Стрептококове імпетиго

Стрептококове імпетиго (контагіозне імпетиго) – контагіозне захворювання шкіри стрептококової етіології, що виявляється висипом у вигляді дрібних бульбашок (фліктен) з гіперемованим набряковою основою. Бульбашки схильні збільшуватися і зливатися, після їх вирішення на шкірі деякий час залишаються рожеві цятки. Діагностика стрептококового імпетиго включає огляд, дерматоскопію, дослідження рН шкіри і бакпосів фліктен, що відокремлюється. За потреби проводяться імунологічні дослідження. Лікування полягає у ретельній обробці уражених ділянок дезінфікуючими засобами, накладення мазей з антибіотиками. Враховуючи високу контагіозність стрептококового імпетиго, потрібна ізоляція хворого до повного клінічного одужання.

Стрептококове імпетиго зустрічається в основному у дітей та у жінок з ніжною чутливою шкірою. Найчастіше захворювання схильні діти зі зниженим імунітетом і схильністю до діатезу. Висока контагіозність стрептококового імпетиго сприяє швидкому поширенню захворювання в дитячому колективі (1-2 дні), за що воно отримало народну назву «огнівка».

У дерматології поняття стрептококового імпетиго включає кілька клінічних різновидів, об’єднаних єдиним етіологічним фактором і наявністю типових елементів висипу — фліктен. До стрептококового імпетиго відносять: бульозне, кільцеподібне та щілинне імпетиго (хейліт), імпетиго нігтьових валиків (турніоль), стрептококову попрілість, постерозивний сифілід.

Причиною розвитку захворювання є стрептококова інфекція. У незначної частини хворих висівають стафілококи. Зараження відбувається контактним шляхом через інфіковані руки, предмети загального користування, одяг, іграшки тощо. Проникнення інфекції через шкірні та слизові оболонки стає можливим при порушенні їх цілісності. Найчастіше це мікротравми та розчісування шкіри, що супроводжують сверблячі дерматози (атопічний дерматит, екзему, свербіж, алергічний контактний дерматит), а також мацерація шкіри при перегріванні, підвищеній пітливості, наявність риніту або отиту з рясними виділеннями. Розвитку стрептококового імпетиго сприяє забрудненість шкіри, зміна її рН, зниження опірності організму.

Стрептококове імпетиго починається з появи на шкірі маленьких цяток червоного кольору, які швидко, протягом кількох годин, перетворюються на фліктени – дрібні бульбашки, розташовані на червоній набряклій основі. Спочатку бульбашки напружені та мають прозорий вміст. Потім вони стають млявими, рідина всередині них каламутніє, перетворюючись на гній. Згодом фліктени або підсихають, утворюючи бурі або жовтувато-сірі кірки, або розкриваються, оголюючи вкриті гнійним нальотом ерозії. Наліт висихає і трансформується у жовті скоринки, під якими відбувається загоєння ерозії. Після того, як скоринки відпадають, на шкірі залишається тимчасова рожево-бузкова цятка. Весь процес від появи до дозволу фліктени триває приблизно тиждень.

Висипання стрептококового імпетиго, як правило, локалізуються на обличчі, бічних поверхнях кінцівок та тулуба. Фліктени розташовуються окремо, але з допомогою периферичного зростання часто зливаються. Самоінфікування призводить до швидкого поширення процесу здорові ділянки шкіри. Але при адекватному лікуванні та догляді захворювання триває не більше місяця і минає, не залишаючи після себе ні рубців, ні гіперпігментацій.

Терапія стрептококового імпетиго відповідає загальним принципам лікування стрептодерма і проводиться в основному місцево дезінфікуючими та антибактеріальними засобами. Поодинокі фліктени обробляють розчинами анілінових барвників: діамантовим зеленим, фукарцином і т. п. При утворенні кір використовують пов’язки зі стрептоцидовою, білою ртутною або борно-нафталановою маззю. Ефективно зовнішнє застосування антибактеріальних мазей з неоміцином, окситетрацикліном та гормональних засобів з гідрокортизоном, флуметазоном, преднізолоном. На великі ділянки ураження із вираженою запальною реакцією накладають резорцинові примочки.

Лікування імпетиго нігтьових валиків проводиться із застосуванням антибіотиків. В окремих випадках необхідне його хірургічне лікування. Системна антибіотикотерапія показана і при важко протікають або часто рецидивуючих варіантах стрептококового імпетиго. У таких випадках вона проводиться на фоні загальнозміцнюючого лікування.

Профілактика включає своєчасну зміну білизни, дотримання гігієни, обробку пошкоджених ділянок шкіри дезінфікуючими розчинами. Для запобігання поширенню інфекції виробляється ізоляція хворих.