Стороннє тіло носа

Стороннє тіло носа — чужорідний об’єкт, що випадково потрапив у порожнину носа: намистинка, ягідна кісточка, насіння, дрібна деталь іграшки, комар або інша комаха, шматочок дерева, пластмаси, їжі, вати або паперу. Стороннє тіло носа може бути безсимптомним. Але найчастіше воно проявляється болем, односторонньою закладеністю носа та виділеннями з ураженої половини носа. Діагностувати стороннє тіло носа допомагають дані анамнезу, результати отоларингологічного огляду та риноскопії, дані КТ та рентгенографії. Лікування стороннього тіла носа полягає в його якомога більш ранньому усуненні шляхом видування, ендоскопічного або хірургічного видалення.

Найчастіше з сторонніми тілами носа доводиться стикатися фахівцям у галузі дитячої отоларингології. Діти, граючи, навмисне вводять собі та один одному в ніс різні предмети. Сторонні тіла, що потрапили таким чином у порожнину носа, як правило, знаходяться в нижньому носовому ході. Вони становлять 80% від загальної кількості сторонніх тіл носа. Рідше спостерігаються чужорідні предмети, які одним кінцем вклинилися в носову перегородку, а іншим — у нижню носову раковину. Стороннє тіло носа, що потрапило до нього випадковим чином, може мати будь-яку локалізацію.

Попадання стороннього тіла в ніс може статися природним шляхом з навколишнього середовища через ніздрі та з горлянки через хоанальні отвори. Сторонні тіла носа, що потрапили через ніздрі, зустрічаються в основному у дітей дошкільного віку, які заради інтересу самі закладають собі в ніс різні дрібні предмети. Випадковим чином у ніс можуть потрапити живі організми, що знаходяться у повітрі, що вдихається, або у воді з відкритих джерел і водойм. В окремих випадках стороннє тіло носа має ятрогенну природу і являє собою залишений у носі ватяний тампон або відламану частину хірургічного інструменту, що використовувалися в ході отоларингологічних маніпуляцій або операцій (септопластика, корекція атрезії хоан, резекція носової раковини, видалення).

Стороннє тіло носа може стати наслідком поперхування під час їжі або блювоти. При цьому шматочки їжі або інші об’єкти, що знаходяться в порожнині глотки, можуть бути закинуті в ніс через отвори хоан, що з’єднують нос із ковткою. Виникнення стороннього тіла носа також можливе при травмі носа та пошкодження прилеглих до нього структур обличчя. При цьому стороннім тілом носа може стати уламок скла, шматок дерева, гострий предмет, куля або вільний уламок кістки.

За своєю природою сторонні тіла носа класифікуються на: неорганічні (камушки, намистинки, бісер, вата, шматочки скла, пластмасові деталі), металеві (монети, шурупи, деталі металевого конструктора, голки, цвяхи, кнопки, уламки вогнепальних снарядів), органічні різних рослин, горошини, дрібна квасоля, шматочки овочів та фруктів, кісточки плодів, частини вживаних в їжу продуктів), живі (комахи, личинки, п’явки, аскариди).

Залежно від того, візуалізується стороннє тіло носа при рентгенологічному дослідженні чи ні, виділяють рентгеноконтрастні та рентгенонеконтрастні сторонні тіла. Рентгенконтрастними тілами є металеві предмети, скло, кісточки, гудзики, частини іграшок.

Зазвичай попадання стороннього об’єкта в носову порожнину супроводжується рефлекторним чханням, рідкими виділеннями з однієї половини носа і сльозотечею. Однак ці симптоми швидко проходять і надалі стороннє тіло носа може зовсім не турбувати пацієнта. Дрібне стороннє тіло носа, що має гладку поверхню, може протягом тривалого періоду не давати жодних клінічних проявів. Відомі випадки, коли шорсткі сторонні тіла носа і навіть предмети з гострими кутами досить довго не викликали скарг пацієнта.

Згодом внаслідок подразнення і хронічного травмування слизової оболонки стороннім предметом носа може виникнути запальна реакція, що призводить до появи клінічних симптомів у вигляді болю в носі, слизового або слизово-гнійного відокремлюваного з однієї половини носа. Набряклість слизової носа, що виникає в результаті запалення, зумовлює утруднення носового дихання.

В інших випадках стороннє тіло носа відразу, з моменту свого попадання в ніс, викликає різноманітні дискомфортні відчуття: лоскотання, подразнення, почуття стороннього предмета, біль у ураженій половині носа. Пов’язаний з стороннім тілом біль може супроводжуватися іррадіацією в лоб, щоку або горлянку.

Найінтенсивніший больовий синдром характерний для стороннього тіла носа з гострими краями або виступами. Такі предмети здатні спричинити значне пошкодження внутрішніх тканин носа із виникненням носової кровотечі. У деяких випадках стороннє тіло носа супроводжується головними болями, запамороченням. Виражений біль у носі може призводити до порушення сну, підвищеної дратівливості, у дітей — до занепокоєння, плаксивості та частих примх.

Класичною для стороннього тіла носа є тріада симптомів: біль, виділення з носа та його закладеність. Характерною особливістю, що відрізняє ці симптоми від проявів риніту, алергічного риніту та синуситу, є їхній односторонній характер. У дітей найчастіше стороннє тіло носа супроводжується лише нежиттю з виділеннями, що йдуть лише з однієї половини носа. В окремих випадках при глибокому вдиху стороннє тіло носа може мігрувати в горлянку або гортань. Тоді в клінічній картині з’являються симптоми стороннього тіла горлянки або стороннього тіла гортані.

Окремі сторонні тіла носа під час перебування у ньому тривалий час зазнають деяких змін. Так, горошини та квасолини від вологого середовища носа починають збільшуватися в розмірах, часто повністю перекриваючи носове дихання тієї половини носа, в якій знаходяться. Деякі сторонні тіла носа з часом розпадаються на частини, розм’якшуються або повністю розкладаються. Якщо стороннє тіло носа зберігає свій початковий вигляд, воно може стати ядром носового каменю, що утворюється при відкладенні солей, що містяться в секреті слизової носа. При тривало існуючому сторонньому тілі носа можливий розвиток грануляційної тканини, зростання якої провокується постійним травмуванням слизової оболонки. Грануляції, що розвинулися, нерідко приховують стороннє тіло носа, ускладнюючи його візуалізацію і діагностику.

Утруднення носового дихання та порушення вентиляції, зумовлене стороннім тілом носа, може призвести до виникнення запальних змін у придаткових пазухах носа. При тривалому знаходженні стороннього тіла в носі можливе виразка слизової оболонки, розвиток поліпозних розростань, некроз носової раковини, нагноєння слізного мішка, порушення з боку сльозопровідних шляхів. Приєднання вторинної інфекції зумовлює розвиток гнійного риносинуситу, дуже рідко остеомієліту кісткових структур носа. У важких випадках стороннє тіло носа може перфорувати його стінку.

У більшості випадків стороннє тіло носа може бути діагностовано отоларингологом на підставі анамнезу, результатів огляду порожнини носа та риноскопії. Труднощі діагностики виникають у дітей молодшого віку, в анамнезі яких може бути відсутні вказівка ​​на потрапляння стороннього об’єкта в ніс. Важко виявляється довго існуюче стороннє тіло носа. У ході риноскопії воно може не візуалізуватися через виражений набряк, запальні зміни слизової або грануляцій, що утворилися. У разі для виявлення чужорідного тіла носа застосовують обмацування металевим зондом. Однак це дозволяє виявити лише щільні сторонні об’єкти.

Додатково при сторонньому тілі носа проводиться бакпосів відокремлюваного з носа, УЗД, КТ або рентгенографія приносових пазух, КТ або рентгенографія черепа, фарингоскопія.

Видалення стороннього тіла носа повинно бути проведене якомога раніше, поки не встигла розвинутися набряклість і запальна реакція, що ускладнюють його вилучення. Стороннє тіло носа, яке нещодавно потрапило до нього, може бути усунене шляхом простого видування. Пацієнта просять набрати більше повітря, закрити рот, прикрити пальцем здорову ніздрю і сильно видути набране повітря. Такий спосіб може застосовуватися лише у дітей старшого віку та у дорослих.

У дорослих після невдалої спроби видування стороннього тіла носа природним шляхом і у маленьких дітей роблять ендоскопічне видалення стороннього тіла. У дорослих процедуру проводять із застосуванням місцевого знеболювання, у маленьких дітей для цього може знадобитися загальний наркоз. У поодиноких випадках, коли ендоскопічне видалення не увінчалося успіхом, стороннє тіло видаляють хірургічним способом.

При необхідності додатково застосовують промивання порожнини носа розчинами антисептиків, закапування в ніс судинозвужувальних крапель, дренування та промивання приносових пазух, проводять лікування ускладнень.