25 березня (дата для 2016 року)

Служба у Велику П’ятницю присвячена спогадам смерті на хресті Ісуса Христа, зняття з хреста Його тіла та поховання Його. Втрата розп’яття на хресті була найганебнішою, найболіснішою і найжорстокішою. Такою смертю страчували на ті часи лише найзапекліших лиходіїв: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Борошна розп’ятого людини неможливо описати. Крім нестерпних болів у всіх частинах тіла і страждань, розп’яття відчував страшну жажду і смертельну душевну тугу. Смерть була така повільна, що багато мучилися на крестах по кілька днів. Навіть виконавці страти — звісно, ​​люди жорстокі, — не могли холоднокровно дивитися на страждання розіп’ятих. Вони готували питво, яким намагалися або вгамувати нестерпну жажду їх, або ж домішкою різних речовин тимчасово притупити свідомість та полегшити муки. За єврейським законом, розп’яття на хресті вважалося проклятим. Начальники іудейські хотіли навічно зганьбити Ісуса Христа, засудивши Його до такої смерті. Коли привели Ісуса Христа на Голгофу, то воїни подали Йому пити кисле вино, змішане з гіркими речовинами, щоб полегшити страждання. Але Господь, спробувавши, не захотів пити його. Він не хотів вживати жодного засобу для полегшення страждань. Ці страждання Він прийнявши на Собі добровільно за гріхи людей; тому і бажавши перенести їх до кінця. Коли все було приготовано, воїни розіп’яли Ісуса Христа. Це було близько полудня, по-єврейськи о шостій годині дня. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителей, говорячи: «Отче! Вибач їм, бо вони не знають, що роблять». При хресті Спасителя стояли Матір Його, апостол Іоанн, Марія Магдалина та ще кілька жінок, шанували Його. Неможливо описати скорботу Божої матері, що бачила нестерпні муки Сина Свого! Ісус Христос, побачивши Матір Свою, та Йоана, тут стоїть, якого особливо любив, казати Матері Своєї: «Дружина! Ось син Твій». Потім каже до Івана: “Ось Матір твоя”. З цього часу Іван узяв Матір Божу до себе в будинок і піклувався про Неї до кінця її життя. Між тим, під час мук Спасителя на Голгофі сталося велике знамення. З того часу, як Спаситель був розіп’ятий, тобто з шостої години (а за нашим рахунком, з дванадцятої години дня), сонце померкло і настала темрява по всій землі, і тривала до самої смерті Спасителя. Ця надзвичайна, всесвітня темрява була відзначена язичницькими письменниками-історичниками: римським астрономом Флегонтом, Фаллом та Юнієм Африканом. Знаменитий філософ з Афін, Діонісій Ареопагіт був у цей час у Єгипті, у місті Геліополі; спостерігаючи раптову темряву, сказавши: «Чи Творець страждає, чи світ руйнується». Згодом Діонісій Ареопагіт прийняв християнство і був першим афінським єпископом. У низці країн цей день є святковим неробочим днем, супроводжується різними заходами і не тільки в церквах.