Сухий плеврит

Сухий плеврит – це реактивне запалення парієтальної та вісцеральної плеври з випаданням фібрину на її поверхню. Симптоматика сухого плевриту характеризується болями в грудній клітці, що посилюються при диханні, сухим кашлем, субфебрилітетом, нездужанням. Діагностичними критеріями сухого плевриту є клінічні та аускультативні дані (шум тертя плеври), рентгенологічні ознаки, дані УЗД плевральної порожнини. Основне лікування сухого плевриту спрямоване на ліквідацію первинної патології (туберкульозу, гострої пневмонії тощо); симптоматична терапія включає застосування аналгезуючих, протизапальних, протикашльових препаратів.

Загальним терміном «плеврити» у клінічній пульмонології позначають групу запальних уражень плеври різного генезу, що протікають з утворенням патологічного випоту або без нього. Плеврити можуть мати самостійний (первинний) характер, проте частіше розвиваються вдруге, і натомість гострих чи хронічних процесів у легких. З урахуванням наявності або відсутності випоту та його характеру розрізняють сухі (фібринозні) плеврити та ексудативні (серозні, серозно-фібринозні, геморагічні, гнійні) плеврити. Плеврити можуть мати бактеріальну (неспецифічну та специфічну), вірусну, пухлинну, травматичну етіологію.

Сухий плеврит не має самостійного значення. Більшість випадків фибринозного плевриту етіологічно пов’язані з туберкульозом легень чи туберкульозом внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Сухий плеврит туберкульозної етіології виникає при субплевральному розташуванні вогнищ, їх прорив у плевральну порожнину з обсіменінням останньої або в результаті гематогенного занесення збудників. Причинами розвитку сухого плевриту також нерідко виступають неспецифічні ураження легень: пневмонія, бронхоектази, інфаркт легені, абсцес легені, рак легені.

Серед позалегеневих процесів сухим плевритом можуть ускладнюватися хвороби органів травлення (холецистит, панкреатит, піддіафрагмальний абсцес), колагенози (ВКВ, ревматизм, системний васкуліт), інфекції (бруцельоз, черевний та висипний тиф, кашлюк, кір, В окремих випадках сухий плеврит супроводжує розлади харчування (кахексії, цинге), уремії.

Патогенетичну основу сухого плевриту становить запальна реакція парієтальної та вісцеральної плеври, що протікає з гіперемією, набряком, потовщенням плевральних листків. Кількість ексудату настільки незначно, що відбувається його зворотне всмоктування плеврою з осіданням ниток фібрину на поверхні плеври у вигляді плевральних накладень, що ускладнюють ковзання листків. Надалі це може призводити до утворення масивних шварт та обмеження рухливості легені. У більшості випадків сухий плеврит перетворюється на ексудативний, проте може вирішуватися і без утворення плеврального випоту.

При зацікавленості реберної плеври сухий плеврит починається з виражених болів у відповідній поразці половині грудної клітки. Болі посилюються на висоті вдиху, при кашлі або напруженні, змушуючи пацієнта лежати на хворому боці і тим самим обмежувати рухливість грудної клітки. У міру стихання активності запального процесу та покриття плевральних листків фібринозними накладаннями, чутливість нервових закінчень плеври знижується, що супроводжується зменшенням больової реакції.

У разі запалення діафрагмальної плеври болі локалізуються у черевній порожнині, симулюючи клініку гострого холециститу, панкреатиту чи апендициту. При сухому верхівковому плевриті біль визначається в проекції трапецієподібного м’яза; при залученні до запалення перикарда розвивається плевроперикардит.

При фібринозному плевриті відзначається сухий кашель, загальні симптоми запалення – нездужання, зниження апетиту, нічна пітливість. Температура тіла зазвичай субфебрильна, проте може бути нормальною або досягати фебрильних значень (38-39°С). Гарячка супроводжується ознобами, тахікардією.

Тривалість клінічного перебігу сухого плевриту становить 1-3 тижні. Його результатом може бути повне одужання, перехід в ексудативну форму або хронічний перебіг. У разі сухий плеврит триває місяцями з періодичними загостреннями.

Формальна діагностика сухого плевриту недостатня, завжди необхідно з’ясовувати причину захворювання. Тому при підозрі на сухий плеврит пацієнт має бути проконсультований лікарем-пульмонологом, фтизіатром, ревматологом, гастроентерологом, інфекціоністом.

Аускультативними ознаками сухого плевриту є послаблення дихання на ураженій стороні, вислуховування локалізованого або великого шуму тертя плеври. Шум тертя плеври виникає при зіткненні шорстких плевральних листків один з одним; то, можливо ледве вловимим, ніжним чи грубим, різко вираженим. При пальпації виявляються ригідність та болючість м’язів.

При рентгеноскопії та рентгенографії легень відзначається обмеження екскурсії діафрагми на ураженому боці, облітерація синусів, високе стояння діафрагми, зміна її контуру (нерівність, сплощення, вибухання). Для виключення наявності ексудату виконується УЗД плевральної порожнини.

Сухий плеврит необхідно диференціювати від міжреберної невралгії, міозиту, перелому ребер, нападу стенокардії, інфаркту міокарда (за даними ЕКГ).

Оскільки сухий плеврит у більшості випадків є вторинним процесом, основне лікування має бути спрямоване на усунення первинного захворювання. При фібринозному плевриті туберкульозної етіології показано проведення специфічної протитуберкульозної терапії стрептоміцином, тубазидом, рифампіцином та ін. За наявності неспецифічного запалення легеневої та позалегеневої локалізації проводиться антибактеріальна, протизапальна терапія.

З метою полегшення больового синдрому в гострому періоді сухого плевриту рекомендується дотримання постільного режиму, накладання тугої пов’язки на грудну клітку, що давить, постановка зігріваючих компресів, гірчичників, банок. Для усунення кашлю призначаються протикашльові засоби (кодеїн, етилморфін та ін). Для профілактики масивного спайкового процесу у плевральній порожнині проводиться дихальна гімнастика. При рецидивному сухому плевриті може бути зроблена плевректомія з декортикацією легені.

Оскільки сухий плеврит неясної етіології може викликатись туберкульозом, пацієнти підлягають диспансерному спостереженню фтизіатру та превентивному специфічному лікуванню в умовах протитуберкульозного диспансеру. Прогноз при сухому плевриті залежить від першопричини захворювання. У разі переходу сухого плевриту в ексудативну або рецидивну форму може надовго обмежуватися працездатність.

Профілактика фібринозних плевритів полягає в лікуванні легеневих та позалегеневих запальних процесів, попередженні переохолодження та простудних захворювань, достатньому харчуванні.