Стрептодермія у дітей

Стрептодермія у дітей – група стрептококових інфекцій шкіри, що характеризуються високою контагіозністю та наявністю первинних елементів – фліктен. Стрептодермія у дітей починається з появи на шкірі бульбашок, заповнених секретом, які потім перетворюються на гнійнички та підсихають на скоринки. Елементи схильні до периферичного зростання; на місці скоринки, що відокремилася, залишається пляма. Стрептодермія у дітей діагностується дитячим дерматологом на підставі клінічної картини та бактеріологічного посіву. У лікуванні стрептодермії у дітей використовуються місцева обробка шкіри протимікробними мазями та аніліновими барвниками; системна антибактеріальна та імуномодулююча терапія; УФО, розтин фліктен.

Стрептодермія у дітей – загальне поняття, що поєднує різні форми стрептококових піодермітів з переважним ураженням гладкої шкіри. До групи стрептодермій відносяться стрептококове імпетиго, бульозне імпетиго, щілиноподібне імпетиго (заїда, ангулярний стоматит), простий лишай (суха стрептодермія у дітей), турніоль (імпетиго нігтьових валиків), стрепток тима звичайна, поверхнева пароніхія, сифілоподібне папульозне імпетиго, хронічна дифузна стрептодермія.

У дитячому віці зустрічаються не всі з перерахованих форм стрептококової інфекції, проте поширеність стрептодермії досягає 50-60% від усіх піодермій. Високий ступінь заразності та нерідко рецидивуючий характер перебігу роблять проблему профілактики та лікування стрептодермій у дітей актуальною для педіатрії та дитячої дерматології.

Збудником стрептодермії у дітей є гемолітичний стрептокок, який часто виступає у співдружності зі стафілококом. Загалом ці збудники є типовими представниками умовно-патогенної мікробної флори шкірного покриву. Добре розвинений місцевий імунітет, непорушені шкірні покриви, нормальне функціонування імунної системи стримує поширення та розмноження стрептокока.

Розвитку стрептодермії в дітей віком передує порушення цілісності шкірного покриву (ранки, садна, подряпини, расчесы, укуси комах, потертості та інших.), зміна місцевого та загального імунітету. Більш завзятий перебіг стрептодермії спостерігається у дітей, які страждають на хронічні шкірні захворювання (дерматитами, дерматомікозами, екземою, коростою, педикульозом, почесухою), алергією, цукровим діабетом, ринітами і отитами з виділеннями з носових ходів і вушних раків. Порушення імунологічної реактивності спостерігається у недоношених і часто хворіють дітей, при загальних інфекціях, диспепсії, гіпотрофії, анемії, авітамінозі, гельмінтозах та ін. обмороження чи опіки), відсутність лікування, постійні контакти уражених ділянок шкіри з водою.

Стрептодермія у дітей нерідко протікає у вигляді епідемічного спалаху в дитячому колективі (дитсадку, школі, таборі, дитячих секціях). Джерелом інфекції виступає хвора на стрептодермію дитина; зараження оточуючих відбувається за тісному контакті – спільному використанні іграшок, посуду, рушників, постільної білизни, поцілунках тощо. буд. Інкубаційний період при стрептодермії в дітей віком може становити від 2-х до 10 днів.

Стрептококове імпетиго у дітей

Улюбленою локалізацією запалення у дітей є шкіра обличчя, кистей та інших відкритих ділянок шкіри. Захворювання починається з появи на гіперемованому фоні або зовні не зміненої шкіри первинного морфологічного елемента стрептодермії – фліктени діаметром від 1 до 2-3 мм, оточеної запальним обідком. Спочатку фліктена являє собою напружений пляшечку, який незабаром стає в’ялим, а його вміст зі світлого серозного перетворюється на каламутне або гнійне. Надалі фліктени підсихають у скоринки медово-жовтого кольору, після злущування яких залишається рожева пляма.

Окремі фліктени можуть бути ізольовані один від одного ділянками здорової шкіри або збільшуватись у розмірах за рахунок зростання по периферії та зливатися. Розвиток елементів супроводжується сильним свербінням, через що діти розчісують шкіру, поширюючи інфекцію на здорові ділянки, де утворюються нові фліктени. Тривалість перебігу стрептодермії у дітей становить 3-4 тижні.

Щелевидное імпетиго у дітей

Дана форма стрептодермії у дітей також зветься заїди або ангулярного стоматиту. Фліктени зазвичай локалізуються в куточках рота, рідше – біля крил носа або у куточках очей. На місці пухирів, що розкрилися, утворюються неглибокі тріщини, вкриті скоринками жовтуватого кольору.

Даний вид стрептодермії у дітей протікає із свербінням у ділянці рота, слинотечею, печінням, болем при прийомі їжі. Затяжному перебігу щілинного імпетиго сприяє карієс, риніт, кон’юнктивіт, звичка облизувати губи. Інфекція легко передається через поцілунки, загальний посуд, тому часті сімейні випадки захворювання.

Простий лишай у дітей

Ця форма стрептодермії у дітей відноситься до сухого різновиду стрептококового імпетиго, тобто протікає без утворення фліктен. Інфекція вражає обличчя (періоральну область, щоки, підборіддя), рідше – шкіру тулуба та кінцівок.

При цьому в осередках ураження утворюються відмежовані осередки круглої або овальної форми біло-рожевого кольору, вкриті дрібними сухими лусочками. Після перебування на сонці елементи зменшуються або зникають повністю, проте уражені ділянки шкіри пігментовані слабше, через що шкіра набуває строкатого вигляду.

Суха стрептодермія у дітей зазвичай виникає восени чи навесні, часто у вигляді епідемічних спалахів у дитячих колективах.

Стрептококова попрілість у дітей

При інтертригінозній стрептодермії у дітей запальні елементи розташовуються в складках живота, пахово-стегнової, міжягідної, пахвової області, за вушними раковинами. Первинні елементи – фліктени зливаються в мокнучі ерозовані поверхні. Вогнища ураження мають яскраво-рожевий колір, фестончасті межі та обідок по периферії. Навколо основного вогнища розташовуються відсів у вигляді окремих елементів, що знаходяться на різних стадіях еволюції (везикул, пустул, кірка).

У шкірних складках нерідко утворюються болючі тріщини та ерозії, що різко порушують самопочуття дитини. Цей клінічний варіант стрептодермії у дітей схильний до хронізації, що часто обтяжується приєднанням вторинної грибкової інфекції.

Вульгарна ектима у дітей

Вульгарна ектима у дітей відноситься до глибоких стрептодермії шкіри. У більшості випадків розвивається у ослаблених і часто хворих на дітей, при поганому гігієнічному догляді за шкірою, сверблячих дерматозах. Елементи стрептодермії локалізуються на гомілках, стегнах, сідницях, попереку, рідше – верхніх кінцівках та тулубі.

Спочатку в місці впровадження інфекції утворюється фліктен або пустула з серозно-кров’янистим або серозно-гнійним вмістом, яка швидко підсихає в м’яку жовтувато-буру кірку. При знятті кірки оголюється глибока, хвороблива виразка, дно якої вкрите брудно-сірим нальотом. Через 2-4 тижні на місці виразки утворюється пігментований рубець.

До тяжкої форми виразкової стрептодермії у дітей належать прободаюча і некротична (гангренозна) ектима: у цих випадках виразки можуть проникати глибоко в дерму та підшкірно-жирову основу.

Розглянуті вище форми стрептодермії в дітей віком нерідко супроводжуються порушенням загального стану, підвищенням температури, регіонарним лімфаденітом.

Діагностика стрептодермії в дітей віком належить до компетенції дитячого дерматолога. Досвідчений фахівець може визначити клінічний варіант стрептодермії у дитини, ґрунтуючись на клінічних проявах інфекції шкіри (наявність типових морфологічних елементів – фліктен, кірка, тріщини, ерозії, виразки).

Для підтвердження діагнозу стрептодермії у дітей та виключення захворювань зі подібними шкірними проявами виконується мікроскопічне дослідження зіскрібків зі шкіри на гриби, бактеріологічний посів відокремлюваного, проводиться огляд шкіри під лампою Вуда.

Диференціальна діагностика стрептодермії у дітей проводиться із простим герпесом, вітрянкою, стафілококовою піодермією, пухирчаткою новонароджених, кандидозом шкіри, екземою. Вульгарну ектіму слід відрізняти від сифілітичних виразок, коліквативного туберкульозу шкіри, для чого проводиться RPR-тест та туберкулінові проби.

При рецидивному перебігу стрептодермії в дітей віком необхідне обстеження ШКТ (консультація дитячого гастроентеролога, копрограма, ФГДС, УЗД органів черевної порожнини, аналіз калу на яйця гельмінтів тощо. буд.).

Залежно від тяжкості перебігу стрептодермії у дітей лікування може включати системну терапію або обмежуватись лише місцевими процедурами. При призначенні системної терапії використовуються антибіотики пеніцилінового ряду (амоксиклав, флемоксин-солютаб) та макроліди (сумамед), пробіотики, полівітаміни, імуномодулююча терапія, УФОК.

Місцеве зовнішнє лікування стрептодермії у дітей передбачає розтин фліктен, обробку уражених ділянок шкіри спиртовими розчинами анілінових барвників та антисептиками, накладання мазевих пов’язок (з лівомеколем, еритроміциновою, лінкоміциновою маззю).

При вульгарній ектімі місцево на виразкові елементи проводяться аплікації ферментів до очищення від гною; потім накладаються пов’язки із протимікробними мазями. Навколишній інфільтрат змащують іхтіолової або іхтіоло-камфорної маззю, вініліном та ін. У стадії епітелізації виразки проводиться фізіолікування – УФО, УВЧ, лазеротерапія.

Діти, хворі на стрептодермію, повинні бути ізольовані від колективу; на контактних осіб накладається 10-денний карантин. Протягом усього часу захворювання виключаються контакти уражених ділянок шкіри із водою.

Найчастіше стрептодермия в дітей віком піддається повному лікуванню. Рецидивуючий, хронічний або тяжкий перебіг стрептодермії спостерігається у ослаблених та соціально неблагополучних дітей.

Профілактичні заходи передбачають вміст шкірних покривів дитини в чистоті, виключення мікротравм шкіри, лікування дерматозів та супутніх соматичних захворювань. Через високу контагіозність стрептодермії необхідне своєчасне виявлення та ізоляція хворих педіатром, який працює в дитячому закладі.