Стафілодермія новонароджених

Стафілодермія новонароджених – Гнійничкові інфекції, що викликаються стафілококом і протікають з різною глибиною ураження шкіри та її придатків. Стафілодермії новонароджених можуть протікати у формі везикулопустульозу, псевдофурункульозу Фінгера, епідемічної пухирчатки новонароджених, ексфоліативного дерматиту новонароджених. Діагностика стафілодермії новонароджених проводиться дитячим дерматологом на підставі клінічної симптоматики та мікробіологічного виявлення збудника. Лікування стафілодермії новонароджених залежить від форми та тяжкості ураження і може включати зовнішню обробку вогнищ антисептичними засобами та мазями, парентеральне введення антибіотиків, розтин елементів, фізіотерапію та ін.

Стафілодермія новонароджених – група захворювань, що включає різні форми гнійно-запальних захворювань шкіри (піодермії) стафілококової етіології. Стафілококові інфекції дуже поширені у дітей різного віку. Серед новонароджених та дітей раннього віку переважають стафілококові ураження шкіри (стафілодермії) та слизових (кон’юнктивіти), омфаліт; серед дітей дошкільного та шкільного віку – захворювання органів дихання (фарингіти, тонзиліти, ларингіти, трахеїти, бронхіти, пневмонії), ураження ЦНС (менінгіти та абсцеси мозку), інфекції сечовивідних шляхів (цистити, пієліти, пієлонефрити, ЖКТ, пієлонефрити) , ентероколіти, харчові токсикоінфекції тощо). Будь-яка з цих інфекцій може протікати ізольовано або в комплексі з іншими, бути первинним або метастатичним осередком при сепсисі.

Таким чином, зіткнутися з тими чи іншими проявами стафілококової інфекції може будь-який дитячий фахівець, який працює в галузі педіатрії, дерматології, отоларингології, пульмонології, неврології, гастроентерології, урології. Особливу небезпеку стафілококові інфекції становлять для новонароджених та дітей першого року життя, оскільки навіть локалізовані форми стафілодермії схильні до генералізації та розвитку тяжких ускладнень.

Резервуаром інфекції при стафілодермії новонароджених є бактеріоносій або хворий на стафілококову інфекцію (фурункулами, маститом, ангіною, ринітом, гастроентероколітом тощо). У бактеріоносіїв найчастіше стафілокок локалізується на слизовій оболонці респіраторного тракту. Зараження новонароджених здійснюється через руки матері або медичного персоналу, що доглядає, при контакті з обсіменені предметами догляду та іграшками. Стафілодермія новонароджених може реєструватися у вигляді спорадичних випадків або епідемічних спалахів у пологових будинках, відділеннях патології новонароджених, будинках дитини. Захворюваність на стафілодермію новонароджених цілорічна.

Розвитку стафілодермії новонароджених більшою мірою схильні недоношені діти, що мають низьку масу при народженні та гіпотрофію, що знаходяться на штучному вигодовуванні, з вродженим імунодефіцитом. Велику роль механізмі виникнення стафілодермії грає поганий гігієнічний догляд новонароджених, перегрівання, пітниця, попрілості, мікротравми шкіри, інфекційні хвороби (зокрема. внутрішньоутробні інфекції), рахіт, проблеми лактації в матері.

Насамперед, стафілококові інфекції діляться на локальні гнійно-запальні захворювання та генералізовану інфекцію (сепсис). Крім цього, для дітей раннього віку та дорослих властиві різні види стафілодермій. Так, серед новонароджених зустрічається везикулопустульоз (перипорит, остиопорит), епідемічна пухирчатка новонароджених (епідемічний або піококовий пемфігоїд), псевдофурункульоз Фінгера (множинні абсцеси шкіри), ексфоліативний дерматит Ріттера («синдром ошпареної»).

Стафілодермії дорослих представлені остіофолікулітом, фолікулітом, сикозом, фурункульозом, карбункульозом, гідраденітом.

Везикулопустульоз

Везикулопустульоз (остиопорит, перипорит) представляє поверхневу форму стафілодермії новонароджених, що розвивається внаслідок гострого гнійного запалення усть потових залоз. Це найчастіша форма стафілодермії новонароджених (33% всіх випадків), що зазвичай розвивається у дитини на 3-5 день життя. Як правило, збудником везикулопустульозу виступають епідермальний або золотистий стафілокок, рідше – інші штами.

Шкірна симптоматика при везикулопустульозі представлена ​​появою фолікулярних пустул біло-жовтого кольору в оточенні гіперемічного віночка, що мають розміри просяних зерен. Гнійнички частіше розташовуються в пахвових і пахових складках, на грудях та шиї, на спині та сідницях, в області волосистої частини голови, хоча можуть зливатися і поширяться на значні ділянки шкірного покриву. Пустули досить швидко підсихають у скоринки, після відторгнення яких не залишається жодних слідів.

У ослаблених новонароджених дана форма стафілодермії може супроводжуватись субфебрильною температурою та ускладненнями – отитом, бронхопневмонією, пієлонефритом. Диференціальна діагностика везикулопустульозу проводиться з коростою.

Псевдофурункульоз Фінгера

Псевдофурункульоз Фінгера або множинні абсцеси шкіри характеризуються гнійним запаленням еккринних потових залоз і в 70% випадків поєднуються з везикулопустульозом.

При псевдофурункульозі в області задньої поверхні шиї, спини, стегон та сідниць з’являються численні щільні запальні вузлики завбільшки з горошину. Шкіра над ними набуває синюшно-червоного відтінку. Вузли поступово збільшуються до розмірів вишні, а досягаючи стадії абсцесів, розкриваються із виділенням рідкого, гнійно-кров’янистого вмісту. Дана форма стафілодермії новонароджених протікає тривало, з порушенням загального стану дитини (температурною реакцією, слабкістю та ін.). На місці гнійників, що довго не гояться, формуються рубці.

При псевдофурункульозі Фінгера потрібне проведення диференціальної діагностики з фурункульозом, гідраденітом, коліквативним туберкульозом шкіри (скрофулодермою).

Епідемічна пухирчатка новонароджених

Будучи різновидом стафілодермії, епідемічна пухирчатка або пемфігоїд новонароджених вражає дітей віком 3-10 днів. Захворювання відрізняється високою контагіозністю, генералізованим ураженням шкірних покривів та слизових, системними проявами.

Початок епідемічної пухирчатки новонароджених характеризується появою дисемінованого висипу на шкірі тулуба, кінцівок у великих складках. Висипка поліморфна, з типовою еволюцією елементів від бульбашок до пустулів-фліктенів, потім – ерозій і серозно-гнійних кірок. Елементи висипань часто поширюються на слизові оболонки носа, рота, очей, геніталій. Дана форма стафілодермії новонароджених у дітей із неблагополучним перинатальним анамнезом та астенізацією протікає з підйомом температури тіла, діареєю, зниженням апетиту; у важких випадках можливий розвиток сепсису новонароджених.

Під час проведення діагностики слід виключити сифілітичну пухирчатку новонароджених, вітряну віспу, бульозний епідермоліз.

Ексфоліативний дерматит новонароджених

Хвороба Ріттера, ексфоліативний дерматит або «синдром обвареної шкіри» є однією з найважчих форм епідемічної пухирчатки новонароджених. При даній формі стафілодермії ураження шкіри має дифузний характер і протікає з утворенням великих поверхневих пухирів, що нагадують опік шкіри II ступеня. Викликається золотистим стафілококом II фагогрупи, 71 фаготипу, який завдяки виділенню екзотоксин епідермолізину викликає акантоліз (втрату міжклітинних зв’язків між епідермоцитами).

У своєму розвитку ексфоліативний дерматит новонароджених проходить 3 стадії: еритематозну, ексфоліативну та регенеративну. Стафілодермія починається з появи еритеми шкіри в області рота, пупка, геніталій або ануса. Через 1-2 дні почервоніння шкіри розповсюджується по всьому тілу; виникають великі множинні бульбашки, які розкриваються з утворенням великих мокнучих ерозивних поверхонь. При септичному перебігу ексфоліативного дерматиту приєднується лихоманка, токсикоз, діарея, гіпотрофія, анемія, диспротеїнемія.

Розпізнавання клінічної форми стафілодермії новонароджених здійснюється дитячим дерматологом на підставі даних анамнезу, характерної симптоматики та лабораторних даних.

Основу лабораторної діагностики стафілодермії новонароджених складає дослідження посіву зіскрібка/виділяється на мікрофлору з виділенням та ідентифікацією культури стафілокока. В рамках диференціальної діагностики проводиться дослідження вмісту елементів висипу на коросту, ПЛР виявлення блідої трепонеми, мікобактерій туберкульозу та вірусу Varicella Zoster, сифіліс RPR-тест.

При поверхневій стафілодермії новонароджених (везикулопустульоз) достатньо місцевого лікування – обробки уражених ділянок шкіри розчином фурациліну, діамантової зелені, хлорофіліпту; проведення фототерапії Можна накладати на пустули еритроміцинову, лінкоміцинову антибактеріальні мазі. Єдиної думки щодо вмивання та купання дитини не існує: деякі автори не рекомендують жодних водних процедур на час лікування стафілодермії новонароджених, інші – не заперечують проти купання дитини у слабо-рожевому розчині перманганату калію.

При псевдофурункульозі, крім місцевого зовнішнього лікування (пов’язок з іхтіолом, УВЧ, після розкриття фурункулів – обробки вогнищ розчинами анілінових барвників), можливе призначення антибіотиків та імунозамісної терапії, загального УФО.

Діти з локалізованими формами стафілодермії новонароджених можуть лікуватися у дитячій поліклініці під наглядом дитячого дерматолога, дитячого хірурга та педіатра. За інших випадках доцільна госпіталізація.

У разі розвитку епідемічної пухирчатки та ексфоліативного дерматиту новонароджених обов’язково призначається антибіотикотерапія, введення свіжозамороженої плазми, імуноглобуліну, сольових розчинів; за показаннями проводиться гемосорбція чи плазмаферез. Зовнішня терапія полягає у розкритті фліктен, нанесенні на поверхню шкіри, що мокне, присипки з окисом цинку, опроміненні ерозій спеціальною лампою. Після припинення мокнути використовуються антибактеріальні мазі та пасти.

Новонароджений, який страждає на стафілодермію, потребує ретельного догляду та дотримання гігієнічного режиму: ізоляції в бокси, кварцуванні палат, використанні стерильних пелюшок, обов’язковому грудному вигодовуванні.

Поверхневі локалізовані стафілодермії новонароджених зазвичай протікають доброякісно та закінчуються одужанням дитини. При ексфоліативному дерматит прогноз залежить від вираженості процесу, його поширеності, загальної опірності дитячого організму і може бути досить серйозним.

Профілактика стафілодермії новонароджених починається ще в антенатальному періоді та включає правильний режим вагітної, ретельне обстеження майбутньої мами в рамках програми ведення вагітності, санацію хронічних осередків інфекції. Після народження дитини на перший план виходить дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, попередження поширення внутрішньолікарняної інфекції, правильна обробка рук персоналу, що доглядає, грудне вигодовування новонародженого.