Стегнова грижа

Стегнова грижа – це пухлиноподібне випинання, що утворюється при виході петель кишечника та сальника за межі черевної порожнини через стегнове кільце. Виявляється наявністю мішковидного випинання в ділянці стегнового трикутника у вертикальному положенні тіла, болем. При утиску грижі можливий розвиток кишкової непрохідності. Стегнова грижа розпізнається під час огляду хірурга та проведення додаткової діагностики – УЗД грижового випинання, іригоскопії, герніографії, УЗД малого тазу та сечового міхура. При виявленні дефекту проводиться операція грижі перетину (герніопластики).

У сучасній герніології стегнові грижі зустрічається у 5-8% випадків від загальної кількості гриж живота. Стегнова грижа частіше розвивається у жінок (співвідношення з чоловіками 4:l) через анатомічні особливості будови таза і у дітей першого року життя внаслідок фізіологічної слабкості сполучної тканини черевної стінки. Стегна грижа утворюється в результаті виходу органів черевної порожнини (великого сальника, петель кишечника) за межі черевної стінки через патологічний стегновий канал. Стегнові грижі мають підступний перебіг і часто ущемляються.

Анатомо-фізіологічними передумовами утворення стегнової грижі є фактори, що призводять до послаблення черевної стінки: швидка втрата ваги, травми черевної стінки, численні вагітності, спадкова слабкість черевної стінки у дітей до року, постопераційні рубці, порушення іннервації брюхів. ч. уроджені).

До безпосередніх виробляючих факторів відносять ситуації, пов’язані з підвищенням внутрішньочеревного тиску: фізичне зусилля, утруднене сечовипускання, завзятий кашель, запори, затяжні пологи тощо. при кашлюку, хронічному бронхіті).

Компоненти стегнової грижі представлені грижовими воротами, грижовим мішком та грижовим вмістом. Воротами стегнової грижі служить стегновий канал – патологічний перебіг у м’язово-фасціальному просторі стегнового трикутника. Стегновий канал має внутрішній отвір (стегнове кільце), зовнішній отвір (овальну ямку) та стінки, утворені пахвинною зв’язкою, широкою фасцією стегна, стінкою стегнової вени. Стегновий канал довжиною 2-3 см йде у вертикальному напрямку.

Грижовий мішок стегнової грижі утворений передочеревинною клітковиною, поперечною фасцією, клітковиною судинної лакуни, ґратчастою фасцією. Грижовим вмістом мішка при стегнової грижі зазвичай служать великий сальник і петлі тонкої кишки, рідше – товста кишка (апендикс і сліпа кишка – справа, сигмоподібна – ліворуч), сечовий міхур, яєчник з матковою трубою – у жінок, яєчко – у чоловіків.

По локалізації стегнові грижі можуть бути двосторонніми та односторонніми. Відповідно до клініки стегнові грижі поділяються на вправні, невправні та защемлені. При вправних дефектах вміст грижового мішка легко повертається в черевну порожнину. Невправні стегнові грижі можуть бути вправлені лише частково або зовсім не піддаються вправленню в черевну порожнину. Ущемлені стегнові грижі характеризуються раптовим здавленням елементів грижового вмісту грижовими воротами. При утиску стегнової грижі можуть розвинутися небезпечні стани: гостра кишкова непрохідність, некроз чи гангрена кишки, перитоніт.

Залежно від місця формування стегнового каналу розрізняють грижу судинної лакуни (латеральну, внутрішньопіхвову, тотальну) та грижу м’язової лакуни (грижу Гассельбаха). У процесі формування стегнової грижі виділяють три стадії: початкову, неповну та повну.

У початковій стадії грижовий мішок розташований за межами внутрішнього стегнового кільця. На цій стадії стегнова грижа важко помітна клінічно, проте може супроводжуватися пристіночним (ріхтерівським) утиском. При неповній (канальній) стадії грижове випинання знаходиться всередині стегнового каналу, в межах поверхневої фасції. Повна стадія характеризується виходом грижі зі стегнового каналу в підшкірну клітковину стегна, іноді – у статеву губу у жінок чи мошонку у чоловіків. Зазвичай стегнова грижа діагностується вже на повній стадії.

У початковій та неповній стадії патологія проявляється дискомфортом у пахвинній ділянці або нижніх відділах живота, які посилюються при ходьбі, бігу та іншій фізичній активності. Іноді в цих стадіях стегнова грижа протікає безсимптомно і вперше проявляється тільки у зв’язку з пристінним утиском.

Повна стегнова грижа характеризується появою видимого грижового випинання в пахвинно-стегнової складки. Грижове випинання, як правило, має невеликі розміри, гладку поверхню, напівсферичну форму; розташовується під пахвинною складкою. Грижове випинання з’являється в положенні стоячи або при напруженні; після вправлення зникає, що супроводжується характерним бурчанням.

За наявності грижового мішка петель кишечника під час перкусії визначається тимпаніт. Важливим диференціально-діагностичним критерієм вправної стегнової грижі є позитивний симптом кашльового поштовху. У поодиноких випадках при стегнової грижі може виникати набряк нижньої кінцівки на відповідній стороні, обумовлений здавленням стегнової вени, відчуття «повзання мурашок» та оніміння. При попаданні в грижовий мішок сечового міхура розвиваються дизуричні розлади.

До ускладнень стегнової грижі відносять її запалення та утиск, копростаз. Запалення стегнової грижі може протікати за серозним та гнійним типом. Зазвичай спочатку запалюється грижовий вміст (апендикс, кишка, придатки матки і т. д.), рідше запалення переходить на грижовий мішок зі шкірних покривів. Запалена стегнова грижа стає набряковою, виникає гіперемія шкіри, посилюються болі, підвищується температура тіла. У окремих випадках розвивається перитоніт.

При ущемленій стегнової грижі розвивається гостре порушення кровопостачання та іннервації органів, що становлять грижовий вміст. При цьому грижа збільшується в розмірах, стає невправною, щільною, різко хворобливою при пальпації. Виникають сильні болі в області утиску або у всьому животі, розвивається затримка випорожнень та газів. Тривале утиск стегнової грижі може призвести до некрозу органів та розвитку кишкової непрохідності. У цьому випадку з’являється гикавка, нудота, повторне блювання, переймоподібні болі.

Відсутність яскравих проявів на початкових стадіях стегнової грижі ускладнює ранню діагностику стегнової грижі. При розпізнаванні захворювання абдомінальний хірург враховує типову симптоматику (наявність сферичного випинання в ділянці стегнового трикутника у вертикальному положенні і вправність у положенні лежачи, симптом кашльового поштовху та ін.), аускультативні дані (вислуховування перистальтичних шумів). грижового мішка можна визначити характер його вмісту, уточнити розміри грижового каналу і керованість стегнової грижі.

Стегнову грижу в процесі діагностики диференціюють від пахвинної грижі, ліпоми, лімфаденіту, натічного абсцесу, варикозно розширених вен, тромбофлебіту, аневризми стегнової артерії, метастазів злоякісних новоутворень. Для визначення вмісту грижового мішка проводиться ультразвукове сканування грижового випинання, іригоскопія, УЗД сечового міхура та малого тазу.

Консервативних підходів до лікування патології відсутні; при виявленні захворювання показано хірургічне втручання – грижосічення із пластикою дефекту (герніопластика). У хірургії розроблено безліч способів та модифікацій оперативних втручань, які в залежності від використовуваного доступу поділяються на пахові (спосіб Руджі, Парлавеччіо) та стегнові (спосіб Бассіні, Локвуда, Герцена та ін), а за способом закриття грижових воріт можуть бути простими та пластичними .

Герніопластика стегнової грижі передбачає розтин грижового мішка, огляд його вмісту, при необхідності – резекцію зміненого сальника, вправлення грижового вмісту в черевну порожнину, перев’язку та висічення грижового мішка та пластику грижового каналу. Операція може проводитись з використанням власних тканин пацієнта або синтетичних матеріалів (полімерних сіток). При ущемленій стегнової грижі може знадобитися виконання серединної лапаротомії з резекцією нежиттєздатної ділянки кишківника.

Найчастіше при неущемленной стегнової грижі прогноз непоганий. Найбільше рецидивів відзначається при стегнових способах грижесечения. За відсутності лікування може сформуватися невправна стегнова грижа, у 82-88% випадків виникає утиск. Профілактика розвитку стегнової грижі полягає у зміцненні м’язів передньої черевної стінки, обмеженні фізичних навантажень, носінні бандажа протягом вагітності, правильному харчуванні, усуненні надсадного кашлю. Запобігти життєзагрозним ускладненням дозволяє якомога більш раннє радикальне лікування стегнової грижі.