Свинка у дітей

Свинка у дітей – це гостре інфекційне захворювання, яке переважно вражає слинні залози, може викликати патологію інших залізистих органів та структур ЦНС. Хвороба спричинена вірусом епідемічного паротиту. Зараження відбувається повітряно-краплинним та контактно-побутовим шляхом. Захворювання проявляється збільшенням та хворобливістю слинних залоз, лихоманкою, ознаками інтоксикації. Діагностика проводиться на підставі даних фізикального огляду, результатів серологічних та молекулярно-біологічних досліджень. Лікування включає щадний режим, дієту, симптоматичну фармакотерапію з урахуванням ступеня тяжкості інфекції.

Свинка – неофіційна розмовна назва епідемічного паротиту, що виникла внаслідок характерних змін обличчя хворого. Незважаючи на активну імунізацію, у світі щорічно діагностується 300-600 тис. випадків цієї інфекції. У Росії показник захворюваності на свинку у дітей залишається стабільно невисоким і становить близько 1,85 випадки на 100 тис. населення до 18 років. Хвороба представлена ​​як спорадичних випадків, поодинокі епідемічні спалахи зустрічаються рідко. Пік діагностики посідає зимово-весняний сезон.

Характеристика збудника

Хвороба виникає при зараженні вірусом паротиту – одноланцюжковим РНК-мікроорганізмом, що відноситься до сімейства Paramyxoviridae, роду Rubulavirus. Він не стійкий у зовнішньому середовищі, швидко гине при обробці хімічними дезінфектантами, висушуванні та дії високих температур. Проте вірус стійкий до дії холоду. Патоген має стабільний набір антигенів – ця властивість використовується для створення ефективних вакцин.

Епідеміологія

Джерелом епідемічного паротиту виступає безсимптомний носій або хвора людина, яка стає заразною в останні 2 дні інкубаційного періоду та протягом 9 діб після маніфестації інфекції. Пацієнт виділяє вірус у навколишнє середовище зі слиною. Основний шлях передачі – повітряно-краплинний. У дитячих колективах поширений контактно-побутовий механізм зараження при спільному використанні забруднених іграшок і предметів побуту.

Враховуючи нестійкість збудника, важливою умовою інфікування називають близький контакт із джерелом. Тому в дитячих садках та школах, де діти активно грають та спілкуються між собою, є ризик спалаху хвороби, якщо частина колективу не має поствакцинального імунітету. Природна сприйнятливість до захворювання становить близько 85%, що поступається лише таким високо контагіозним інфекціям, як кір та вітряна віспа.

Вхідні ворота інфекції – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. На епітеліальних клітинах відбувається первинна фіксація та накопичення вірусу, після чого він проникає в кров та викликає первинну вірусемію. У цей період збудник поширюється по організму, виявляючи тропність до залізистих органів. Найчастіше патоген вражає привушні слинні залози, викликаючи специфічне запалення.

Через 4-5 днів спостерігається повторний викид збудника в системний кровотік (вторинна вірусемія). На цьому етапі в кров потрапляє велика кількість патогенів, які здатні викликати поразку внутрішніх органів. Найчастіше страждають статеві залози: яєчка у хлопчиків, яєчники у дівчаток. При тяжкому перебігу свинки у дітей можливе вірусне запалення підшлункової залози, оболонок та речовини головного мозку.

Специфічне вплив вірусу на тканини полягає у освіті симпластів – гігантських багатоядерних структур. Вони формуються при конформаційній активації F білка та злитті мембран кількох заражених клітин. Через кілька днів симпласти піддаються деструкції, на їх місці з’являються великі порожнини на кшталт «мильних бульбашок». Синтез дочірніх вірусних частинок відбувається шляхом брунькування на поверхні заражених клітин.

Згідно з міжнародною класифікацією хвороб (МКЛ), епідемічний паротит ділиться на нозологічні форми з урахуванням локалізації патологічного процесу: орхіт, менінгіт енцефаліт, панкреатит та інші. За особливостями перебігу захворювання поділяється на типовий та атиповий варіант. У практичній педіатрії важливу роль відіграє класифікація свинки за тяжкістю:

• Легкий ступінь. Захворювання протікає з мінімальними ознаками інтоксикації та субфебрильною температурою, що триває до 2-х діб. Поразка захоплює лише слинні залози, ускладнення не розвиваються.
• Середній ступінь. Інтоксикація та фебрильна лихоманка спостерігаються протягом 4-7 днів. Характерно багатоосередкове ураження залозистих органів, у поодиноких випадках виникають ознаки патології центральної нервової системи (ЦНС).
• Тяжкий ступінь. Хвороба характеризується тривалою хвилеподібною лихоманкою, яка турбує пацієнта до 2 тижнів. У клінічній картині поєднуються ураження кількох типів залоз та патологія ЦНС.

Клінічні ознаки виникають через 11-21 день після зараження. Спочатку у дитини різко підвищується температура та виникає слабкість. Через 24-36 годин збільшується привушна залоза: попереду вуха з’являється припухлість, яка поширюється до кута нижньої щелепи та на шию. Шкіра над нею має звичайний колір, важко збирається в складку. Якщо процес переходить на протилежну залозу, обличчя розширюється донизу і набуває типового зовнішнього вигляду.

Основна скарга – сильний біль у привушній зоні. Больовий синдром різко посилюється при жуванні, розмові, пальпації ураженої області. Також відзначаються специфічні болючі точки, розташовані попереду та ззаду від мочки вуха, у проекції соскоподібного відростка. Через дискомфортні відчуття та сухість у роті діти відмовляються від прийому їжі. У багатьох пацієнтів порушується сон, виникають головні та м’язові болі.

Протягом наступних 2-3 днів у процес можуть залучатися інші великі слинні залози. При ураженні підщелепних структур (субмандібуліті), що виникає у 10-15% дітей, визначають хворобливу припухлість по краю нижньої щелепи, що супроводжується набряком підшкірної клітковини шиї. Запалення під’язикових слинних залоз (сублінгвіт) формується у 5% пацієнтів, характеризується припухлістю під язиком та у підборідній зоні.

У 20-40% дітей свинка супроводжується ураженням підшлункової залози – панкреатитом, який проявляється болями в епігастрії, блюванням, нестійким випорожненням. На 6-8 день хвороби у хлопчиків може виникати орхіт: набряк та болючість мошонки, збільшення яєчка. Такі симптоми зберігаються протягом 7-12 діб. Поразка гонад у дівчаток найчастіше відбувається при інфікуванні під час статевого дозрівання і маніфестує інтенсивними болями внизу живота.

Найчастіший і найнеприємніший наслідок свинки у дітей – порушення фертильності, які виявляються у дорослому віці. У хлопчиків ускладнення виникає у 5-6 разів частіше, ніж у дівчаток. Чоловіче безпліддя обумовлено азооспермією після перенесеного орхіту. У дівчаток після свинки можлива передчасна недостатність яєчників, порушення менструального циклу, ювенільні маткові кровотечі.

Вірус паротиту має тропність до тканин головного мозку, тому у 10% хворих інфекція ускладнюється серозним менінгітом. З частотою 1 випадок на 5000 пацієнтів розвивається менінгоенцефаліт. В особливо тяжких випадках ураження нервових структур стає причиною набутої нейросенсорної глухоти. Ризик таких наслідків становить близько 0,001%. До рідкісних ускладнень хвороби також відносять міокардит, нефрит, гепатит та артрит.

Обстеження розпочинається з огляду у педіатра чи дитячого інфекціоніста. Типова деформація особи у поєднанні з позитивними симптомами Філатова та Мурсона дозволяють практично безпомилково визначити класичну свинку у дітей. Важливу роль постановці діагнозу грає збір епідеміологічного анамнезу та уточнення відомостей про вакцинацію. До розширеної діагностичної програми входять:

• Вірусологічні методи. Для підтвердження етіології захворювання проводять серологічні реакції. Епідемічний паротит діагностується при виявленні імуноглобулінів M, титрі антитіл понад 1:80 або його наростанні більш ніж у 4 рази за 2-3 тижні. Другий інформативний метод – полімеразна ланцюгова реакція виявлення вірусної РНК.
• Аналізи крові. У результатах клінічного дослідження крові виявляють лейкопенію, відносний лімфоцитоз, нормальні показники ШОЕ. Обов’язково призначають біохімічний аналіз, у якому лікарів цікавить рівень амілази: зі збільшенням концентрації ферменту діагностується паротитний панкреатит.
• Інструментальна діагностика. Для уточнення клінічної форми свинки у дітей та візуалізації ураження внутрішніх органів показано УЗД слинних залоз, черевної порожнини, органів мошонки та малого тазу. При тяжкому перебігу інфекції та наявності неврологічних симптомів виконується нейросонографія, електроенцефалографія, люмбальна пункція.

Диференційна діагностика

Свинку у дітей необхідно диференціювати з шийним лімфаденітом при інфекційному мононуклеозі, токсичним набряком клітковини при ускладненій дифтерії зіва. При нетиповому ураженні слинних залоз виключають неепідемічний гнійний паротит, синдром Микулича, слинокам’яну хворобу. Якщо в клінічній картині переважають явища менінгіту, диференціальна діагностика проводиться з ентеровірусним та туберкульозним запаленням мозкових оболонок.

За легких форм паротиту хворі отримують допомогу в амбулаторних умовах: вони повинні знаходитися вдома і по можливості не контактувати з іншими дітьми. При середньотяжкому та тяжкому варіантах свинки показана госпіталізація в інфекційний стаціонар. Ефективні етіотропні медикаменти відсутні. Пацієнтам проводиться симптоматична терапія, яка підбирається з урахуванням клінічної форми та тяжкості хвороби. Основні напрямки лікування:

• Режим та дієта. На період високої температури та активних проявів запалення залоз призначається постільний режим. Його суворе дотримання особливо важливе для хлопчиків з ознаками паротитного орхіту. Враховуючи різку болючість при жуванні та зниження вироблення слини, дітям рекомендована рідка та напіврідка їжа.
• Фізіотерапія. Прогрівання слинних залоз методом сухого тепла зменшує больовий синдром. При запаленні яєчка у хлопчиків обов’язково використовують пов’язку для мошонки (суспензорій). Також у перші дні проводять примочки з холодною водою, потім використовують сухі ватяні пов’язки.
• Медикаментозна терапія. При орхіті, менінгіті та інших ускладненнях свинки у дітей призначають курси глюкокортикостероїдів. Для нормалізації температури тіла та усунення больового синдрому використовують нестероїдні протизапальні засоби. Хороший аналгетичний ефект при паротитному панкреатиті дають спазмолітики.

Свинка у дітей має сприятливий перебіг. Прояви неускладненої інфекції зникають протягом 7-10 діб за дотримання щадного режиму та проведення комплексного симптоматичного лікування. Ризик летального результату мінімальний – 1 випадок на 100 тис. хворих. Серйозну небезпеку є безпліддям, яке може виникати після епідемічного паротиту будь-якого ступеня тяжкості.

Для попередження свинки у дітей розроблено вакцинопрофілактику. Її проводять живою моновакциною або комбінованим щепленням КПК (кір, краснуха, паротит). Перша доза вводиться всім дітям, які не мають абсолютних протипоказань, віком 12 місяців. Ревакцинація виконується у 6 років, після чого формується довічний імунний захист. Неспецифічна профілактика полягає в ізоляції хворих, застосуванні 21-денного карантину у дитячому закладі.