла, вальцівників) може розвиватися хронічний блефарит, кон’юнктивіт та так звана «теплова» катаракта. При ураженні сітківки виникають центральні скотоми та зниження гостроти зору.

Небезпека для органу зору може становити і видима частина спектра, що впливає безперервно тривалий час. Таке електромагнітне випромінювання вражає фоторецептори макулярної зони сітківки та створює загрозу дистрофії макули (хоріоретинальної дистрофії).

Іонізуюча радіація, що випромінюється рентгенівськими установками, циклічними прискорювачами, атомними реакторами, радіоактивними ізотопами тощо, повністю поглинається очним яблуком. Високі дози радіації можуть призводити до атрофії шкіри повік, випадання вій, рубцювання кон’юнктиви, ерозій і виразок рогівки, розвитку катаракти.

Перші скарги на відчуття дискомфорту та «піску» в обох очах з’являються через кілька годин після ультрафіолетового опромінення. Для клініки снігової сліпоти та електроофтальмії характерний виражений рогівковий синдром, що включає гострий біль в очах, блефароспазм, світлобоязнь та сльозотечу. Об’єктивно виявляється наявність гіперемії та набряку повік, кон’юнктивальної чи змішаної ін’єкції, набряку кон’юнктиви.

Рогівка може зберігати блиск і прозорість, проте при тривалому впливі або підвищеній індивідуальній чутливості до ультрафіолету, нерідко розвивається набряк епітелію, поодинокі везикули та точкові ерозії рогівки.

Прогресування симптомів снігової сліпоти та електроофтальмії призводить до непереносимості навіть слабкого світла, а за кілька годин може статися повна втрата зору.

Діагноз снігової сліпоти та електроофтальмії встановлюється окулістом на підставі анамнезу (факту впливу УФО); типових клінічних симптомів, що розвиваються за кілька годин після експозиції; даних об’єктивного офтальмологічного огляду

Перевірка зору (візометрія) у пацієнтів зі сніговою сліпотою зазвичай утруднена через судомне стиснення повік. Однак у всіх випадках відзначається тимчасове зниження чи повна втрата зору.

Проведення об’єктивного дослідження очей (біомікроскопії, офтальмоскопії) можливе лише після інсталяції крапель місцевого анестетика, що дозволяють усунути рогівковий синдром. При сніговій сліпоті та електроофтальмії виявляються ознаки фотодерматиту повік, судинна ін’єкція, набряклість та гіперемія кон’юнктиви, при пошкодженні сітківки – зміни очного дна.

Зміни рогівки у вигляді точкових ерозій або виразок визначаються у ході проведення флюоресцеїнової інстиляційної проби.

Невідкладна допомога при електроофтальмії та сніговій сліпоті вимагає забезпечення повного зорового спокою: необхідне накладання на очі світлонепроникної темної пов’язки, перебування потерпілого у затемненому приміщенні.

Медикаментозна терапія снігової сліпоти та електроофтальмії націлена на усунення явищ кератокон’юнктивіту, профілактику інфікування та стимуляцію епітелізації дефектів рогівки.

При сніговій сліпоті призначаються інстиляції в кон’юнктивальний мішок розчинів анестетиків (дикаїну, тримекаїну) та дезінфікуючих крапель (сульфацетаміду), метаболіків, штучної сльози. Виробляються мазеві аплікації еритроміцину або тетрацикліну. Дозволяється використання місцевих холодних примочок на повіки з метою зменшення виразності набряку.

З препаратів системної дії при сніжній сліпоті призначаються антигістамінні засоби (хлоропірамін) та НПЗЗ (диклофенак).

Явлення снігової сліпоти та електроофтальмії зазвичай безвісти стихають через 2-3 дні, зір при цьому повністю відновлюється. У деяких випадках підвищена чутливість до яскравого світла може зберігатися тривалий час.

Профілактика снігової сліпоти та електроофтальмії полягає у використанні захисних окулярів зі світлофільтрами, дотриманні правил техніки безпеки під час роботи зі штучними випромінювачами.