Сперматоцеле

Сперматоцеле – це порожнинне утворення яєчка або його придатка, обмежене фіброзною оболонкою і містить насіннєву рідину, сперматоцити та сперматозоїди. Через невеликий розмір і повільне зростання зазвичай протікає безсимптомно, в поодиноких випадках виникає тиск і хворобливі відчуття в мошонці. Основними методами діагностики є огляд та пальпація мошонки лікарем-урологом, УЗД та діафаноскопія. Лікування при великих розмірах кісти може включати хірургічне висічення, тонкоголкову аспірацію, склеротерапію.

Сперматоцеле (насіннєва кіста) утворюється через порушення нормального відтоку секрету з придатка яєчка та його накопичення у вивідній протоці з утворенням патологічної порожнини в області головки або хвоста придатка та насіннєвого канатика. Вміст може бути представлений прозорим або молокоподібним секретом, до складу якого входить насіннєва рідина, насіннєві клітини, сперматозоїди, жирові тільця, клітини епітелію та поодинокі лейкоцити. Патологія може бути вродженою та набутою, на її частку в клінічній андрології припадає близько 7% захворювань мошонки. Патологія має доброякісний характер, часто проявляється в період активних змін статевих залоз (6-14 років, 40-50 років).

Формування вродженої освіти походить з ембріональних зачатків мюллерових проток (гідатид) і пов’язане з частковим незарощенням вагінального відростка очеревини, при якому по ходу придатка яєчка та насіннєвого канатика залишаються порожнини, що не сполучаються.

У разі набутого сперматоцеле ушкодження вивідних насіннєвих проток виникає через травму або запальні захворювання органів мошонки (везикуліту, орхіту, епідидиміту, деферентиту). Травмовані чи запально-змінені протоки внаслідок обструкції припиняють функціонувати. Виведення насіннєвого секрету не відбувається, він переповнює протоку, розтягуючи його стінки та утворюючи кісту.

Вроджений варіант патології зазвичай має невеликі розміри (2-2,5 см) та містить прозору світло-жовту рідину без домішки сперматозоїдів. Набуті утворення можуть бути одно- та багатокамерні, з різним вмістом: густим, молочного кольору або прозорим опалесцентним, з домішкою сперматозоїдів та насіннєвих клітин.

Часто кіста протікає безсимптомно та повільно збільшуючись у розмірі, не викликає розладів статевої та репродуктивної функції у чоловіків. Можна випадково промацати безболісне кулясте утворення у верхній частині мошонки. При досягненні великих розмірів пацієнти скаржаться на збільшення розмірів мошонки, дискомфорт, тяжкість і біль при рухах, ходьбі, сидінні, статевому акті. До можливих ускладнень можна віднести розрив та нагноєння насіннєвої кісти.

При візуальному огляді мошонки можна знайти контури сперматоцеле великого розміру; пальпація дозволяє відчути розташоване над яєчком та відокремлене від нього безболісне еластичне утворення. Інструментальні методи діагностики в більшості випадків дають можливість швидко та доступно провести діагностику даного стану:

• Діафаноскопія. Застосовується для розпізнавання характеру утворень мошонки шляхом її просвічування променями світла, що проходить. Світіння мошонки червоним світлом показує, що світло повністю проходить через тканини і освіту заповнене рідиною. На відміну від пухлин яєчка та його придатка сперматоцеле вільно пропускає світло.
• УЗД мошонки. Дозволяє найточніше діагностувати патологію. За результатами УЗД можна визначити розташування насіннєвої кісти та оцінити її розміри. Ехоскопічно сперматоцеле визначається як однорідне утворення, що має тонку стінку з рівними та чіткими контурами.

Для диференціальної діагностики з пухлинними процесами іноді додатково виконують магнітно-резонансну або комп’ютерну томографію. Дифдіагностика проводять з раком яєчка та придатка, дермоїдною кістою яєчка та гідроцеле.

При безсимптомному перебігу та незначному розмірі кісти спеціального лікування не потрібно, застосовується вичікувальна тактика. При збільшенні мошонки, що викликає дискомфорт і больовий синдром за рахунок деформації навколишніх тканин, необхідно висічення кісти придатка яєчка хірургічним шляхом. Як лікарську терапію для зняття больових відчуттів та дискомфорту використовують анальгетики та протизапальні засоби. Хірургічне лікування може включати:

• Видалення кісти придатка яєчка (сперматоцелектомія). Операція виконується в амбулаторних умовах під місцевим знеболенням. Оперативне втручання проводять під оптичним збільшенням через невеликий розріз шкіри на передній поверхні мошонки над яєчком. Кісту вилущують, залишаючи незмінену тканину яєчка та його придатка незачепленою. Проводиться обов’язкове морфологічне дослідження вмісту. Після сперматоцелектомії пацієнту на 2 або більше діб накладають суспензорії для підтримки мошонки. Рекомендується протягом перших днів прикладати лід для усунення припухлості та профілактики гематом.
• Голчасту аспірацію та склеротерапію. Рідше для лікування використовують паліативні методи. Аспірація сперматоцеле проводиться за допомогою пункції ділянки мошонки, що найбільш виступає, спеціальною порожнистою голкою, при необхідності під контролем УЗД. При склеротерапії після видалення рідкого вмісту кісти виконується ін’єкція спеціального розчину (склерозанту) безпосередньо в порожнину утворення з наступним масажем мошонки для рівномірного розподілу препарату. Склеротерапія сприяє склеюванню стінок сперматоцеле та припинення накопичення в ньому рідини.

Протягом місяця після втручання на мошонці показано спостереження лікаря-андролога.

Прогноз після сперматоцелектомії, як правило, сприятливий: поступово зникає видимий косметичний дефект, відновлюється порушена дітородна функція. Рідко після оперативних втручань на мошонці можлива кровотеча, водянка яєчка, виражений рубцевий процес, непрохідність сім’явиносних шляхів і безплідність (при ушкодженнях сім’явивідних проток або судин яєчка, що порушують процеси дозрівання та транспорту сперми). Крім того, після аспірації та склеротерапії не виключено рецидиву захворювання, тому ці методи обмежено застосовуються у чоловіків репродуктивного віку.

При підозрі на рецидив сперматоцелі необхідно виконати діагностичне УЗД мошонки. При двосторонньому ураженні придатків яєчка і досить швидкому зростанні кіста може здавлювати нормально працюючі протоки і призводити до безпліддя. Для профілактики слід уникати травм та запалень органів мошонки, регулярно проводити самообстеження та своєчасно звертатися до фахівців при виявленні додаткових утворень.