Стороннє тіло сечового міхура

Стороннє тіло сечового міхура – це сторонній об’єкт, що потрапив у порожнину сечового міхура ретроградним, низхідним шляхом або через пошкоджені стінки. Можливі біль унизу живота, дизурія, гематурія, піурія; іноді розвивається лужний цистит, пієлонефрит, сечокам’яна хвороба, спостерігається формування нориці. Діагноз підтверджують при проведенні ультразвукового дослідження сечового міхура, оглядової цистоскопії та рентгеноконтрастної цистографії. Сторонне тіло видаляють за допомогою ендоскопії трансуретральним шляхом або при відкритому оперативному втручанні.

Стороннє тіло сечового міхура – проблема, з якою досить часто доводиться стикатися фахівцям у галузі практичної урології. В якості сторонніх тіл виявляють побутові предмети (градусники, олівці та авторучки, пластикові та металеві трубки, шпильки для волосся), медичне приладдя (тампони, катетери та дренажі, шовний матеріал), снаряди (кулі, осколки гранат), остеомієлітні секвест. Сторонній предмет частіше потрапляє в сечовий міхур знизу вгору, тобто через уретру (ретроградно), рідше – з навколишніх тканин і при пораненні міхура, досить рідко – з нирок та сечовивідних шляхів.

Стороннє тіло може потрапити до сечового міхура з різних причин. Це може статися внаслідок зусиль самого хворого: внаслідок дитячого витівки, мастурбації чи психічних відхилень пацієнта. Чужорідні об’єкти в порожнині сечового міхура переважно виявляються в жінок; це з тим, що жіноча уретра більш коротка і широка.

Ятрогенне попадання сторонніх тіл обумовлено невдалим проведенням інструментальних досліджень та операцій на сечовому міхурі та уретрі, використанням несправних ендоскопічних приладів, дренажів, катетерів, залишенням медичного матеріалу. Іноді сторонній предмет сечового міхура може виявлятися внаслідок вогнепальних і проникаючих поранень живота. У поодиноких випадках відбувається міграція в сечовий міхур сторонніх тіл із черевної порожнини та сусідніх органів (при розтині гнійно-некротичного вогнища, просуванні дрібних об’єктів по сечоводу з нирки, сечостатевому нориці тощо).

Розвиток клінічних симптомів визначається розміром та формою стороннього тіла сечового міхура, його хімічним складом та тривалістю знаходження в порожнині органу. Неінфіковані, хімічно та біологічно інертні сторонні тіла викликають слабку запальну реакцію тканин та практично не інкапсулюються. При помірній імунній відповіді організму чужорідні предмети поступово покриваються фіброзною капсулою і мають тривалий безсимптомний перебіг.

При біологічно сторонніх об’єктах може розвиватися алергічна реакція тканини; при хімічно активних – некроз навколишніх тканин, а при отруйних – загальна інтоксикація. Симптомами стороннього тіла можуть бути болі внизу живота, що посилюються при русі, розлади сечовипускання (болюче часто або переривчасте, нерідко – ішурія), гематурія (тотальна або термінальна), піурія.

При запальних змінах у сечовому міхурі розвиваються явища лужного циститу. Тривале перебування стороннього тіла у сечовому міхурі сприяє розвитку запального процесу і може ускладнитися пієлонефритом. Згодом на чужорідному предметі відкладаються солі та утворюються камені з формуванням пролежнів, сечових затіків, міхурово-піхвових нориць.

Клінічна картина у поєднанні з даними анамнезу можуть спричинити підозру на наявність стороннього тіла сечового міхура. Підтвердити діагноз дозволяє проведення УЗД сечового міхура, цистоскопії, цистографії (пневмоцистографії). У деяких випадках у жінок сторонній предмет можна виявити при вагінальному дослідженні (пальпації сечового міхура через піхву).

УЗД сечового міхура визначає наявність додаткових включень та ознак запальних змін. Цистоскопія допомагає встановити наявність чужорідного тіла, за винятком предметів, що довго перебувають і вже інкрустованих солями, що дають картину звичайних каменів сечового міхура («випливають конкременти»).

Рентгенографія сечового міхура (цистографія) дає зображення стороннього тіла, виявляє вторинний характер сечових каменів і дефект наповнення міхура, що з’являється при цьому. При рентгенонегативності стороннього тіла (шматок марлі, шовний матеріал та ін.) воно виявляється в сечовому міхурі тільки після інкрустування солями або в ході пневмоцистографії.

При невеликих розмірах і гладкій поверхні стороннє тіло може бути самостійно виведене з сечового міхура при сечовипусканні, в іншому випадку обов’язкова госпіталізація до урологічного або хірургічного відділення для його вилучення. У разі сильного болю як невідкладну допомогу купують больовий синдром промедолом або пантопоном, при підйомі температури – призначають антибактеріальну терапію.

У більшості випадків стороннє тіло вилучають із сечового міхура ендоскопічно через сечівник; при його інкрустації солями спочатку проводять подрібнення каменю, а потім видаляють сам предмет. Виняток становлять сторонні об’єкти великого розміру, неправильної форми, з гострими кінцями, видалення яких проводиться високий переріз сечового міхура (відкрита эпицистостомия).

У післяопераційному періоді виконують дренування сечового міхура: у молодих жінок і чоловіків після глухого ушивання стінки органу – постійним уретральним катетером; у літніх пацієнтів та при виражених запально-некротичних змінах залишають тимчасову надлобкову цистостому. Прогноз після вилучення стороннього тіла сприятливий.