Сухість піхви

Сухість піхви – патологічний стан, що виникає під дією гормональних та негормональних причин, що призводять до витончення слизової оболонки вагіни. Проявляється зменшенням вагінальних виділень, дискомфортом, свербежем та печінням в області піхви та вульви, хворобливими відчуттями при статевому акті та сукровичними виділеннями після нього. Для встановлення діагнозу проводять гінекологічний огляд, розширену кольпоскопію, кольпоцитологічне та бактеріологічне дослідження, визначають рівень гормонів. У комплексному лікуванні застосовують замісну гормонотерапію, антибактеріальні та протизапальні засоби.

У переважній більшості випадків сухість піхви виникає у жінок клімактеричного віку. Як свідчать дані численних досліджень, через 5-6 років після початку менопаузи цей патологічний стан виявляється у кожної другої жінки, а через 15 років після останньої менструації у 70-80% обстежених. На думку фахівців у галузі гінекології, під час постменопаузи без замісної корекції естрогенної недостатності атрофічні процеси у слизовій оболонці піхви виникають практично у всіх жінок. В останні роки спостерігається тенденція до омолодження захворювання, що пов’язане зі збільшенням частоти раннього клімаксу та кількості радикальних гінекологічних операцій.

Основною причиною атрофічних змін піхвового епітелію є постійна або тимчасова гіпоестрогенемія. До сухості слизової вагіни найчастіше приводять:

• Вікове зниження секреції естрогенів. Атрофічний вагініт – одне з найпоширеніших жіночих захворювань під час постменопаузи.
• Радикальні гінекологічні операції. Дефіцит жіночих статевих гормонів виникає після хірургічного видалення яєчників або матки із придатками.
• Променева терапія. Зниження або втрата ендокринної функції яєчників та порушення регенерації епітелію спостерігаються після опромінення тазових органів при лікуванні онкопатології.
• Гормональний дисбаланс. Секреція естрогенів порушується при ураженні яєчників та мозкових структур, що регулюють вироблення гормонів, або медикаментозному пригніченні функції цих органів.
• Тимчасова гіпоестрогенемія. Ознаки сухості слизової оболонки піхви також можуть відзначатися при вагітності, лактації, перед менструацією або фоні прийому оральних контрацептивів.

До розвитку постійного чи транзиторного атрофічного вагініту призводять не лише гормональні розлади. Регенерацію епітелію також порушують фактори, що впливають безпосередньо на слизову оболонку піхви. Причиною локального подразнення, запальних або алергічних реакцій можуть стати розчини для спринцювання, засоби інтимної гігієни, бар’єрні контрацептиви, вагінально лікарські препарати, що вводяться, умовно-патогенна і патогенна мікрофлора.

Сприятливими факторами, що сприяють патологічному стоншенню слизової оболонки піхви, є зниження імунітету, низька рухова активність, ожиріння, куріння, вживання в їжу гострих продуктів, носіння білизни з неякісної синтетики, безладне статеве життя. Атрофічний кольпіт частіше діагностується у пацієнток, які страждають на цукровий діабет, ВІЛ, захворюваннями щитовидної залози. Як окремий симптом сухість у піхві спостерігається при хворобі Шегрена.

При естрогенній недостатності уповільнюється регенерація багатошарового плоского піхвового епітелію. Слизовий шар поступово стоншується, знижується вироблення секрету епітеліальними залозами, зменшується кількість глікогеновмісних клітин. Дефіцит глікогену призводить до зменшення кількості лактобактерій, що утворюють захисне кисле середовище піхви. На тлі поступового олужування активуються умовно-патогенні мікроорганізми, що викликають локальне запалення. Додатковою ланкою патогенезу є зменшення кількості гіалуронової кислоти, яка утримує воду у тканинах. В результаті цих змін слизова оболонка стінок піхви стає сухою, більш чутливою до різних впливів, що і формує типову клінічну картину захворювання.

Механізм розвитку запально-атрофічних процесів при впливі негормональних факторів загалом подібний до змін при гіпоестрогенемії, але в таких випадках провідну роль відіграє зменшення кількості епітеліальних клітин за рахунок їх руйнування та уповільненої регенерації. Атрофія піхвового епітелію найчастіше поєднується з аналогічними процесами у сфері зовнішніх статевих органів.

На початкових етапах захворювання протікає безсимптомно. Згодом пацієнтки відзначають зменшення та повне припинення вагінальних виділень. Згодом з’являється сухість і свербіж у піхву, печіння в ділянці малих статевих губ під час сечовипускання, при використанні мила або гігієнічних гелів. Через недостатню кількість мастила пацієнтка відчуває дискомфорт і біль під час статевого акту, після якого можуть спостерігатися незначні сукровичні виділення. Приєднання вторинної інфекції проявляється посиленням хворобливих відчуттів у піхву та появою убогих білів зі специфічним неприємним запахом.

Процеси, що призводять до сухості піхви, можуть ускладнюватися неспецифічними рецидивуючими кольпітами. Поєднання мікротравм витонченої слизової оболонки з порушенням нормального піхвового біоценозу створює ідеальні умови для швидкого розвитку умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів. За відсутності адекватного лікування захворювання швидко переходить у хронічну фазу і важко піддається лікуванню, що суттєво погіршує якість життя пацієнтки. Поширення запалення розташовані поруч органи призводить до виникнення уретриту, циститу, ендометриту, оофориту, аднекситу. При залученні в процес навколоматкової клітковини та очеревини можуть розвинутись параметрит, перисальпінгіт і навіть загальний перитоніт.

Розвиток атрофічного вагініту можна запідозрити на підставі специфічних скарг у пацієнтки клімактеричного віку або при виявленні негормональних факторів, що спричиняють сухість піхви. Підтвердити діагноз дозволяють:

• Огляд на кріслі. Слизова оболонка піхви виглядає витонченою, блідою, згладженою. На ній візуалізуються невеликі червоні ерозії та набряклі гіперемовані зони запалення із серозним або серозно-гнійним нальотом. Спостерігається контактна кровоточивість. pH піхви підвищено до 5,5-7.
• Розширена кольпоскопія. При дослідженні під спеціальним мікроскопом виявляється стоншення слизової оболонки та ділянки крововиливів. При проведенні Шиллер-тесту слизова оболонка, в якій відсутній глікоген, забарвлюється слабо і нерівномірно.
• Кольпоцитологічне дослідження. Індекс зрілості вагінального епітелію знижений, переважають парабазальні та базальні клітини.
• Мазок на флору. Рівень лейкоцитів підвищено. Різко знижено вміст лактобацил, може визначатися умовно-патогенна мікрофлора або збудники ІПСШ.
• Визначення рівня естрадіолу . Зазвичай показано жінкам репродуктивного віку із сухістю вагіни та можливим порушенням секреторної функції яєчників.

Для уточнення стану внутрішніх статевих органів пацієнтці додатково призначають УЗД та томографію малого тазу. Для унеможливлення інфекційного характеру патологічного процесу використовують посів на флору, ПЛР-діагностику, ІФА, РІФ. Захворювання диференціюють з інфекційними вагінітами, кандидомікозами, неоплазіями. У сумнівних випадках до встановлення діагнозу залучають онкогінеколога, дерматовенеролога, ревматолога (при підозрі на синдром Шегрена).

Вибір терапевтичної тактики визначається причинами патології, віком жінки, станом слизової та наявністю ускладнень. У комплексі лікування сухості епітелію піхви, спричиненої гіпоестрогенемією, застосовуються:

• Замісна гормональна терапія. Найбільш ефективними є естрогенні або комбіновані естраген-гестагенні препарати. Жіночі статеві гормони приймають перорально, використовують у вигляді пластиру або місцево (свічки, кільця та мазі). Крім синтетичних препаратів, можна призначати фітогормональні засоби.
• Антибактеріальні препарати. Рекомендовані у разі розвитку гострого неспецифічного кольпіту. Перед призначенням антибіотика визначається збудник та його чутливість.
• Місцеве протизапальне лікування. Емульсії, мазі, креми, свічки, ванни та спринцювання зменшують запальний компонент захворювання, покращують трофіку тканин і сприяють більш швидкому відновленню слизової оболонки.
• Відновлення нормальної мікрофлори. Інтравагінальне використання засобів із культурою молочнокислих бактерій пригнічує зростання умовно-патогенної флори.

При розвитку сухості піхви внаслідок негормональних причин терапія спрямована на усунення алергічних та запальних реакцій, стимуляцію регенерації тканин та загального імунітету. Незалежно від причин захворювання на комплексну терапію ефективні загальнозміцнюючі засоби та фізіотерапевтичні методики, підібрані з урахуванням протипоказань. Під час лікування необхідна корекція дієти зі збагаченням раціону рослинними та молочнокислими продуктами, виключенням солінь, копченостей, гострих та жирних страв.

Своєчасно розпочате лікування дозволяє повністю позбутися сухості піхви, спричиненої тимчасовою гіпоестрогенемією та більшістю негормональних причин, а також суттєво покращити якість життя жінки у всіх інших випадках. Профілактичні заходи передбачають регулярні огляди гінеколога для виявлення доклінічних ознак атрофічного кольпіту, що виникає у постменопаузі, після гінекологічних операцій, на тлі гормональної та променевої терапії. Ефективне призначення ЗГТ для корекції клімактеричних та поставаріектомічних розладів. З урахуванням сприятливих факторів для профілактики жінкам віком від 40 років рекомендується відмова від куріння, достатня рухова активність, дотримання правил інтимної гігієни, носіння бавовняної білизни.