Стафілома

Стафілома – це патологічне випинання задньої поверхні склери. Клінічно проявляється зниженням гостроти зору та звуженням поля зору. На очному дні виявляють дифузну атрофію пігментного епітелію сітківки, можлива наявність периферичної вітреохоріоретинальної дистрофії або тракції сітківки. Для діагностики використовують зовнішній огляд, досліджують гостроту зору та характер зору, проводять тонометрію, біомікроскопію. З додаткових методів застосовують УЗД очного яблука, комп’ютерну периметрію, електроретинографію. Лікування стафіломи консервативне (препарати та фізіопроцедури для покращення кровопостачання сітківки, зміцнення склери та розслаблення акомодації ока) та хірургічне (спрямоване на зміцнення задньої поверхні склери).

Стафілома (staphyloma; грец. staphylē – виноградний гроно + -ōma) – виражена деформація склери з патологічним пролапсом та подовженням осі ока. Стафілома склери виникає при міопії високого ступеня. Короткозорість є найпоширенішим захворюванням і основною причиною сліпоти в розвинених країнах. У Росії 15% населення страждає на аномалії рефракції, 3% з них має ускладнену форму з вираженими змінами на очному дні. Міопічна стафілома розвивається віком від 20 до 40 років. Часто супроводжується іншими патологічними змінами у структурі ока та є причиною інвалідності у молодому працездатному віці. Реабілітація пацієнтів з міопією високого ступеня та запобігання розвитку ускладнень досі залишаються важливими проблемами у сучасній офтальмології.

Склеральна оболонка є зовнішньою непрозорою капсулою очного яблука і містить у своїй структурі клітинні елементи, занурені в основну речовину, що складається з глікозаміногліканів, білка, полісахаридних комплексів. На 70% склеру складається з білка колагену, його пучки – фібрили утворюють особливе сплетення з еластичними волокнами. Завдяки такій будові склеральна оболонка виконує свої основні функції – підтримання міцності та пружності очного яблука. При розвитку міопії високого ступеня відбувається розпушення колагенових волокон склери. У задньому полюсі збільшується кількість протеаз, які руйнують адгезивні зв’язки в еластичних волокнах та призводять до формування стафіломи.

Клінічно стафілома проявляється у разі розвитку ускладнень у пацієнта з міопією високого ступеня. Найчастіше спостерігається значне зниження гостроти зору, швидка стомлюваність, почуття тяжкості у власних очах. Можливе звуження поля зору одному оці. При огляді лікар-офтальмолог може виявити на очному дні велику стафілому (біле вогнище атрофії у вигляді кільця на задньому полюсі), дифузну атрофію пігментного епітелію, «альбінотичний» колір очного дна, наявність периферичної вітроохореоретинальної дистрофії або тракції. Поразка частіше двостороння. З ускладнень міопічної стафіломи виділяють виникнення дистрофії сітківки, формування геморагічного відшарування сітківки, деструкції склоподібного тіла, розвиток катаракти, відкритокутової глаукоми.

Діагностика стафіломи починається зі збирання анамнестичних відомостей. Потім лікар-офтальмолог виконує зовнішній огляд, досліджує гостроту зору та характер зору, проводить тонометрію. Біомікроскопія з використанням щілинної лампи є основним методом діагностики стафіломи. Обов’язково виконують дослідження рефракції ока із застосуванням циклоплегії. З додаткових методів застосовують УЗД очі з виміром передньо-задньої осі та комп’ютерну периметрію (для виявлення парацентральних дефектів поля зору). Для діагностики стану макулярної області використовують оптичну когерентну томографію. Електроретинографія допомагає виявити функціональні порушення у сітківці та судинній оболонці очного яблука.

Лікування міопічної стафіломи комплексне, включає як хірургічні, так і консервативні методики. Першочерговим завданням терапевтичних заходів є зниження прогресування короткозорості. Консервативна терапія стафіломи включає застосування препаратів, що впливають на розслаблення акомодації, сприяють зміцненню склеральної оболонки, поліпшують гемодинаміку ока, обмінні процеси в сітківці і судинної оболонках ока і підвищують зорові функції.

При розвитку крововиливів у сітчасту оболонку необхідно застосування гемостатичних, розсмоктують та десенсибілізуючих засобів. Також показано фізіотерапевтичне лікування. Призначають електрофорез, лазерну стимуляцію чи магнитофорез. Для зниження швидкості прогресування міопії можна використовувати жорсткі ортокератологічні лінзи. Хірургічне лікування стафіломи спрямоване на запобігання подальшому розтягуванню склеральної оболонки. Застосовуються різні методики зміцнення заднього полюса очного яблука.

Прогноз найчастіше сумнівний. Профілактика міопічної стафіломи спрямовано зниження прогресування міопії. Включає в себе заходи щодо зміцнення здоров’я та фізичного розвитку в дитячому та підлітковому віці, навчання дітей та дорослих правилам гігієни зору. Необхідно організовувати якісне освітлення у школах та на робочих місцях, стежити за дотриманням режиму сну та відпочинку, обмежити використання дітьми планшетів та телефонів, регулярно відвідувати офтальмолога для профілактичних оглядів.