Сонний параліч

Сонний параліч — це порушення процесу пробудження або засинання, що характеризується тотальною м’язовою атонією на тлі свідомості. Більшість пацієнтів розвивається в останній момент пробудження, супроводжується тимчасової неможливістю довільних рухів, почуттям страху, загрозливими галюцинаціями. Діагностується клінічно. Додатково потрібна консультація невролога, психіатра, проведення комплексного полісомнографічного дослідження. Лікування полягає в нормалізації способу життя, дотриманні режиму сну, виключенні навантажень, застосуванні різних методів, що дозволяють розслабитися, заспокоїтися перед сном.

Протягом століть люди пов’язували сонний параліч із підступами демонів, чаклунів, нечистої сили. З появою сомнографічних методів дослідження вдалося знайти наукове пояснення цього явища. У рамках сучасної неврології сонний параліч відноситься до групи парасомній, що включає нічні кошмари, сомнамбулізм, сонне сп’яніння, бруксизм, нічний енурез, пов’язані зі сном порушення харчової поведінки. Статистичні дані свідчать, що 6-7% населення протягом життя переживали стан сонного паралічу. Серед пацієнтів з нарколепсією паралітична парасомнія зустрічається у 45-50% випадків. Вік тих, хто страждає цим феноменом, варіює в межах 12-30 років.

В основі патологічного стану лежить розлад послідовності настання засипання або пробудження свідомості та характеризує фазу швидкого сну атонії скелетної мускулатури. Причин розвитку точно не встановлено. Сприятливими факторами вважаються:

• Порушення сну. Наявність інсомнії, нарколепсії підвищує ймовірність виникнення інших патологічних змін у перебігу та послідовності фаз сну. Такий ефект мають хронічне недосипання, постійні зміни режиму, часта зміна часових поясів.
• Психоемоційне навантаження. Гострі та хронічні стреси здатні викликати порушення регуляції циклів сон-неспання. Пацієнти, що мають паралітичну парасомнію, відзначають почастішання епізодів паралічу на тлі психічного перенапруги.
• Токсичні на ЦНС. При наркоманії, токсикоманії, алкоголізмі, нікотинової залежності, довгостроковому прийомі окремих фармпрепаратів (транквілізаторів, антидепресантів) речовини, що надходять в організм, надають шкідливу дію на головний мозок. Наслідком може ставати збій у функціонуванні систем, що регулюють сон та неспання.
• Сон на спині. Паралітична парасомнія виникає переважно у хворих, які сплять у положенні лежачи на спині. Сон на боці протікає без епізодів паралічу. Причина такої закономірності незрозуміла.
• Спадкова детермінованість. Генетична основа захворювання поки що не вивчена, проте відомі випадки його виникнення в межах однієї сім’ї.

Фізіологічний сон починається з повільної фази (ФМС), яка змінюється швидкою (ФБС). Остання відрізняється вираженим зниженням тонусу кістякових м’язів, крім дихальних. Ритм дихання частішає, вдих стає коротшим. Мозкова активність підвищується рівня неспання. При паралітичній парасомнії послідовність процесів порушується, свідомість людини прокидається раніше, ніж відновлюється м’язовий тонус, виникає відчуття знерухомленості – сонний параліч. Поява паралічу також можлива в момент засинання, коли фаза швидкого сну настає, а свідомість ще перебуває в спати.

Оскільки у ФБС відбувається рефлекторна установка дихання на часті короткі вдихи, спроби прокинутого зробити глибокий вдих закінчуються невдачею, що викликає відчуття здавлення в грудях. Неможливість поворухнутися сприймається головним мозком як загрозлива для життя ситуація, відбувається викид великої кількості нейромедіаторів, які провокують виникнення почуття страху, паніку, галюцинації. Вестибулярний апарат активний, але через відсутність рухів не отримує інформації з периферії, що зумовлює незвичайні відчуття польоту повітря.

Парасомнія виникає в момент переходу із сонного стану до неспання і навпаки. У основу класифікації покладено належність нападів до періоду засинання чи пробудження. Відповідно до цього критерію сонний параліч поділяють на:

• Гіпнопомпічний – спостерігається в період прокидання. Зустрічається рідко. Виникає внаслідок настання ФБС до занурення свідомості в сонний стан. Пацієнти відчувають попереднє засинання відчуття знерухомленості.
• Гіпнагогічний – З’являється при переході до сну. Спостерігається у переважній більшості випадків. Викликаний збереженням всіх фізіологічних особливостей ФБС при вже пробудженні свідомості. Супроводжується яскравою клінічною картиною, важкими емоційними переживаннями.

Патологічне стан подібно до грубого парезу при інсульті. Пацієнт, нездатний здійснювати довільні рухові акти. Почуття знерухомленості болісно супроводжується панічним страхом, зоровими та слуховими галюцинаціями. Хворий бачить темні постаті, кошмари, чує погрози, шум, кроки, специфічний писк, відчуває присутність ворожих істот. Відбувається порушення орієнтування в просторі, виникає ілюзія польоту, кружляння, ширяння в повітрі, знаходження в ліфті, що рухається.

Можливе почуття хибних рухів – ілюзія перевороту на бік при усвідомленні відсутності рухової здатності. Типові скарги на відчуття стискання грудної клітки, ядуху, неможливість зробити вдих. Сонний параліч має нападоподібну течію. Паралітичний епізод продовжується від кількох секунд до 2-3 хвилин, у післяприступному періоді неврологічна симптоматика відсутня. Частота нападів коливається від одного епізоду до двох чи трьох пароксизмів за ніч. Напади не становлять небезпеки для життя, не супроводжуються реальною асфіксією та іншими ускладненнями.

Характерна симптоматика дозволяє встановити сонний параліч виходячи з клінічної картини. Обстеження проводиться при повторному виникненні паралітичних епізодів, спрямоване на виключення неврологічної та психіатричної патології. Список діагностичних процедур включає:

• Огляд невролога. Неврологічний статус без особливостей. Можуть виявлятися ознаки емоційної лабільності, астенії і натомість перевтоми, наявних фонових розладів сну.
• Полісомнографія. За наявності відеоспостереження можлива фіксація паралітичного епізоду: пацієнт нерухомий, очі відкриті, обличчя виражає страх, кардіореспіраторний моніторинг реєструє типові для ФБС зміни (тахікардію, тахіпное зі зменшенням об’єму вдиху). Електроенцефалографія дозволяє диференціювати сонний параліч від нічних епілептичних пароксизмів.
• MSLT тест. Дослідження множинної латентності проводиться за підозри на нарколепсію. Діагноз підтверджує скорочення часу латентності, наявність понад 2 епізоди засипання.
• Консультація психіатра. Здійснюється шляхом розмови, спостереження, психологічного тестування. Необхідна виключення супутніх психічних розладів.

Диференціальна діагностика проводиться з іншими сомнологічними розладами, психічними захворюваннями, епілепсією. Нарколепсія супроводжується пароксизмами гіпнолепсії – непереборною денною гіперсомнією. Сомнамбулізм є зворотним сонним паралічем станом, що виникає на тлі відсутності м’язової гіпотонії у ФБС. У ході сомнологічного дослідження синдром сонних апное виключається за даними дихального моніторингу, епілепсія – за результатами ЕЕГ.

У більшості випадків терапія включає бесіду з пацієнтом про причини паралітичних епізодів, заходи щодо нормалізації режиму дня, психологічної релаксації перед сном. Медикаментозне лікування призначається за наявності невротичних розладів та психічних захворювань. Запобігти виникненню нових епізодів паралічу здатне дотримання наступних рекомендацій:

• Оптимізація режиму праці. Необхідно уникати фізичних та психічних навантажень, знаходити час для відпочинку. Корисні загальнозміцнюючі фізичні вправи, прогулянки на свіжому повітрі.
• Нормалізація режиму сну. Відхід до сну та пробудження мають здійснюватися щодня у однаковий час. Рекомендована тривалість сну – 8-9 годин.
• Розслаблення перед сном. Розслаблюючий ефект мають арома- і фітовані, седативний масаж, заспокійливі трав’яні збори, спокійна музика. Перед сном необхідно відмовитись від перегляду телевізора, розумових навантажень, роботи за комп’ютером, оскільки вони активують діяльність головного мозку.
• Пробудження на вимогу. Дослідження показали виникнення паралітичної парасомнії лише за самостійного пробудженні. Для запобігання нападам слід прокидатися будильником, просити близьких розбудити вранці.

Важливим моментом є усвідомлення пацієнтом механізму виникнення парасомніческіх пароксизмів. Можлива допомога психолога. Психологічні консультації включають освоєння методик зменшення емоційних переживань, прискореного виходу із нападу. Рекомендовано навчання за методами релаксації, які пацієнт згодом застосовує самостійно.

Сонний параліч характеризується доброякісним перебігом, мимовільним зникненням симптоматики і натомість корекції життя. Рецидив захворювання, почастішання нападів провокують стресові ситуації, недотримання режиму, навантаження. Профілактика спрямовано виключення тригерних чинників: стресів, надмірних навантажень, депривації сну, постійних змін режиму. Основними моментами первинної та вторинної профілактики є здоровий спосіб життя, спокійне доброзичливе прийняття будь-яких життєвих ситуацій, розумне професійне та навчальне навантаження, своєчасне лікування наявних сомнологічних розладів.