Специфічні розлади розвитку шкільних навичок

Специфічні розлади розвитку шкільних навичок (СРРШН) – порушення формування навичок читання, письма, рахунки, пов’язані з труднощами обробки когнітивної інформації. Виключаються проблеми навчання на фоні олігофренії, затримки психічного розвитку, тяжкої патології чи травми ЦНС. Розлади виявляються наростаючим запізненням у розвитку вміння рахувати, виконувати арифметичні операції, читати, переводити усну мову в письмову і назад, висловлювати письмово свої думки. Діагностика передбачає клінічне обстеження психіатром, проведення нейропсихологічних спроб, патопсихологічних тестів. Лікування здійснюється методами нейропсихологічної корекції, корекції навчанням.

Формування шкільних навичок визначається якістю викладання, швидкістю та легкістю засвоєння. У будь-якій освітній системі у групах дітей одного віку існує розкид темпів розвитку. У деяких школярів недостатність відзначається у специфічних навичках за нормального рівня загального інтелектуального розвитку. Відмінні характеристики СРРШН – специфічність і відставання у засвоєнні навчальних навичок проти іншими дітьми цієї вікової групи. Існують епідеміологічні дані про дислексію: поширеність порушення читання серед школярів становить 4-10%, найчастіше зустрічається серед хлопчиків. Точної інформації про інші види розладів немає, статева схильність не виявлена.

Єдиної думки щодо причин розладів не існує. Виділяють кілька груп етіологічних факторів:

• Легкі органічні ураження ЦНС. Ушкодження речовини мозку, підтверджені електроенцефалографією, комп’ютерною томографією розглядаються як фактори, що ускладнюють сприйняття, обробку інформації.
• Зниження когнітивних здібностей. Труднощі формування навчальних навичок можуть бути викликані інтелектуальним зниженням передприкордонного рівня: недостатнім умінням аналізувати, узагальнювати інформацію, дефіцитом словникового запасу, візуальної пам’яті.
• Спадкова обтяженість. Встановлено, що СРРШН найчастіше діагностуються у дітей, чиї батьки, прабатьки мали складнощі у навчанні.
• Психолого-педагогічна занедбаність. Дефіцит розвитку шкільних навичок формується вдруге з урахуванням недостатності функцій активної уваги, неорганізованості.
• Соціальна занедбаність. Розглядається як чинник ризику. Несприятливі умови проживання, погане харчування у дитячому віці збільшують ймовірність СРРШН.
• Мовний бар’єр. Проблеми в освоєнні читання, переписування, експресивного листа, переказу, рахунки виникають у школярів, які навчаються не рідною мовою.

Фізіологічним субстратом специфічних розладів розвитку шкільних навиків є дисфункція певних відділів кори мозку. Як наслідок ускладнюється сприйняття та обробка когнітивної (пізнавальної) інформації. Порушення мови, письма, читання можуть бути пов’язані з переміщенням мовної латералізації менш диференційована щодо цієї функції півкуля. Побічні розлади провокуються постнатальними органічними ураженнями лівої півкулі, області мозолистого тіла (блокується передача зорової інформації з правої півкулі до лівої). Порушення рахунку пов’язані з неутриманням програми, втратою елементів характерними ознаками дисфункції передніх відділів лівої півкулі.

При СРРШН набуття навичок утруднено з ранніх етапів розвитку дитини, не пов’язане з екстремальними зовнішніми та внутрішніми факторами. У міру зростання тип розладів змінюється. У дошкільнят визначається затримка мовного розвитку, проблеми обробки слуховий інформації. У шкільному віці ці проблеми нівелюються, першому плані виходить специфічне відставання читання. У підлітковому та юнацькому віці визначаються порушення спелінгування, листи.

Специфічні розлади розвитку шкільних навичок класифікуються за клінічними проявами. Залежно від домінуючого порушення виділяють:

• Дислексію. Розлад читання проявляється невпізнанням літер, невмінням співвідносити їхнє графічне відображення з звучанням
• Дисграфію. Порушення листа відносять до розладу спелінгування. Виявляється труднощами кодування звуків у графічному символі. Дитина не освоює зображення, написання букв.
• Дискалькулію. Порушення лічильного досвіду проявляється невмінням порахувати за прямим і зворотним порядком, виконати арифметичні дії.
• Змішаний розлад. Виявляються різні поєднання дислексії, дисграфії, дискалькулії.

При дислексії утруднено впізнавання слів, розуміння речень. Діти важко розрізняють окремі літери, який завжди можуть визначити початок і поклала край речення. Порушено запам’ятовування назв букв, відповідних звуків. Під час читання дитина переставляє літери у слові, слова у реченні. Утруднено відтворення слів за літерами. Поступово читання формується, але має інтонації. Озвучений текст залишається не зрозумілим, оперування отриманою інформацією неможливе.

Розлад спелінгування найчастіше проявляється порушенням листа. Діти не здатні вимовляти слова за складами, писати без помилок. Визначається порушення чергування літер, труднощі у розподілі слова на приставку, суфікс, закінчення. Навичка читання, розуміння прочитаного в нормі. Є складнощі у вираженні думок, побудові монологу. Письмова та усна мова з великою кількістю граматичних, смислових помилок, але фонетично розвинена нормально.

При порушенні рахунку визначаються проблеми оволодіння арифметичними операціями, прямим та зворотним рахунком. Дитина погано запам’ятовує послідовність арифметичних операцій, не розуміє вербальні та зорові символи. Порушено просторову організацію обчислень, утруднено вибудовування чисел по порядку. Слухові, вербальні можливості збережені, але запам’ятати таблицю множення, найпростіші формули дуже важко. Виявляються труднощі розуміння чисельних категорій (десятків, сотень, тисяч), дробів, співвідношень «більше», «менше», «рівно» із застосуванням чисел.

Специфічні розлади розвитку шкільних навичок без своєчасної корекції ускладнюються вторинними емоційними і поведінковими відхиленнями. Діти усвідомлюють своє невміння, намагаються уникати ситуацій, де потрібне застосування читання, рахунку чи письма. Вони тривожно реагують на зауваження дорослих, бояться глузувань з боку однолітків. Тяжкі випадки характеризуються вираженою агресивністю, порушеннями норм моралі, правил поведінки. Супутніми проблемами стають прогули уроків, погана успішність у всіх предметах. Відчуження, розпач виявляються депресивними розладами, асоціальними вчинками.

Діагностика специфічних розладів розвитку шкільних навичок виконується з урахуванням психолого-педагогічного тестування. Визначенням діагностичних критеріїв займається дитячий психіатр. Комплексне обстеження дитини включає:

• Консультацію психіатра. Лікар проводить розмову, уточнюючи клінічну картину. Критеріями СРРШН є: затримка, відхилення розвитку мови у дошкільному віці; неуважність, гіперактивність, емоційні та поведінкові порушення; несформованість однієї чи кількох навчальних навичок при встановленому нормальному інтелектуальному розвитку, відсутності важких неврологічних патологій та травм; відсутність ефекту під час посилення педагогічної підтримки.
• Патопсихологічне дослідження. Психолог застосовує різні тести, створені задля дослідження рівня інтелекту, пам’яті, уваги, мислення. При СРРШН виконання завдань утруднене через несформованість навчальних навичок. Виявляється зниження концентрації, стійкості, розподілу уваги. При мовних відхиленнях утруднено смислове запам’ятовування та переказ, формулювання висновку про прочитане. Порушення рахунку проявляється «випаданням» окремих завдань у тестах на інтелект, нездатністю виконати пробу Шульте. Рівень інтелекту та запам’ятовування матеріалу, не пов’язаного з порушеною навичкою, відповідають нормі.
• Нейропсіхологічне дослідження. Перевіряється вміння виконувати графічні проби, виявляються порушення моторної, сенсорної та номінативної функції мови. Під час читання визначаються перепустки, заміни букв, спотворення слів, перестановка частин слів, непослідовність слів у реченнях. При порушеннях листа – помилки копіювання тексту, написання під диктовку: переплутано розташування букв, є орфографічні помилки. Вирішення арифметичних завдань, простих прикладів утруднене, рахунок з помилками.
• Логопедичну діагностику. Логопед уточнює мовний анамнез, оцінює сформованість експресивної та імпресивної мови, фонематичних процесів, навички читання, письма. Розмежовує порушення, пов’язані з патологією будови органів артикуляції від специфічних розладів засвоєння шкільних навичок. Визначає ступінь та характер відставання мови, письма.

Для диференціальної діагностики призначаються обстеження у невролога, отоларинголога, окуліста, аудіолога. Результати дозволяють унеможливити ураження нервової системи, черепно-мозкові травми, розлади зору, слуху як причину несформованості шкільних навичок. Розумова відсталість, затримка психічного розвитку виключаються за даними дослідження інтелекту, здатність до навчання.

Лікування спрямоване на корекцію порушених навичок. Додатково проводяться заходи, спрямовані на усунення емоційних та поведінкових розладів. Використовуються такі методи:

• Корекція навчанням. Для дитини з СРРШН до основної програми навчання створюється додаткова, орієнтована формування певного навички. Використовуються методи, що залучають до процесу відразу кілька модальностей (слухову, зорову, рухову, артикуляційну).
• Нейропсихологічна корекція. Використовується інтегративний метод, спрямований засвоєння фонетичних поєднань, просторової структури слів і чисел. Застосовуються техніки, що активізують компенсаторні механізми – стимульний матеріал активізує найбільш функціональні зони кори, що дозволяє «обійти» існуючі слабкі зв’язки.
• Корекція порушень писемного мовлення. Мета вправ та ігор – розвиток граматично правильного мовлення, розуміння звуко-літерних зв’язків, тренування навичок вербального та зорового аналізу, синтезу, корекція навичок читання. Відпрацьовується графо-моторна координація, вміння аналізувати граматичний лад мови, синтаксичну побудову речення.
• Дитяча психотерапія Індивідуальні сеанси та групові зустрічі проводяться з метою корекції емоційного стану, вироблення навичок соціальної взаємодії. Поширений когнітивно-біхевіоральний підхід. Техніки спрямовані на усвідомлення та опрацювання негативних емоцій (депресії, гніву, тривожності).
• Фармакотерапія. Використовується при виражених поведінкових, афективних порушеннях. При депресивній, тривожно-депресивній симптоматиці призначаються антидепресанти групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Тривожний компонент додатково коригується транквілізаторами. При гіперактивності, збудженні використовуються психостимулюючі препарати.

Прогноз специфічних розладів шкільних навичок залежить від тяжкості порушення, залучення емоцій, поведінки, своєчасності початку психолого-педагогічної допомоги. Корекція порушень у початкових класах дає успішніший результат. До підліткового віку втрачається інтерес до навчання, закріплюється соціальний стан «відстаючого», мотивація до лікування низька.

Профілактика СРРШН полягає у уважному відношенні батьків до шкільної успішності, зауважень педагогів. При ускладнення освоєння програми важливо зберегти шанобливе ставлення: дитину не можна лаяти, принижувати, порівнювати з іншими. Необхідно вселити впевненість у власних силах, створити комфортні умови для виконання домашньої роботи. За підозри на СРРШН одразу звернутися до лікаря, дитячого психолога.