Стигми дизембріогенезу

Стигми дизембріогенезу – це малі вроджені дефекти, які окремо не мають істотного впливу на функціонування організму, але в сукупності можуть бути маркерами різних спадкових патологій. До них відносяться аномалії черепа, лицьових кісток, щелеп, вушних раковин, обличчя, порожнини рота, скелета, шкіри та ін. Виявляються при фізикальному огляді. Додаткові обстеження (рентген, томографія, УЗД, генетичні дослідження) залежить від виявлених дефектів. Хірургічній корекції вимагають лише ті стигми дизембріогенезу, які негативно впливають на функцію органів або є значним косметичним дефектом.

Стигми дизембріогенезу, або малі аномалії розвитку (МАР) – це незначні вроджені відхилення у будові різних частин тіла. Поодинокі МАР зустрічаються приблизно у 15-20% здорових новонароджених та не впливають на подальший розвиток дитини. Деякі їх асоційовані з певної расової приналежності (наприклад, епікант в азіатів). Інші МАР можуть супроводжуватись негативними наслідками для здоров’я. Присутність 5-7 і більше стигм дизембріогенезу в однієї дитини зазвичай вказує на наявність певного генетичного синдрому.

Дизембріогенетичні стигми формуються внутрішньоутробно під впливом різних факторів, що ушкоджують. Залежно від терміну впливу ці фактори можуть мати мутагенний потенціал (викликати дефекти в генетичному матеріалі) або тератогенний ефект (пошкоджувати системи органів, що формують у цей період). Причинами, що призводять до МАР, виступають як екзогенні впливи довкілля, і ендогенні впливу материнського організму:

• іонізуюча радіація;
• прийом вагітних медикаментів (антиконвульсантів, гормонів, антикоагулянтів, ретиноїдів та ін.);
• алкогольна та нікотинова залежність матері;
• ускладнення гестації (фетоплацентарна недостатність, токсикози, інфекції під час вагітності);
• дефіцит макро- та мікроелементів, полігіповітаміноз;
• використання методів допоміжної репродукції

Стигми дизембріогенезу виникають з тих же причин, що й великі пороки розвитку. Однак у разі МАР етіофактор або має меншу інтенсивність, або діє не настільки критичний період розвитку. Більше половини МАР мають мультифакторну етіологію.

Ембріотоксичні речовини, що надходять до організму плода, змінюють нормальний перебіг біологічного розвитку. Особливості фетального кровообігу зумовлюють пряму шкідливу дію потенційних мутагенів і тератогенів на органи плода. У ранні терміни гестації (період ембріогенезу) порушується розподіл, диференціювання, проліферація клітин, ембріональна індукція, органогенез та інші процеси формування ембріональних зачатків. У пізніший період пошкоджуючі чинники викликають зміни у первинно правильно сформованих тканинах та органах.

Наслідком цього є поява різних дисгенезій кісткової системи, шкірних покривів, внутрішніх органів. Оскільки терміни формування різних анатомічних структур збігаються один з одним за часом, деякі мікроаномалії утворюються одночасно. Так, наприклад, дефекти очних щілин, вушних раковин, пальців рук та черепа найчастіше поєднуються з вродженою патологією нирок. Також відзначено кореляцію дисплазії шкіри та скелетних порушень з малими аномаліями серця.

Стигми дизембріогенезу класифікуються з урахуванням локалізації у тій чи іншій частині тіла. Цей поділ дуже умовний і використовується виключно для зручності систематизації численних аномалій:

1. Череп: макроцефалія, мікроцефалія, доліхоцефалія, брахіцефалія, плоска потилиця.
2. Лицьовий скелет: вузьке чоло, виражені надбрівні дуги, скошене підборіддя, плоске обличчя.
3. Очі: монголоїдний або антимонголоїдний розріз очей, епікант, колобома або гетерохромія райдужної оболонки, блакитні склери, гіпо- або гіпертелоризм.
4. Ніс: сідлоподібний, широке перенісся, гіпоплазія крил носа.
5. Вуха: деформація, гіпоплазія, низьке розташування вушних раковин, лопухість, мочки вушних раковин, що приросли.
6. Рот: макро- та мікростомія, відвисла нижня губа, тонкі або товсті губи, мікро- або макроглосія.
7. Зубо-щелепна система: діастема, мікро- та макродентія, готичне небо, мікрогнатія, мікрогенія, аномалії прикусу.
8. Шкіра та її придатки: вогнища атрофії та дисхромії, гіпо-або гіпереластична шкіра, пухлиноподібні утворення (гемангіоми, нейрофіброми, ксантоми), низька або висока лінія росту волосся.
9. Шия та тулуб: коротка, крилоподібна шия, деформована грудна клітина (кілеподібна, лійкоподібна, бочкоподібна), аномалії ребер, асиметрія та диспропорції тіла, додаткові соски.
10. Кінцівки: арахнодактилія, синдактилія, клинодактилія, непропорційно короткі або довгі кінцівки.

Крім цього, існує виділення 3-х груп стигм дизембріогенезу: вимірювальні, описові та альтернативні:

• вимірювальні – аномалії, які можуть бути виражені в абсолютних або відносних величинах (укорочення або подовження кінцівок, збільшення або зменшення частин тіла);
• описові – аномалії, які не піддаються виміру, але можуть бути оцінені якісно, ​​порівняно (воронкоподібні груди, трикутна особа);
• альтернативні – стигми, які мають якісного і кількісного висловлювання, оцінюються суто за наявності/відсутності (гемангіоми, складки шкіри, дефекти носа, вух, пальців та інших.).

У клінічному відношенні важливе мають два моменти: рівень стигматизації та певне поєднання малих аномалій розвитку. Високим рівнем стигматизації вважається присутність одного пацієнта 5 і більше МАР. Такі випадки потребують ретельного діагностичного обстеження.

Деякі поодинокі стигми можуть бути присутніми у абсолютно здорових дітей (лопухість, епікант та ін.), частина з них схильна до зникнення у міру зростання дитини (гемангіоми, щілину сандалії тощо).

Інші аномалії практично ніколи не виявляються у здорових людей і з високою ймовірністю вказують на наявність генетичних захворювань. До них відносяться крилоподібні складки на шиї при синдромі Шерешевського-Тернера, одностороння аплазія соска грудної залози при синдромі Поланда, вертикальні складки на мочках вух при синдромі Беквіта-Відемана, клинодактилія мізинців при синдромі Рассел-Сільвера.

Крім кількості та специфічності стигм, при постановці клінічного діагнозу враховується комбінація МАР в одного пацієнта. Так, патогномонічними ознаками синдрому Дауна служить поєднання в дітей віком епіканта, азіатського розрізу очей, поперечної долонної складки, клино- і брахідактилії, сандалевидной щілини. Для синдрому Варденбурга характерна наявність телеканту, гетерохромії райдужної оболонки, сивого пасма волосся в області чола, приглухуватості.

Поєднання деяких малих стигм дизембріогенезу свідчить про наявність великих вроджених вад. Наприклад, наявність орбітального гіпертелоризму, аномального прикусу, готичного піднебіння, деформацій вух та клинодактилії зазвичай поєднується з вродженими аномаліями нирок.

Присутність антимонголоїдної очної щілини, епікантусу, високого піднебінного склепіння, борозен на язику, плоскостопості, неправильної форми черепа та інших ознак часто асоціюється з зошитом Фалло. Такі ознаки дизембріогенезу ротової порожнини, як готичне небо, треми, діастема, можуть вказувати на вади серця – пролапс мітрального клапана, додаткову хорду шлуночка.

Велика кількість стигм свідчить про тяжкі порушення ембріогенезу і завжди пов’язана з складнішою патологією у дитини. Наявність фенотипічних особливостей у сфері особи та голови може бути асоційована із затримками психічного розвитку, розумовою неповноцінністю. Множинні МАР нерідко поєднуються з важкими вадами серцевої, сечовидільної, опорно-рухової системи.

Навіть поодинокі малі аномалії можуть мати довгострокові наслідки для здоров’я. Патології прикусу зумовлюють ранній розвиток пародонтозу та артрозу СНЩС через неправильний розподіл жувального навантаження. Шкірні утворення пов’язані з ризиком малігнізації. Аномалії скелета загрожують розвитком підліткового остеохондрозу.

Стигми дизембріогенезу зазвичай помітні відразу після народження або виявляються у перші місяці життя. Фахівцями, яким першим доводиться діагностувати такі відхилення, є педіатри, дитячі стоматологи, траматологи-ортопеди. Для підтвердження даних зовнішнього огляду, а також для виявлення супутньої патології внутрішніх органів хворим може призначатися:

• Рентгенографія. Залежно від виявлених аномалій виконуються рентгенограми лицьового скелета, черепа, щелеп, кісток кінцівок, хребта, грудної клітки. Метою дослідження є виявлення як структурних, а й функціональних порушень, тому рентгенографія часто доповнюється пробами.
• Томографія. Для визначення виразності скелетних аномалій більшу інформативність має комп’ютерна рентгенівська томографія. При необхідності оцінки стану м’яких тканин та внутрішніх органів використовуються МРТ.
• Сонографія. Деякі стигми дизембріогенезу можна помітити під час проведення скринінгового УЗД вагітних. Підозра на генетичні захворювання є приводом для інвазивної пренатальної діагностики. Після народження для виявлення великих вад здійснюють УЗД нирок, ехокардіографію.
• Лабораторна діагностика. Каріотипування та молекулярно-генетичні дослідження показані при множинних стигмах дизембріогенезу, що вказують на певні хромосомні чи генні хвороби. У пологовому будинку всім новонародженим проводиться скринінг на 5 генетичних синдромів (тест «П’яточка»).

Більшість МАР не вимагають лікування, якщо вони не викликають порушення функцій органів і не є грубим косметичним дефектом. Тим не менш, деякі стигми потребують корекції. Зокрема, аномалії прикусу можуть вимагати ортодонтичного лікування за допомогою комбінованих апаратів, брекет-систем або хірургічних методів (компактостеотомії).

При вроджених деформаціях грудної клітки виконуються реконструктивні втручання. Видалення вимагають шкірні новоутворення з високим ризиком зловживання. При синдактилії поліпшення функції руки здійснюється поділ зрощених пальців. Косметичну спрямованість носять операції з корекції мочки вуха, лопоухості, форми носа.

Поодинокі стигми дизембріогенезу не погіршують якості та не вкорочують тривалість життя. Численні МАР, особливо асоційовані з вадами життєво важливих органів, є прогностичними несприятливими. Профілактика передбачає виключення різноманітних ембріотоксичних впливів у період гестації. Майбутнім батькам доцільно заздалегідь планувати зачаття та перед настанням вагітності пройти скринінгове обстеження. За наявності обтяженого сімейного анамнезу щодо спадкових патологій необхідна консультація генетика.