Музичний талант обумовлений генетичними особливостями, показало дослідження Академії Фінляндії. Тут задіяно безліч генів. Зокрема, деякі відповідають за розвиток внутрішнього вуха та за нейрокогнітівну обробку звуків, повідомляє The Times of India.

Сприйняття музики починається з особливих волоскових клітин у внутрішньому вусі. Вони передають звуки як електронні сигнали звуковим шляхом прямо в слухову кору мозку. Там звуки розпізнаються. При цьому, процес обробки музыки задіє зони мозку, пов’язані з емоціями, навчанням, пам’яттю.

Вчені досліджували геном 767 чоловік із 76 сімей, які були здатні розрізняти висоту тону, тривалість звуків і самі звукові схеми у мелодії. У їх геномі шукалися поодинокі нуклеотидні поліморфізми. Явний зв’язок з музичними здібностями був зафіксований щодо хромосоми 3, що розташовується недалеко від гена GATA2. Даний ген регулює кохлеарні волоскові клітини та нижнє двоолміє.

Але найточніші дані були отримані при дослідженні 4 хромосоми з п’ятьма генами – PCHD7, PDGFRA, KCTD8, CHRNA9 та PHOX2B. Усі вони впливають на розвиток внутрішнього вуха та експресуються в гіпокампі або мигдалеподібній залозі.

Найбільший інтерес викликає область поряд з геном PCDH7, який виявляється в кохлеарному та мигдалеподібному комплексах (мігдалина – емоційний центр мозку, згадуваний музикою).