Струс головного мозку у дитини

Струс головного мозку у дітей – легкий ступінь ЧМТ, що супроводжується незначними функціональними розладами минущого характеру без порушення цілісності кісток черепа. Струс головного мозку у дітей протікає з короткочасним порушенням свідомості, блюванням, блідістю шкірних покривів, які надалі змінюються головним болем, запамороченням, млявістю, шумом у вухах, болем у очних яблуках. При підозрі на струс мозку дітям показано консультації травматолога та невролога, проведення НСГ, ЕхоЕГ, ЕЕГ, рентгенографії черепа; за показаннями КТ (МРТ) головного мозку, люмбальної пункції Лікувальна тактика при струсі головного мозку у дітей включає госпіталізацію, спокій, місцеву гіпотермію, дегідратаційну, седативну, ноотропну терапію.

Струс головного мозку у дітей – різновид закритої черепно-мозкової травми із оборотними змінами в ЦНС, що виявляються загальномозковою та нестійкою осередковою неврологічною симптоматикою. Струс головного мозку відноситься до найлегших і найпоширеніших видів ушкоджень у дитячій травматології, яке щорічно діагностується у 120 тисяч російських дітей. Серед усіх ЧМТ частку струсу мозку в дітей віком припадає 90% випадків. За статистикою, найбільше випадків струсу головного мозку у дітей відбувається у вікових групах до 5 років і старше 15 років.

Своєрідність течії і результату струсу головного мозку у дітей пов’язана з тим, що вплив механічної енергії припадає на мозок, що росте і розвивається. З одного боку, пластичність дитячого мозку зумовлює високий рівень компенсації; з іншого – зрив функцій мозку навіть у дитячому віці який завжди проходить безслідно. Відомо, що у віддаленому періоді (через 6 міс.- 3 роки після струсу головного мозку) у 30% дітей розвивається так званий посткоммоційний синдром, що характеризується запамороченням, головними болями, порушенням пам’яті та уваги, апатією, тривожністю, емоційною лабільністю, проблемами зі сном.

Обставини, що призводять до струсу мозку у дітей, специфічні для різних вікових груп. Травми голови в дітей віком першого року життя є наслідком недогляду дорослих. Зазвичай грудні діти отримують струс головного мозку внаслідок падіння з пеленального столика, з ліжечка, коляски, з рук батьків і т. п. Після року, коли малюк починає самостійно ходити, основною причиною струсу головного мозку у дитини є падіння з висоти власного зростання. Травми дошкільнят пов’язані з падінням з гірок, гойдалок, сходів, з вікон, ударами по голові і т.д. травмонебезпечними видами спорту, у бійках та ін.

Високій поширеності ЧМТ у дитячому віці сприяє підвищена рухова активність та допитливість дітей і водночас – знижене почуття небезпеки, недосконалість моторики та координації. Враховуючи відносно велику вагу голови у дітей та нерозвиненість навику страховки руками, більшість падінь у дитячому віці закінчується саме травмою голови. Слід зазначити, що струс головного мозку у дітей не завжди вдається виявити відразу ж: дорослі (няні, сусіди, родичі), які доглядають маленьку дитину, а також старші діти можуть свідомо приховувати від батьків факт травми.

Крім цього, струс головного мозку в дітей віком може статися і без механічної травми черепа. Даний феномен, що розвивається при впливі на тіло різкого прискорення або гальмування, в дитячій хірургії та педіатрії отримав назву “синдрому струсу дитини”. Це найбільш характерно для дітей молодшого віку і може виникати внаслідок надміру інтенсивного заколисування немовлят, грубого поводження з дитиною з боку дорослого, стрибків з висоти на ноги і т.д.

Патоморфологічні зміни при струсі головного мозку у дітей виявляються лише на молекулярно-клітинному рівні. Для пояснення розладів, що виникають при цьому, висунуто ряд теорій.

Відповідно до вібраційної молекулярної концепції, механізм ушкоджень клітин мозку пов’язаний з молекулярними змінами, що викликаються вібрацією в момент нанесення травми. З місця застосування сили, за принципом контрудара, вібрація поширюється через всю мозкову тканину до протилежного боку.

Вазомоторна теорія як основні механізми струсу головного мозку розглядає розлад діяльності вазомоторних центрів, що призводить до порушення мозкового кровообігу (судинний спазм – ішемія мозку – тривала застійна гіперемія).

За гідродинамічною теорією, удар у момент травми викликає рух спинномозкової рідини, яка різко переміщається з бічних шлуночків мозку в III та IV, викликаючи їх розтяг, забій та подразнення прилеглих центрів.

Струс головного мозку у дітей відноситься до закритої ЧМТ (поряд із забиттям та стисненням головного мозку), будучи її найлегшою формою.

Разом з тим, клінічний перебіг струсу головного мозку у дітей також може мати легку (I), середню тяжкість (II) та тяжку (III) ступеня вираженості. При першому ступені епізоди втрати свідомості відсутні, а симптоми зберігаються не більше 15 хвилин. При II ступеня також немає непритомності, проте симптоми відзначаються протягом більше 15 хвилин. Струс мозку ІІІ ступеня у дітей характеризується втратою свідомості протягом будь-якого часу.

У дітей грудного віку розпізнавання струсу головного мозку важко у зв’язку з неспецифічністю симптоматики. Свідомість, як правило, не втрачається, проте у малюків виникають рясні відрижки при годівлі, блювання, безпричинний плач і занепокоєння, порушення сну та апетиту.

У старших дітей безпосередньо після травми відзначається короткочасне порушення свідомості (оглушення, сопор), блідість шкірних покривів, холодний піт. Характерно виникнення блювання, яке у дітей до 3-х років зазвичай буває багаторазовим. Після прояснення свідомості основні скарги дитини включають вказівки на головний біль та запаморочення, сонливість та слабкість, дзвін та шум у вухах, тиск та біль у очних яблуках. Після струсу головного мозку у дітей може відзначатись втрата пам’яті на події, що передували травмі або що відбувалися слідом за нею (ретроградна та антероградна амнезія).

При струсі головного мозку у дітей може мати місце загострення чутливості до світла та звуків, артеріальна гіпотонія, лабільність пульсу, підвищення температури тіла. Після удару потилицею може відзначатися посттравматична сліпота. При огляді дитини можна помітити окорухові розлади: ністагм, парез погляду, косоокість, що розходиться, анізокорію та ін.

При струсі головного мозку у дітей суб’єктивна симптоматика та об’єктивні ознаки можуть зустрічатися у різних поєднаннях. Чим молодший вік дитини, тим складніше виявити у нього симптоми струсу головного мозку.

Будь-яка травма голови в дітей віком є ​​абсолютним показанням до лікарського огляду дитини педіатром, дитячим неврологом, дитячим травматологом, дитячим хірургом.

Крім окорухових порушень, у дітей зі струсом головного мозку виявляється згладженість носогубної складки, девіація язика, м’язова гіпотонія, анізорефлексія, наявність яскраво вираженого долонно-підборіддя рефлексу. Крім загального та неврологічного огляду, нерідко виникає необхідність у проведенні додаткової діагностики, спрямованої, перш за все, на виключення тяжчих ушкоджень мозку.

Для дітей 1-2-го року життя зі струсом головного мозку обов’язковим дослідженням є проведення нейросонографії через тім’ячко. Ультразвукове дослідження дозволяє добре візуалізувати речовину головного мозку, виявити ознаки набряку, крововиливу та внутрішньочерепні гематоми. Непряму інформацію про стан речовини та шлуночкової системи головного мозку дозволяє отримати ехоенцефалографія. Для оцінки тяжкості струсу головного мозку у дітей застосовується електроенцефалографія.

З метою виключення тріщин та переломів кісток черепа та шийних хребців виконується рентгенографія черепа та рентгенографія шийного відділу хребта. За наявності показань алгоритм обстеження доповнюється КТ черепа та КТ головного мозку, МРТ головного мозку, люмбальною пункцією. При отриманні даних за перелом черепних кісток, внутрішньочерепних гематом, а також при прогресуванні симптоматики дитина повинна бути проконсультована нейрохірургом.

Необхідність диференціальної діагностики струсу головного мозку у дітей виникає з внутрішньочерепними пологовими травмами у новонароджених, менінгітом, енцефалітом, забиттям та здавленням головного мозку, відкритою черепно-мозковою травмою.

Діти зі струсом головного мозку потребують госпіталізації у відділення дитячої травматології для проведення необхідного обсягу діагностики та динамічного спостереження. За наявності пошкоджень м’яких тканин голови (ран, саден, забитих місць) проводиться їх первинна хірургічна обробка. Дитині зі струсом головного мозку призначається постільний режим, психоемоційний спокій, місцева гіпотермія (прикладання міхура з льодом до голови), інгаляції зволоженого кисню, гіпербарична оксигенація.

Медикаментозна терапія струсу головного мозку у дітей спрямована на профілактику набряку головного мозку, відновлення рівноваги між процесами гальмування та збудження, покращення метаболічних та біоенергетичних процесів у мозку. З цією метою застосовуються сечогінні (ацетазоламід, фуросемід), седативні (валеріана, фенобарбітал), ноотропні препарати та вітаміни (гліцин, вітаміни групи В, аскорбінова, гопантенова та глутамінова кислоти та ін.). При виражених головних болях призначаються анальгетики, при нудоті – протиблювотні препарати.

У разі виключення тяжких ушкоджень мозку та регресії симптоматики дитина вже через 7-10 днів може бути виписана на амбулаторне лікування протягом ще 1,5-2-х тижнів. Відвідування дитячої установи дозволяється після контрольного огляду невролога зі визволенням дитини від фізичних навантажень на 1-2 місяці.

Струс головного мозку в дітей віком зазвичай не тягне у себе значних ускладнень. Найчастішими наслідком струсу головного мозку є посткоммоційний синдром, астенічний синдром, вегето-судинна дистонія; при середньотяжких та тяжких закритих ЧМТ може розвиватися посттравматична епілепсія. Своєчасне звернення до лікаря та повний курс медикаментозної терапії дозволяють виключити віддалені наслідки струсу головного мозку у дітей.

Профілактика струсу головного мозку у маленьких дітей вимагає постійного та невсипущого батьківського контролю за дитиною. Дітям старшого віку необхідно пояснювати важливість дотримання правил дорожнього руху, обережності в іграх, захисту голови шоломом під час заняття травмонебезпечними видами спорту. За будь-якої зафіксованої травми голови необхідно показати дитину фахівцю, який вирішить питання про доцільність подальшого обстеження та лікування.