сонячний опік

сонячний опік – це пошкодження шкіри та слизових оболонок при надмірному впливі ультрафіолетового випромінювання. Ризик розвитку фототравматичної реакції підвищується у світлошкірих людей, при тривалому перебуванні на сонці, під час перебування поблизу водойм, снігових схилів або льодовиків. Сонячні опіки виявляються еритемою та набряклістю шкіри, хворобливістю та свербежем, підвищенням температури та іншими ознаками нездужання. Діагностика ґрунтується на клінічному огляді пацієнта. Лікування проводять зовнішніми засобами з декспантенолом, для полегшення больового синдрому та запалення призначають пероральні НПЗЗ.

Сонячні опіки – найпоширеніший варіант фотодерматозу, який повсюдно зустрічається серед туристів на морських та гірськолижних курортах, відвідувачів солярію, людей, які тривалий час проводять на вулиці у відкритому одязі. Пошкодження шкіри вважається варіантом термічного опіку, проте має важливі відмінності у швидкості розвитку патології, типу ураження тканин та тяжкості перебігу. Зважаючи на високу частоту народження та виражені суб’єктивні симптоми, що знижують якість життя пацієнта, сонячні опіки не втрачають актуальності в практичній дерматології.

Сонячні опіки виникають під дією променів ультрафіолетового спектру, які становлять близько 5% електромагнітного випромінювання, що досягає поверхні землі. УФ-випромінювання за довжиною хвиль поділяється на 3 типи: промені А (320-400 нм) – 95% у спектрі, промені В (280-320 нм) – 5%, промені С (200-280 нм) – відфільтровуються озоновим шаром стратосфери . Чим коротша хвиля, тим вища ймовірність пошкодження шкіри. На ризик появи опіку впливають інші чинники:

• Фототип шкіри. Існує 6 фототипів по Фітцпатріку, де І тип відповідає дуже світлій шкірі, яка не засмагає, а ІV тип позначає темну шкіру, характерну для афроамериканців. Люди з I-II фототипами, найбільш поширені серед жителів європейських країн, найвищий ризик виникнення сонячних опіків.
• Тривалість перебування на сонці. Існує пряма залежність між тривалістю засмаги та інтенсивністю фототравматичної реакції. Потрібно враховувати, що за високої активності ультрафіолету та наявності інших факторів ризику опік може сформуватися навіть після 20-30 хвилин перебування під УФ-променями.
• Наявність сонцезахисту. Використання кремів із SPF (sun protection factor) знижує ймовірність появи опіків. Максимальний захист спостерігається у засобів із показником SPF 30-50 за умови, що вони містять сучасні фізичні та/або хімічні фільтри, мають стабільну формулу та правильно використовуються.
• Чинники довкілля. Найвища можливість отримати опік у полуденний час, коли спостерігається максимальна активність сонця. Перебування поблизу водойм, снігу та льодовиків підвищує ризик неприємних наслідків, оскільки всі ці поверхні відбивають сонячне світло та посилюють його негативну дію на шкірні покриви.

Для сонячних опіків характерний поступовий розвиток, на відміну інших варіантів термічного пошкодження шкіри. Спочатку ультрафіолетове випромінювання викликає розширення периферичних судин, у результаті виникає стійка еритема, шкірні покриви стають гарячими на дотик. Незабаром активізується вироблення медіаторів запалення: гістаміну, серотоніну та фактору некрозу пухлини, які у свою чергу провокують синтез простагландинів.

У шкірі виникає неспецифічне запалення, яке супроводжується інфільтрацією нейтрофілами та Т-лімфоцитами. Далі починається пошкодження епітеліальних клітин епідермісу та апоптоз клітин Лангерганса, що зумовлено порушеннями структури ДНК під впливом ультрафіолету. При помірній дії сонячного випромінювання ці зміни згодом призводять до посилення пігментації шкіри та появи засмаги, що дає частковий захист від впливу УФ-променів.

Негативні реакції на ультрафіолет зустрічаються у людей будь-якої статі та віку, діти страждають частіше, ніж дорослі. Перші ознаки сонячного опіку розвиваються через 3-4 години після дії фізичного фактора. Зовнішні прояви представлені почервонінням та невеликим набряком ділянок шкіри, що отримали надлишок ультрафіолету. Об’єктивні симптоми супроводжуються хворобливістю, неприємним почуттям жару та печіння, свербінням та дискомфортом у уражених зонах.

Якщо сонячні опіки торкаються великої площі тіла, виникає загальне нездужання. Можливе короткочасне підвищення температури тіла, озноб, відсутність апетиту та головний біль. У більш важких випадках виникає нудота та блювання, підвищена спрага. Загальні симптоми зникають протягом 1-2 діб, місцеві прояви опіку зберігаються від 3 до 10 днів з урахуванням тяжкості. Загоєння часто відбувається через етап рясного лущення.

Сонячні опіки швидко гояться і не викликають віддалених негативних наслідків. При тривалому перебуванні на сонці та світлому фототипі шкіри можливі ушкодження II ступеня, при яких формуються бульбашки з прозорою рідиною. При розтині бульбашок утворюється мокнуча поверхня, зростає ризик приєднання вторинної інфекції. Також можливе зневоднення, причому важкі варіанти дегідратації переважно зустрічаються у дітей раннього віку.

Оскільки для утворення опіків потрібно тривале перебування під прямим сонячним промінням, крім дерматозу, може виникати тепловий удар. Патологія проявляється різким підвищенням температури, сильними головними болями, втратою апетиту та загальним нездужанням. У важких випадках спостерігається почастішання пульсу та дихання, розлади гемодинаміки, судомний синдром та порушення свідомості.

Клінічні прояви опіку визначаються лікарем-дерматологом під час огляду пацієнта. При зборі анамнезу уточнюють тривалість перебування під ультрафіолетовим випромінюванням, використання сонцезахисних засобів, нещодавнє застосування пероральних ліків фотосенсибілізуючих і зовнішніх засобів. Методи інструментальної та лабораторної діагностики при фототравматичних реакціях не використовуються.

Диференційна діагностика

У типових випадках постановка діагнозу не викликає труднощів. При незвичних проявах сонячного опіку проводиться диференціальна діагностика коїться з іншими варіантами фотодерматозів. Необхідно виключити поліморфний фотодерматоз, що характеризується висипом та свербінням на початку літнього сезону, і фотофітодерматит, який виникає під дією ультрафіолету після контакту з рослинами з родин Бобові, Парасолькові, Тутові та Рутові.

Фармакотерапія

Основа симптоматичного лікування опіків – засоби із декспантенолом. Вони мають протизапальний ефект, стимулюють процеси регенерації, нормалізують обмін речовин у тканинах. Препарати рекомендовані з першого дня появи опіку. Існує загальне правило: чим гостріший запальний процес, тим більш щадною має бути терапія, тому для обробки пошкоджень призначаються легкі форми засобів у вигляді аерозолів та крем-гелів.

Схема терапії залежить від поширеності та ступеня тяжкості ушкодження шкіри. Сонячні опіки І ступеня лікують у амбулаторних умовах, застосовуючи зовнішні засоби. Інтенсивні хворобливі відчуття вимагають прийому НПЗЗ внутрішньо, щоб усунути суб’єктивну симптоматику. При великих опіках ІІ ступеня може бути потрібна госпіталізація з проведенням інфузійної терапії, специфічної профілактики бактеріальної інфекції.

Немедикаментозні методи

Для зменшення печіння та болю у початковому періоді сонячного опіку застосовують холодні компреси з кип’яченою водою. Їх проводять 2-3 рази на день протягом півгодини, за цей період змочену прохолодною водою серветку змінюють близько 15-20 разів. Холод має протизапальну дію, знижує хворобливі відчуття та дає тимчасове полегшення. Вологе обгортання можна замінити прохолодним душем, розпиленням термальної води на пошкоджену шкіру.

До повного загоєння шкіри слід уникати впливу сонячного світла. По можливості потрібно більшу частину дня перебувати вдома, виходити на вулицю тільки в ранній ранковий і пізній вечірній годинник. Необхідно вибирати одяг із легких натуральних матеріалів, який повністю закриває ділянки пошкодженої шкіри. Жінкам категорично не рекомендують застосовувати декоративну косметику, щоби приховати еритему в області обличчя.

Невеликі сонячні опіки гояться протягом декількох днів, при ширших і тяжких ураженнях шкіри для відновлення епідермісу потрібно до 7-10 діб. Прогноз сприятливий, оскільки шкірні покриви повністю регенерують, ними залишається рубців та інших слідів від термічного ушкодження. Однак у майбутньому людина не застрахована від повторної багаторазової появи фототравматичної реакції.

Щоб уникнути опіків, необхідно дотримуватись заходів профілактики. Безпечним часом для засмаги визнано ранковий годинник до 10.00 та вечірній годинник після 16.00. На початку теплого сезону, коли шкіра ще світла, слід поступово збільшувати час перебування під УФ-променями, оскільки в міру появи засмаги індивідуальна доза випромінювання збільшується. Щоб захистити шкіру, потрібно одягати одяг зі світлих тканин, одягати головний убір, що закриває обличчя.

Найефективніший спосіб уникнути опіку – наносити на відкриті ділянки тіла сонцезахисний крем. Показник SPF більше 30 – оптимальний вибір для світлошкірих людей, що дає захист від 97% ультрафіолетового випромінювання. У продажу представлені засоби з фізичними та хімічними фільтрами або їх комбінаціями, які мають нюанси у використанні, частоті оновлення та ступеню комфортності на шкірі. При утрудненнях у виборі крему варто проконсультуватися з дерматологом.