Стороннє тіло уретри

Стороннє тіло уретри – Це предмет, що потрапляє в сечівник в результаті введення з метою сексуального задоволення, при деяких медичних маніпуляціях, у разі психічних розладів. Симптоми патологічного стану зводяться до болю при сечовипусканні та статевому збудженні (у чоловіків), печіння, при розвитку запального процесу – підвищення температури та наявності гнійних виділень. Діагностика здійснюється на підставі результатів опитування та огляду хворого, рентгенологічних та ультразвукових досліджень, уретроцистоскопії. Видалення роблять спеціальним пінцетом, резектоскопом, за допомогою відкритого хірургічного втручання.

Стороннє тіло уретри є відносно частим приводом для візиту до фахівця у галузі клінічної урології. У більшості випадків з такою проблемою звертаються чоловіки, оскільки будова їх сечівника більш схильна до затримки різних введених предметів. У жінок уретра коротше і ширше, тому сторонні тіла легше проникають у сечовий міхур або залишають канал при сечовипусканні. У чоловіків є ряд звужень і розширень по ходу уретри, в яких предмет може затримуватись і перебувати невизначено довгий час – описані випадки багаторічної течії такого стану. За статистикою, це явище частіше зустрічається у дітей, молодих чоловіків, а також у людей похилого віку з ознаками старечої деменції.

Переважне спостереження цього стану в осіб дитячого віку та молодих чоловіків обумовлено тим фактом, що приводом для введення сторонніх тіл через отвір сечівника стає цікавість або отримання сексуального задоволення (мастурбація). Перелік предметів, які використовуються з цією метою, дуже широкий – олівці, стрижні кулькових ручок, шпильки, термометри, зубочистки. Іноді при мастурбації сторонні речі в уретру вводять дівчата. Крім того, в окремих випадках такими діями жінки мають на меті викликати переривання вагітності, помилково вводячи предмет не в піхву, а в сечовидільні шляхи. Особи з психічними відхиленнями або старечою деменцією можуть неодноразово робити такі дії.

В інших випадках сторонні тіла залишаються в уретрі внаслідок деяких медичних процедур. Такими можуть бути фрагменти супозиторіїв, введені з терапевтичними цілями, частини ендоскопічного обладнання (наконечники та складові елементи цистоскопів, резектоскопів), хірургічний інструментарій – марлеві кульки, відрізки лігатур та дренажів. Останні часто потрапляють у канал низхідним шляхом після операцій на нирках, сечоводах або сечовому міхурі. Дуже рідко сторонні тіла проникають у сечовивідні шляхи через їхню стінку – в результаті хірургічних маніпуляцій на органах тазу, внаслідок проникаючих поранень.

При проникненні стороннього тіла через зовнішній отвір уретри у чоловіків воно може легко зісковзнути в човноподібну ямку і зафіксуватися. Набагато рідше виявляється більш глибоке розташування стороннього предмета – у простатичній чи задній частині сечівника. У разі невеликого розміру, гладкості поверхні та хімічної індиферентності введеного об’єкта він може перебувати в сечових шляхах тривалий час, лише трохи ускладнюючи відтік сечі та викликаючи дискомфорт, особливо при ерекції. Якщо предмет має гострі грані або здатний дратувати тканини слизової оболонки, це викликає ряд ускладнень і проявляється характерною клінічною картиною.

У разі травмування уретри сторонній предмет викликає появу кров’янистих виділень, згустків крові. Можливий розвиток гострої ішурії – затримки сечовипускання. Травми стають причиною розростання сполучної тканини, що призводить до рубцевого звуження (стриктури) уретри. Роздратування слизової оболонки провокує розвиток запалення (уретриту), який може ускладнитися вторинною бактеріальною інфекцією та набути гнійного характеру. Тривала (протягом місяців або років) наявність стороннього тіла в середовищі сечі призводить до його інкрустації або обростання солями – таким чином, об’єкт, що практично практично не утруднює уродинаміку, поступово може частково або повністю обтурювати сечівник з розвитком ішурії.

Особливістю стану є та обставина, що хворий за рідкісним винятком знає про наявність у його сечівнику стороннього тіла. З одного боку, це полегшує діагностику патології, але з іншого пацієнт може не звертатися до лікаря або приховувати симптоми через сорому та етичні причини. Проявами наявності стороннього предмета спочатку після його введення стають відчуття дискомфорту, хворобливості, які з часом можуть послаблюватися за умови невеликого розміру і гладкості введеного об’єкта. Дискомфорт та хворобливі відчуття загострюються при сечовипусканні або статевому збудженні.

Великі предмети або тіла з нерівними краями травмують слизову оболонку уретри, викликаючи її набряк і повністю перекриваючи просвіт. Така ситуація призводить до розвитку симптомів ішурії – сильних позивів до сечовипускання, болю в надлобковій ділянці, занепокоєння хворого аж до панічної атаки. Інтенсивна травматизація провокує появу кров’янистих виділень та (при збереженні шляхів для відтоку сечі) макрогематурії. Надалі до симптомів можуть приєднуватись ознаки уретриту – печіння, біль у зоні статевого члена та промежини, що посилюються при сечовипусканні, підвищення температури тіла, прояви загальної інтоксикації (головний біль, нудота, пригнічений стан).

При низхідному шляху проникнення стороннього тіла в уретру внаслідок хірургічних втручань симптоми можуть бути стертими на фоні післяопераційного стану хворого. Болючість, печіння та інші прояви на тлі цистоуретроскопії іноді пояснюють побічними явищами після процедури, тому визначити наявність фрагментів інструментарію, що залишилися, можна тільки через деякий час. Клінічна картина таких сторонніх предметів у сечовивідній системі відрізняється від висхідного проникнення лише меншою вираженістю симптомів та переважним ураженням задніх частин сечівника.

Найбільш раннім і вираженим ускладненням стороннього тіла уретри є гостра затримка сечовипускання (ішурія), викликана обтурацією сечовивідних шляхів як власне стороннім об’єктом, так і супутнім набряком слизової оболонки. В особливо тяжких випадках за відсутності медичної допомоги ішурія може провокувати двосторонній гідронефроз та гостру ниркову недостатність. Серед інших поширених наслідків виділяють інфекційні ускладнення (уретрити), проникнення предмета у міхур, стриктури сечівника. Вкрай рідко виникають розриви уретри. У чоловіків при локалізації тіла у простатичному відділі запалення може перейти на передміхурову залозу, спровокувавши гострий простатит.

При висхідному шляху попадання тіла в просвіток уретри діагностика може ґрунтуватися лише на показаннях пацієнта, але не всі з них готові щиро розповісти про проблему. Тому крім розпитування хворого визначення наявності стороннього об’єкта використовуються ендоскопічні, рентгенографічні і ультразвукові методи діагностики. Крім цього, перераховані вище інструментальні методики дозволяють точно визначити локалізацію і положення предмета в сечівнику, що необхідно для вибору способу його видалення. Алгоритм діагностики цього стану зазвичай виглядає так:

• Розпитування та збирання анамнезу. У пацієнта з’ясовують, коли саме було введено сторонній предмет і що він є (для оцінки його розмірів, форми та інших характеристик). Якщо прояви стороннього тіла є у пацієнта, що переніс хірургічне втручання на частинах системи виділення, припускають низхідний шлях проникнення. Огляд полягає у пальпації статевого члена – у разі розташування тіла у передніх відділах так можна визначити його локалізацію.
• Рентгенологічне та ультразвукове дослідження. Рентгенографія тазу при даній патології виправдана, якщо введене тіло є щільним і добре затримує рентгенівське проміння. При зниженій щільності (наприклад, ватяна кулька, пластмаса, фрагмент лігатури) краще використовувати ультразвукові методики – УЗД уретри, сечового міхура. З допомогою цих досліджень уточнюється становище, розміри, форма стороннього об’єкта.
• Ендоскопічні методики. Уретроскопія дозволяє візуально оцінити положення предмета і стан навколишніх тканин – травми та набряк уретри. У деяких випадках ці методи використовують у поєднанні з процедурою видалення.

Диференціальну діагностику стороннього предмета всередині різних відділів сечівника проводять зі стриктурами уретри, її обтурацією конкрементом при сечокам’яній хворобі, деякими формами уретриту. Велику роль відіграє правильна поведінка лікаря-уролога з пацієнтом, його здатність привернути хворого до максимальної щирості для отримання правдивих даних анамнезу. Це значно прискорює постановку діагнозу та полегшує вибір методу лікування.

Лікування полягає у видаленні стороннього тіла з просвіту сечовивідних шляхів тим чи іншим методом. Вибір конкретної методики залежить від багатьох чинників – давності запровадження предмета, його розташування, розмірів, форми, характеру поверхні. Невеликі розміри та гладкість не завжди є позитивним моментом у плані вилучення – такий об’єкт складно захопити інструментом у вузькому просвіті уретри. З цієї причини в питанні лікування патології завжди має бути індивідуальний підхід, що базується на максимальній кількості діагностичних даних. Існує кілька груп методів, спрямованих на видалення сторонніх речей із сечівника:

• Консервативний підхід При невеликих і нещодавно введених предметах, не ускладнених набряком або травматизацією слизової оболонки, можливе усунення тіла зі струмом сечі. Для цього пацієнта просять дочекатися сильних позивів помочитися і в момент цього процесу пальцями затиснути отвір уретри (для збільшення тиску і заповнення каналу рідиною), а потім різко відпустити. Прискорення струму сечі може винести об’єкт із просвіту каналу.
• Трансуретральне видалення. Вилучення здійснюється за допомогою захоплення тіла резектоскопом або багатофункціональним цистоскопом та його витягування назовні. У разі значних за розміром речей в уретральній трубці рекомендується попередньо ввести пацієнта в наркоз зниження хворобливості процедури, розслаблення м’язів малого таза.
• Хірургічне вилучення. Застосовується у разі наявності предметів, ускладнених уретритом, інкрустацією солями або травмами сечівника, всього є два підходи до оперативного лікування. Перший полягає у проштовхуванні об’єкта в порожнину сечового міхура, звідки він буде витягнутий за допомогою відкритої або ендоскопічної надлобкової цистотомії. Другий підхід більш травматичний для сечостатевої системи та зводиться до отримання доступу до ураженого відділу уретри з її подальшим розтином, видаленням тіла та зшиванням стінок каналу.

За показаннями проводиться лікування уретриту протизапальними та антибактеріальними препаратами, їх рекомендують використовувати при приєднанні простатиту. У разі сильної травмування внутрішньої поверхні уретри після вилучення рекомендується катетеризація хворого на 7-12 днів для профілактики розвитку стриктур і рубцевих змін. Також це дозволяє знизити дискомфортні відчуття у відновлювальному чи післяопераційному періоді.

Прогноз за наявності стороннього тіла уретри сприятливий, при своєчасному зверненні до лікаря та вилучення предмета функціональність сечостатевої системи повністю відновлюється. Терміни відновлення залежать від методу видалення – при консервативних та трансуретральних підходах він мінімальний, при хірургічному втручанні може тривати 2-3 тижні. Профілактика стану полягає у уникненні введення сторонніх предметів у порожнину сечовивідних шляхів, контролю за психічно нестабільними особами або людьми зі старечою деменцією. За наявності патологій системи виділення перед використанням порад, пов’язаних із введенням різних лікарських засобів або інших об’єктів в уретру, потрібно отримати рекомендацію кваліфікованого уролога.