Спазм сфінктера Одді

Спазм сфінктера Одді – дисфункція даного сфінктера за гіперкінетичним типом, що супроводжується порушенням моторики його структур та відтоку жовчі та секрету підшлункової залози у дванадцятипалу кишку. Основна ознака захворювання – рецидивні абдомінальні болі, що супроводжуються диспепсичними явищами. Інформативними методами діагностики є УЗД жовчовивідних шляхів, манометрія сфінктера Одді, динамічна гепатобілісцінтіграфія, ЕРХПГ. У більшості випадків проводиться медикаментозне лікування, спрямоване на купірування болю та усунення спазму. При неефективності – лікування хірургічне.

Спазм сфінктера Одді – досить поширений у гастроентерології стан, що частіше зустрічається у жінок. Точних статистичних даних щодо цієї нозології немає, але відомо, що серед пацієнтів, які перенесли ефективну холецистектомію, рецидивні абдомінальні болі та диспепсичні порушення, пов’язані з дисфункцією сфінктерів, зберігаються у 15% випадків. Робота сфінктера Одді забезпечує скоординовану діяльність всього біліарного апарату. При скороченні жовчного міхура відбувається розслаблення м’язів сфінктера і навпаки. Це забезпечує своєчасне надходження ферментів у просвіт дуоденуму. Зміна синхронної роботи сфінктерного апарату призводить до порушення відтоку жовчі, больового синдрому та диспепсії.

Спазм сфінктера Одді є хронічним патологічним станом, основна причина якого – м’язова дискінезія. За клінічними проявами спазм сфінктера Одді нагадує його стеноз, спричинений структурними порушеннями, і ці зміни поєднуються. Гіпертонус сфінктера обумовлений спазмом м’язових волокон його структур (сфінктерів, що оточують дистальну частину холедоха, панкреатичну протоку та ампулу каналу в галузі злиття цих проток). Внаслідок цього підвищується тиск у протоковій системі жовчних шляхів та підшлункової залози.

Не встановлено конкретних причин, що викликають тривалий спазм сфінктера Одді; до можливих факторів відносять запалення великого дуоденального сосочка та дуоденіт. Сприяє розвитку даної патології жіноча стать, вік 30-50 років, астенічне статура, емоційна лабільність, дефіцит маси тіла.

Клінічним проявом спазму сфінктера Одді є рецидивні болі, локалізовані в правому підребер’ї або епігастрії, що іррадіюють у спину або область лопатки. Тривалість больового нападу зазвичай становить тридцять хвилин і більше, інтенсивність може бути значною, яка приносить пацієнтові страждання. Біль не усувається прийомом антацидів, зміною положення тіла. Больовий синдром поєднується з диспепсичними явищами: нудотою, блюванням.

Характерні часті, але не щоденні рецидиви, непереносимість жирної їжі. Для спазму сфінктера Одді характерний розвиток епізоду болю в нічний час, що є критерієм виключення даної патології з інших захворювань з дисфункцією біліарного тракту, а також відсутність гіпертермії під час больового нападу. Зв’язок болю з прийомом їжі у кожного пацієнта індивідуальний. Найчастіше напади виникають через дві-три години після їди. Зазвичай, пацієнт знає, яка саме їжа провокує епізод (гостра, жирна).

У багатьох пацієнтів з підозрою на спазм сфінктера Одді в анамнезі є виконана холецистектомія. Після хірургічного втручання зазвичай вираженість болів у правому підребер’ї зменшується, але за деякий час напади відновлюються. При цьому характер больового синдрому практично такий самий, як і до операції. Найчастіше рецидиви виникають через три-п’ять років після втручання. У ряді випадків відразу після операції біль значно посилюється; це пов’язують із видаленням резервуару для жовчі.

Консультація гастроентеролога дозволяє припустити у пацієнта спазм сфінктера Одді за типовими колікоподібними больовими нападами за відсутності холедохолітіазу, стриктур жовчної протоки, а також негепатобіліарних захворювань зі подібною симптоматикою.

Характерними змінами результатів лабораторних досліджень є підвищення активності білірубіну, трансаміназ, амілази під час нападу. Загалом аналізі крові відсутні ознаки запалення. Аналіз сечі без змін. Характерна відмінність результатів лабораторних досліджень під час епізоду спазму та поза ним.

Високу інформативність має УЗД печінки та жовчовивідних шляхів. Даний метод дослідження дозволяє диференціювати спазм сфінктера Одді від гіперкінетичної дискінезії жовчного міхура та інших захворювань. У ході дослідження визначається діаметр холедоха до та після провокаційних тестів. Також проводиться манометрія сфінктера, причому критерієм діагностики є підвищення тиску вище 40 мм рт. ст. Також у ході манометрії визначаються високочастотні фазові скорочення сфінктера, порушена відповідь на холецистокінінову стимуляцію, хибні ретроградні скорочення.

Альтернативою манометрії сфінктера є динамічна гепатобілісцінтіграфія з холецистокініновою пробою. Результати цього методу дослідження у 100% випадків корелюють з отриманими при манометрії результатами, при цьому відсутні характерні для інвазивної діагностики побічні ефекти. Для виключення стриктур сфінктера, панкреатиту, що залишилися в холедосі після холецистектомії конкрементів, а також для отримання жовчі виконується ендоскопічна холангіопанкреатикографія ретроградна.

Диференціальна діагностика також проводиться з некалькульозним холециститом, стенозом жовчної або панкреатичної протоки, пухлинним процесом. При діагностиці даної патології слід враховувати, що спазм сфінктера Одді дуже часто поєднується з іншими захворюваннями, що супроводжуються порушенням моторики шлунково-кишкового тракту, випорожнення шлунка та синдром подразненої кишки.

Терапія даної патології проводиться в амбулаторних умовах, але іноді при вираженій інтенсивності больового синдрому пацієнт може бути госпіталізований у відділення гастроентерології для виключення катастроф у черевній порожнині та проведення діагностики. Основними напрямками лікування спазму сфінктера Одді є розслаблення його мускулатури, усунення болю, нормалізація відтоку жовчі та панкреатичного соку. Дієтотерапія полягає у виключенні жирних та гострих продуктів, спецій, часнику та цибулі. Важливою є нормалізація маси тіла, а також відмова від куріння.

Для усунення спазму сфінктера Одді призначаються нітрати, антихолінергічні препарати (метоцинія йодид), блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін). Зважаючи на те, що ці лікарські засоби мають побічні ефекти, а також кардіоваскулярну дію, доцільно їх комплексне застосування в режимі малих доз. Також використовуються спазмолітики (папаверин, пінаверія бромід, дротаверин); достатньою селективністю щодо сфінктера Одді має мебеверин. З метою усунення спазму, досягнення жовчогінного ефекту, зменшення біліарної недостатності призначається гімекромоном.

За відсутності належного результату від консервативного лікування, частих рецидивах больового синдрому та панкреатитів проводиться хірургічне лікування: ендоскопічна сфінктеротомія, тимчасова балонна дилатація, тимчасове стентування проток. Як альтернативний метод застосовується ведення у сфінктер ботулотоксину.

Прогноз та профілактика спазму сфінктера Одді

Прогноз при спазмі сфінктера Одді є сприятливим. У більшості випадків адекватна тривала консервативна терапія дозволяє досягти стійкого клінічного поліпшення, за його відсутності задовільним ефектом має сфінктеротомія. Специфічної профілактики спазму сфінктера Одді немає. Доцільно раціональне харчування, підтримання оптимальної маси тіла, своєчасне лікування інших захворювань шлунково-кишкового тракту.