Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи

Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи (СДВНС) – патологічний стан, що супроводжується симптомами порушення діяльності різних органів та систем за відсутності органічних змін, які могли б спровокувати появу подібних симптомів. Вперше зазвичай проявляється у дитячому чи підлітковому віці. Можливі біль у серці, аритмія, тахікардія, коливання АТ, задишка, кашель, утруднення вдиху, диспепсія, біль у животі, біль у суглобах, порушення сечовипускання та інші симптоми. Діагноз виставляється після виключення органічної патології. Лікування – оздоровчі заходи, фармакотерапія та психотерапія.

СДВНС – розлад, що проявляється ознаками поразки однієї чи кількох органів за відсутності органічної основи появи таких симптомів за даними об’єктивних досліджень. Патологічні прояви виникають із боку органів, діяльність яких повністю чи значною мірою регулюється вегетативної нервової системою. Можуть імітувати соматичну патологію, проте частіше відрізняються від неї розпливчастістю, мінливістю та великою кількістю скарг при незначних зовнішніх проявах.

Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи – захворювання, що часто зустрічається. У МКБ-10 включено до групи невротичних розладів. Порушення зазвичай виникають або посилюються під впливом гострих стресів та хронічних психотравмуючих ситуацій, можуть бути стійкими, постійними або виявлятися у вигляді пароксизмів. Розлад не становить небезпеки для життя і не спричиняє погіршення фізичного здоров’я, проте може порушувати працездатність і завдавати серйозних незручностей пацієнтам. Лікування СДВНС здійснюють фахівці у сфері неврології, клінічної психології та психотерапії.

Прояви з боку різних органів прокуратури та систем обумовлені порушеннями регуляції переважно симпатичної чи парасимпатичної нервової системи. Розрізняють первинну та вторинну СДВНС. Первинна дисфункція виникає під впливом цілого ряду факторів. Мають значення спадкова схильність, ускладнення вагітності, травми, хронічні та рецидивні інфекції, особливості конституції, характеру та особистості пацієнта.

Перші симптоми первинної соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи, зазвичай, з’являються в період пубертату. Поштовхом до маніфестації розладу є швидке зростання хворого, зміни гормонального фону та «перебудова» організму. Іноді ця форма СДВНС протікає без явної маніфестації, з наростанням симптоматики або її хвилеподібними змінами. Вторинна соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи провокується інфекціями, хронічними соматичними хворобами та деякими психічними розладами. Симптоми первинної та вторинної дисфункції зазвичай з’являються або посилюються на тлі гострого стресу, тривалого фізичного чи психологічного перенапруги.

Розрізняють три типи соматоформної дисфункції: з переважанням активності симпатичної нервової системи, з переважанням активності парасимпатичної нервової системи та змішану. Можливо стабільне чи пароксизмальне протягом. При стабільному перебігу спостерігаються фази загострення та ремісії, при пароксизмальному – симпатоадреналові, вагоінсулярні та змішані кризи. Існує три ступені тяжкості соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи: легка, середня та важка. Залежно від переважаючих проявів виділяють СДВНС:

• серцево-судинної системи
• верхніх відділів ШКТ
• нижніх відділів ШКТ
• органів дихання
• сечовивідної системи
• інших органів та систем

Характерними ознаками СДВНС є велика кількість і неконкретний характер скарг. Пацієнта можуть турбувати одночасно симптоми з боку декількох органів. Клінічна картина складається із суб’єктивних відчуттів та розладів функціонування певного органу, обумовлених порушенням діяльності вегетативної нервової системи. Симптоми та скарги нагадують клінічну картину будь-якого соматичного захворювання, але відрізняються від неї невизначеністю, неспецифічністю та високою мінливістю.

Серцево-судинна система. Пацієнтів із соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи часто турбують біль у серці. Такі болі за своїм характером та часом виникнення відрізняються від болю при стенокардії та інших серцевих захворюваннях. Чітка іррадіація відсутня. Болі можуть бути колючими, давящими, стискаючими, ниючими, тягнутими, гострими і т. д. Іноді супроводжуються збудженням, почуттям тривоги та страху. Зазвичай виникають у спокої та проходять при фізичному навантаженні. Провокуються психотравмуючими ситуаціями. Можуть зникати протягом декількох хвилин або зберігатися протягом доби та більше.

Поряд із болями, пацієнти із соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи нерідко скаржаться на напади серцебиття. Приступи з’являються як за рухів, і у спокої, іноді супроводжуються аритмією. Частота пульсу у спокої може досягати 100 і більше ударів за хвилину. Можливе підвищення або зниження артеріального тиску. Зміни артеріального тиску можуть бути досить стабільними або виявлятися у стресових ситуаціях. Іноді патологічні прояви серцево-судинної системи настільки яскраво виражені, що терапевт чи кардіолог може запідозрити в хворого гіпертонічну хворобу чи інфаркт міокарда.

Дихальна система. Характерним симптомом соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи є задишка, що посилюється при хвилюванні та стресах. Така задишка зазвичай мало помітна з боку, але завдає хворому виражені незручності. Пацієнта може турбувати відчуття нестачі повітря, здавлення в грудях або утруднення вдиху. Нерідко патологічні прояви з боку дихальної системи спостерігаються багато годин поспіль або зникають лише уві сні. Хворі постійно відчувають дискомфорт через нестачу повітря, постійно провітрюють приміщення, важко переносять задуху. Іноді при СДВНС виникають кашель, поперхування та ларингоспазм. Діти із соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи частіше страждають на респіраторні інфекції, можливі бронхіти та напади псевдоастми.

Травна система. Можуть спостерігатися порушення ковтання (дисфагія), аерофагія, пілороспазм, неприємні відчуття в животі та болі в ділянці шлунка, не пов’язані з прийомом їжі. Іноді пацієнтів із соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи турбує гикавка, яка виникає у присутності інших людей та відрізняється незвичайною гучністю. Ще одним характерним симптомом СДВНС є «ведмежа хвороба» – діарея при гострих стресах. Часто виявляються метеоризм, синдром подразненого кишечника і хронічні порушення випорожнень (схильність до запорів чи проносів).

Сечовивідна система. Пацієнти з соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи пред’являють скарги на різноманітні порушення сечовипускання: гостру потребу помочитися за відсутності туалету, поліурію в психотравмуючих ситуаціях, затримку сечовипускання в присутності сторонньої людини або в громадському туалеті і т.п. нічний час.

Інші органи та системи. Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи може виявлятися неінтенсивними летючими болями у великих та середніх суглобах. Болі не супроводжуються обмеженням рухів, не пов’язані з фізичним навантаженням чи зміною погоди. Часто виявляється незначна гіпертермія. Можлива підвищена стомлюваність та зниження працездатності. При переважній активності парасимпатичної нервової системи нерідко спостерігаються іпохондрії та депресивні розлади, при перевазі симпатичної нервової системи – безсоння, нічні пробудження, збудливість та дратівливість.

Попередній діагноз виставляють на підставі скарг пацієнта, анамнезу життя та захворювання, даних об’єктивного огляду. Для встановлення остаточного діагнозу необхідне ретельне обстеження. Залежно від наявних симптомів хворих направляють на консультації до кардіолога, гастроентеролога, пульмонолога, уролога, ревматолога або інфекціоніста. Призначають лабораторні аналізи, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів та інші дослідження.

Тактику лікування соматоформної дисфункції вегетативної нервової системи визначають індивідуально з урахуванням клінічних проявів. Обов’язковими умовами є систематичність, комплексність та тривалість терапії. Проводять оздоровчі заходи, нормалізують режим праці та відпочинку, підбирають дієту, рекомендують зберігати помірну фізичну активність та по можливості уникати стресів. Використовують вітаміни, адаптогени, вегетостабілізатори, ноотропи та засоби для покращення мозкового кровообігу. Здійснюють симптоматичну терапію. При необхідності призначають антидепресанти та седативні препарати. Хворого із соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи спрямовують на індивідуальну та групову психотерапію.