Сольовий діатез

Сольовий діатез – це група обмінних порушень з різною етіологією та патогенезом, що супроводжується кристалізацією сечі. Патологія може протікати безсимптомно, у деяких випадках з’являються скарги на дискомфорт при прискореному сечовипусканні, болі в ділянці нирок. Діагноз базується на результатах УЗД нирок, проводиться виявлення солей у сечі, визначення екскреції оксалатів, фосфатів або уратів протягом доби. Лікування консервативне, залежить від типу кристалурії, включає прийом препаратів, що нормалізують обмін речовин, дієтотерапію, посилений питний режим.

Сольовий діатез розглядається як попередник сечокам’яної хвороби. Прогресуюча обмінна патологія може призвести до порушення функціональної здатності нирок або структурних змін на рівні різних елементів нефронів. Сольовий діатез виявляють у будь-якому віці, частіше – у осіб чоловічої статі (у співвідношенні 3:1). У 70-90% кристалурія пов’язана з порушенням кальцієвого обміну, 10% припадає на фосфатурію, 5% складає уратний нефролітіаз, 3% – цистинові комплекси. У 5-15% виділяють трипельфосфати – складні сполуки, що включають іони амонію, кальцій, магній.

Вроджена патологія обумовлена ​​генетичними факторами, що викликають ту чи іншу ферментопатію, трапляється рідко. Причини набутих форм уропатії варіативні, можуть бути ендогенними та екзогенними. Виділяють такі фактори, що призводять до набутого випадання в осад солей певного хімічного типу:

• Оксалурія. Надмірна секреція оксалатів пов’язана з неправильним харчуванням (зловживання шпинатом, томатами, шоколадом, кавою), недоліком піридоксину, оперативними втручаннями на кишечнику, токсичним впливом етиленгліколю.
• Уратурія. Урати у сечі виявляють при подагрі, хронічному алкоголізмі, лікарській нефропатії на фоні прийому салуретиків, НПЗЗ, циклоспорину А. Доведено, що екзогенні фактори – кадмій, свинець, уран, іонізуюче опромінення можуть вести до підвищеного синтезу та екскреції сечової кислоти.
• Фосфатурія. Етіологія розвитку цієї уропатії включає вегетаріанське харчування, порушений кальцієвий обмін, патології ЦНС. Викликати фосфатурію також можуть гіпервітаміноз Д, рецидивні інфекції, захворювання паращитовидних залоз.

Кристалурії сприяє проживання в спекотному кліматі, особливості харчування, недостатнє споживання рідини, інші екзогенні фактори. До значних ендогенних факторів ризику розвитку патології відносять:

• аномалії будови системи сечовиділення, пов’язані з порушенням відтоку урини;
• хронічні запальні урологічні захворювання;
• обтяжену спадковість з нефролітіазу, пієлонефриту, гломерулонефриту;
• патологію органів шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування: гастрит, гастродуоденіт, виразкову хворобу шлунка, 12-палої кишки;
• метаболічні розлади.

Процес кристалоутворення неминучий при перенасиченні канальцевої рідини вище межі її стабільності, коли інгібітори, що перешкоджають цьому процесу, не виробляються в належній кількості, а фактори преципітації, навпаки, знаходяться в активному стані. В уріні, що містить велику кількість іонів, злиття катіону та аніону призводить до утворення сольового комплексу, який має тенденцію до зростання за рахунок осадження та об’єднання інших кристалів.

Певна роль належить рН сечі, уродинамічним порушенням, іонній силі. Довго існуюча інфекція, особливо з переважанням бактерій, що продукують уреазу, активізують кристалоутворення. При сольовому діатезі відсутні структурні зміни нирки, але персистуюча кристалурія веде до відкладення сольових комплексів з розвитком тубулоінтерстиціального запалення, а потім до сечокам’яної хвороби.

Фахівці у сфері нефрології розглядають сольовий діатез як доклінічну фазу дисметаболічної нефропатії, тубулоінтерстиціального нефриту, сечокам’яної хвороби. Одноразове виявлення кристалічного осаду (особливо після похибок у дієті, прийомі ліків) за відсутності змін на УЗД розцінюється як фізіологічний стан. Залежно від етіологічного фактора сольовий діатез буває вродженим чи набутим. За хімічним складом виділяють:

• Неорганічні кристали: кальцій оксалат (ведделіт, вевелліт) на тлі рН урини 6,0, фосфат кальцію (гідроксил-карбонат-апатит) при рН 6,5, магній-амоній-фосфат (струвіт) при рН 7,0, кальцієві кристали: фосфат кальцію (Буршить).
• Органічні кристали: солі сечової кислоти – урати, цистин, ксантин при рН урин 5,5-6.0, урат амонію при рН вище 6,0.

Клінічні прояви різноманітні – від повної відсутності будь-якої симптоматики до виражених дизуричних розладів: частих позивів на сечовипускання, різей в уретрі, печіння після завершення сечовиділення. Скарги з’являються або посилюються при похибках у харчуванні, зловживанні алкоголем після фізичного навантаження.

Велика кількість солей може спричинити ниркову кольку. У дітей сольовий діатез проявляється розлитим болем у животі, загальним нездужанням, слабкістю. Інтенсивність симптомів пропорційна вираженості кристалурії. Типово зміна характеристик сечі: поява запаху, насичений колір, осад. При вторинній уратовій нефропатії також виявляються прояви основного захворювання, наприклад, подагри.

Довго існуючий сольовий діатез призводить до відкладення кристалів у тканинах нирки, пошкодження нефронів з розвитком гематурії, протеїнурії. Тубулоінтерстиціальний нефрит ускладнюється хронічною нирковою недостатністю, особливо якщо хвороба розвивається на тлі первинної дисметаболічної нефропатії. Висока концентрація солей в урині може спричинити камнеутворення. Постійна дратівлива дія кристалів на уротелій підтримує хронічну інфекцію сечовивідних шляхів.

Уролог або нефролог максимально докладно з’ясовує потенційні фактори ризику, при усуненні яких кристалура в 80% випадків не прогресуватиме до фази клінічних змін. Можуть знадобитися консультації ендокринолога, гастроентеролога, інших фахівців. Для підтвердження діагнозу використовують такі способи обстеження:

• Лабораторні аналізи. У сечі визначають високу питому вагу, присутність кристалів. Діагностичними критеріями є неодноразове підвищення добового виділення оксалатів, фосфатів, уратів, зниження антикристалоутворюючої здатності сечі. Біохімічні дослідження крові та урини допомагають виявити сприятливі умови, потенційні ускладнення. Позитивний тест на кальцифілаксію говорить про порушення клітинного гомеостазу кальцію.
• Інструментальна діагностика. На УЗД нирок, сечового міхура у доклінічній фазі зміни відсутні. Ущільнення чашково-баханкової системи, дифузне відкладення кристалів свідчать про дисметаболическую нефропатію, при цьому в сечі пацієнта виявляється мінімальна мікрогематурія, протеїнурія, бактеріальна лейкоцитурія.

Диференціальна діагностика проводиться між транзиторною кристалурією (варіант норми), сечокам’яною хворобою, тубулоінтерстиціальним нефритом. Показано оцінку сечі в динаміці та ряд додаткових біохімічних тестів.

Лікування спрямовано нормалізацію обмінних процесів, навіщо пацієнту роз’яснюють важливість здорового життя, дотримання дієти, що з типом солей, посилення питного режиму. Вживання рідини у кількості 1,5-2,0 л/добу сприяє зменшенню концентрації розчинних комплексів в урині. У нічний час питома вага сечі найвища, тому важливо досягти нічного сечовипускання.

Медикаментозне лікування

Прийом препаратів спрямований на запобігання кристалоутворенню, відходу солей, відновлення обміну речовин. Здійснюють корекцію основного захворювання. Використовують вітаміни В6, А, Е, антиоксиданти, солі калію, магнію, антиацидотичні засоби (ксидифон) та ін. З профілактичною метою призначають рослинні препарати з літолітичною дією. При інфекціях урогенітального тракту до схеми включають антибіотики, уросептики.

Дієтотерапія

Дієта при кристалурії дозволяє зменшити навантаження на тубулярний апарат нирки, запобігти утворенню конкрементів. Обмежують надходження білка, продукти, що містять оксалати, урати, фосфати. Загальний принцип – виключення з живлення певних нутрієнтів, які сприяють тому чи іншому типу гіперкристалурії. Неприпустимі алкоголь, міцний чай, кава.

При оксалатному діатезі не корисні фрукти та напої, що містять велику кількість вітаміну С (шипшинний звар, цитрусовий або томатний сік, журавлинний морс), при фосфатурії їх вживання, навпаки, буде пріоритетним. У всіх випадках виключають:

• наваристі м’ясні, рибні, курячі, грибні бульйони;
• холодець, лівер та субпродукти (печінка, легені, язик, серця тощо);
• ковбасні вироби та «швидку їжу»: готові пельмені, голубці, млинці;
• жирне м’ясо, рибу;
• шоколад, какао, цукерки;
• копченості, спеції, соуси та маринади;
• маргарин, майонез, кулінарний жир.

Страви краще готувати на пару або відварювати, харчування часто, дробове. У дітей утворення кристалів часто провокує неправильний питний режим – дитині недостатньо молока, обов’язково потрібно давати пити ще й воду, особливо у спеку року.

Прогноз для життя при вторинному сольовому діатезі є сприятливим. Вроджена дисметаболічна нефропатія дуже важко піддається корекції і практично завжди призводить до рецидивуючого каменеутворення. Профілактика передбачає збалансоване харчування, прихильність до здорового способу життя, достатню кількість рідини в раціоні.

Пацієнти з обтяженим спадковим анамнезом мають бути обстежені на урологічні та нефрологічні захворювання у дитячому віці. При неодноразовому виявленні кристалурії з превентивною метою курсами приймають рослинні діуретики, призначають санаторно-курортне лікування мінеральними водами.