Штучне викликання родової діяльності (родозбудження) є важливою частиною акушерської практики, коли виникає загроза для здоров’я матері чи плода, або при необхідності передчасного чи позапланового розродження. Це може статися при різних ускладненнях вагітності, таких як важкі форми токсикозу, серцево-судинні захворювання, цукровий діабет у матері, багатоводдя, внутрішньоутробна загибель плода, а також при певних патологіях розвитку плода, наприклад, аненцефалії.

Методи родозбудження:

Гормональне лікування: Якщо шийка матки «незріла», застосовуються гормональні препарати для стимуляції її зрілості. Для цього використовують фолікулін або естрадіол дипропіонат (20 000 ОД), синестрол (10 мл) протягом кількох днів. У разі відсутності плодового міхура (наприклад, при його передчасному вилитті) гормональні препарати можуть вводитися швидше, через коротші інтервали.
Амніотомія: Процедура, яка передбачає розтин плодового міхура, що стимулює початок пологів. Вона ефективна, особливо при «зрілій» шийці матки. Через 2-3 години після амніотомії може бути застосоване краплинне введення окситоцину з простагландином для подальшого стимулювання пологів.
Окситоцин та простагландини: Окситоцин — гормон, що сприяє скороченню матки, часто використовують для стимуляції пологів після амніотомії. Концентрацію окситоцину поступово збільшують, контролюючи реакцію матки. Простагландини можуть вводитись орально, вагінально або екстраамніально (ззовні міхура), що також сприяє початку родової діяльності.
Використання β-адреноблокаторів: Препарати, такі як анаприлін, використовуються для зменшення надмірної активності матки, якщо це необхідно для корекції патології.
Відшаровування нижнього полюса плодового міхура: Цей метод не є основним, але може бути використаний перед амніотомією для стимуляції початку пологів.

Основні критерії успіху родозбудження:

Зрілість шийки матки: Важливим чинником є готовність шийки матки до пологів, що включає її м’якість, відкритість і скорочувальну здатність. Якщо шийка «незріла», застосовують гормональне лікування для її підготовки.
Термін вагітності: Важливо проводити родозбудження тільки тоді, коли вагітність досягла терміну, який дозволяє виносити і народити здорову дитину.
Стан матері та плода: Постійний моніторинг здоров’я матері і плода під час проведення процедури є обов’язковим. Це дозволяє своєчасно коригувати лікування та вчасно вжити необхідні заходи, якщо виникнуть ускладнення.

Контроль:

Родовзбудження потребує ретельного нагляду за родовою діяльністю, станом матки, плода, а також за можливими побічними ефектами введених препаратів. Важливо, щоб лікар здійснював постійний моніторинг під час усього процесу, зокрема, за частотою і інтенсивністю скорочень матки, реакцією плода, його серцевим ритмом та іншими показниками.

Штучне викликання родів — це складний процес, який вимагає ретельного підходу і досвіду лікаря для забезпечення безпеки і благополуччя матері та дитини.