Стороннє тіло рогівки

Стороннє тіло рогівки – це одне з найпоширеніших ушкоджень ока, яке є наслідком відкритої або закритої травми. Такі ситуації виникають у побуті, на роботі, у спорті. Проникнення сторонніх фрагментів у рогівку проявляється сльозотечею, світлобоязню, утрудненнями при відкритті повік та відчуттям чужорідного тіла. У частини пацієнтів спостерігається помутніння зору різного ступеня інтенсивності. Для діагностики призначають біомікроскопію та УЗД ока, когерентну томографію, флюоресцеїнову пробу. Лікування передбачає видалення уламка, комплексну фармакотерапію, яка підбирається з урахуванням характеру та ступеня тяжкості травми.

Сторонні тіла рогівки становлять до 10% серед усіх звернень пацієнтів щодо офтальмологічної травми. Якщо у людини діагностовано серйозну травму ока, залучення до процесу рогівки та потрапляння сторонніх тіл зустрічається у половині випадків. Патологія представляє серйозну проблему в практичній офтальмології, оскільки травмування рогівкової оболонки загрожує погіршенням зору аж до повної сліпоти. У зв’язку з цим необхідне вдосконалення протоколів надання медичної допомоги та методів офтальмохірургії.

Потрапляння сторонніх предметів пов’язані з різними видами травм очного яблука. По глибині ураження вони діляться на закриті, коли рогівка уражається не на всю товщину, і відкриті, що супроводжуються ушкодженням фіброзної капсули ока. Стороннє тіло найчастіше залягає в епітелії або передньому шарі рогівки. Набагато рідше зустрічається глибоке використання осколка. Травмонебезпечні ситуації поділяються на 3 групи:

• Побутові. Потрапляння металевих та інших фрагментів у рогівку піддаються діти, які не дотримуються правил безпеки під час ігор. Травма також може виникати при проведенні ремонту, рубки та розпилювання дров. Пошкодження органу зору можливе під час спортивних тренувань та змагань.
• Виробничі. Патологія виникає внаслідок нещасного випадку у робітників, які обробляють метал та камінь без використання індивідуальних засобів захисту органу зору. Сторонні тіла в оці – поширена проблема у будівельників, штукатурів, лісорубів.
• Військові. Під час навчань та бойових дій у очі можуть потрапляти частки пороху, уламки снарядів, шматочки каміння, металу та дерева. Найчастіше обидва очі уражаються одночасно, причому спостерігаються численні сторонні тіла рогівки, кон’юнктиви, інших відділів очного яблука.

Відбувається механічне пошкодження рогівки з використанням чужорідного предмета в її товщу, після чого розвиваються запальні реакції. Ступінь їх вираженості залежить від величини та форми осколка, хімічної структури, соматичного статусу та місцевої реактивності тканин. Сильне запалення виникає при травмуванні тілами органічного походження: частинками деревини, насінням та пилком рослин, жалом бджоли.

Патогенез порушення цілісності рогівки включає стандартні етапи запального процесу. Спочатку виникає альтерація тканини, яка переходить в ексудативну фазу з проявами набряку, що демаркує нагноєння, деструкції та омертвіння тканин. Далі процес переходить у стадію проліферації, яка супроводжується масивними набряками та розростанням капсули навколо чужорідного предмета. Процес супроводжується пошкодженням незайманих ділянок рогівки.

Основним проявом є рогівковий синдром. Пацієнти відчувають біль, світлобоязнь та сльозотечу, також у них виникає рефлекторне змикання повік (блефароспазм) та поверхнева ін’єкція судин очного яблука. При розташуванні уламка в центральній частині рогівки спостерігаються дефекти зору. Якщо чужорідний предмет локалізований у периферичному відділі, зорова функція не порушується.

Поверхневе стороннє тіло вдається виявити під час огляду травмованого ока. Уламок за структурою і кольором відрізняється від навколишніх тканин, навколо нього може сформуватися іржавий або зелений віночок. При хімічно інертному предметі симптоми виражені мінімально і можуть самостійно зникати через кілька днів. Металеві та органічні уламки викликають інтенсивну симптоматику, яка посилюється за відсутності своєчасної допомоги.

Найбільш болючі симптоми розвиваються при пораненні зазубреними сторонніми тілами, такими як колосок або жало бджоли. Вони мають насічки на бічній поверхні, які орієнтовані убік від вістря. Особлива форма предмета сприяє його переміщенню вглиб тканин при миготінні, рухах очних яблук. В результаті поверхнева травма перетворюється на глибоку і викликає серйозні ускладнення.

Якщо стороннє тіло вчасно не витягнуте, і пацієнт не отримав відповідного лікування, запальний процес поширюється на глибше розташовані тканини. Спочатку розвивається кератит з виразкою поверхні ока, після чого уражаються інші відділи органу зору. Найбільш небезпечним визнано ендофтальміт, який має несприятливий перебіг і може вимагати радикальної операції, що калічить – енуклеації очного яблука.

При тривалому знаходженні металевого стороннього тіла у рогівці розвивається металоз. Він проявляється помутнінням і туманом перед очима, незрозумілим дискомфортом у очному яблуку, постійною сльозотечею та поганою переносимістю яскравого світла. У віддаленому періоді можливе зниження зору через помутніння рогівки або сліпота в ураженому оці внаслідок формування більма.

Будь-які пошкодження очного яблука вимагають негайної консультації лікаря-офтальмолога. Обстеження починається зі збору анамнезу та з’ясування умов травми, після чого приступають до огляду ока. При поганому самопочутті хворого проводиться фізикальне обстеження виявлення ознак політравми, отруєння та інших причин погіршення соматичного статусу. Далі приступають до офтальмологічного обстеження із застосуванням наступних методів:

• Біомікроскопія ока. Прицільне дослідження переднього відділу органу необхідне встановлення тяжкості та глибини ушкодження, виявлення ступеня залучення до патологічний процес інших структур. При складнощі з виконанням біомікроскопії дослідження замінюють оглядом у бічному фокальному освітленні.
• Оптична когерентна томографія. Методика ГКТ проводиться для уточнення діагнозу, якщо за результатами біомікроскопії залишилися сумніви щодо характеру травми. При глибокому ураженні тканин ока призначають КТ очних ямок, яка дозволяє виключити ураження прилеглих анатомічних структур.
• УЗД очі. Ще один інформативний метод оцінки структурних ушкоджень, що рекомендують проводити перед операцією для раціонального вибору тактики втручання. Дослідження показує всі типи уламків, незалежно від їхньої рентгеноконтрастності, чим вигідно відрізняється від рентгенологічних методів діагностики.
• Візометрія. Оцінка гостроти зору проводиться всім пацієнтам. У дорослих використовується таблиця з літерами, для дітей від 3 років застосовують варіант із кільцями Ландольта або силуетними картинками. У постраждалих до 3-річного віку візометрія неможлива, тому за показаннями застосовують метод реєстрації зорових викликаних потенціалів.
• Флюоресцеїнова проба. Дослідження призначають, щоб визначити наявність сторонніх тіл рогівки та глибину пошкодження очних структур. Характер травми визначають за розподілом безпечного барвника, який вводиться у кон’юнктивальну порожнину.

Диференційна діагностика

Роговичний синдром помірної інтенсивності, який не супроводжується видимим стороннім тілом, вимагає виключення алергічного та інфекційного кон’юнктивіту, кератиту, склериту. Диференціальна діагностика проводиться з хімічними, термічними та ультрафіолетовими опіками (електроофтальмією). Необхідно виключити рідкісні захворювання в офтальмології: рецидивну ерозію рогівки, нейротрофічну кератопатію.

Основне завдання – у найкоротші терміни видалити уламок, щоб створити сприятливі умови для загоєння тканин та відновлення зорової функції. Обсяг маніпуляцій залежить від розміру та глибини залягання стороннього тіла. Поверхневі предмети видаляють ватяною паличкою або кінцем голки після місцевої анестезії. Глибокі травми вимагають офтальмохірургічної операції та розрізу рогівки для вільного вилучення уламка.

Після видалення стороннього тіла пацієнтам призначають антибактеріальні краплі, щоб запобігти інфекційним ускладненням травми. При високому ризику бактеріальних запалень очного яблука застосовують парентеральне введення медикаментів. Для стимуляції регенераторних процесів використовуються місцеві засоби з вітамінами та антиоксидантами.

Після завершення активного періоду лікування пацієнтам з глибокими пораненнями може знадобитися хірургічна реабілітація для відновлення зору. Її починають через півроку після травми. При легкому помутнінні рогівки добре працює фототерапевтична кератектомія, яка покращує зорову функцію. Глибокі дефекти вимагають пошарової чи наскрізної кератопластики.

При поверхневих ушкодженнях більшості пацієнтів вдається повністю відновити зір. Глибокі та ускладнені травми мають менш сприятливий прогноз, нерідко завершуються помутнінням зору за поразки. Щоб мінімізувати ризик нещасного випадку, необхідно дотримуватися правил безпеки під час роботи на виробництві, використанні інструментів та механізмів, що рухаються в домашніх умовах.