Сифіліс молочних залоз

Сифіліс молочних залоз – специфічне інфекційне захворювання, що викликається блідою спірохетою, що проявляється первинним, вторинним та/або третинним ураженням грудних залоз. Симптоми сифілісу молочної залози залежать від періоду захворювання та можуть включати різноманітні шкірні прояви (сифіліди), специфічний лімфаденіт, порушення загального стану, ураження внутрішніх органів. Діагноз підтверджують результати серологічних реакцій та цитологічного дослідження мазків із країв виразки. Основне лікування сифілісу молочної залози – адекватна антибактеріальна терапія.

Сифіліс молочної залози – специфічне запальне захворювання, що рідко зустрічається, з тривалим перебігом і системним ураженням організму. Збудник сифілісу – бліда спірохета (трепонема) легко проникає через незначні ушкодження шкірного покриву молочної залози, розмножується і розноситься по всьому організму. Хворий на сифіліс є заразним у будь-який період хвороби, особливо за наявності шкірних проявів. Сифіліс молочної залози, як і інші захворювання, діагностикою та лікуванням яких займається мамологія, стосується переважно пацієнток жіночої статі.

Сифілісом молочної залози можна заразитися від хворого при прямих контактах (від статевого партнера, при годівлі хворої дитини), побутовим шляхом (через вологі предмети гігієни: мочалку, рушник; одяг).

У вологих виділеннях хворого бліда спірохета може зберігати життєздатність до 4 діб та за наявності мікротравм, невеликих ранок, тріщин на шкірі молочної залози (особливо в області соска та ареоли) ймовірність інфікування сифілісом досить висока.

Прояви сифілісу молочної залози різняться залежно від стадії захворювання. Протягом інкубаційного періоду (близько місяця) сифіліс молочної залози протікає без будь-яких клінічних ознак зараження. На первинній стадії сифілісу молочної залози в місці впровадження мікроорганізмів (зазвичай у ділянці грудного соска або ареоли) розвивається почервоніння з утворенням твердого шанкеру – округлої чітко окресленої виразкової ерозії з блискучим синюшно-червоним дном та щільним безболісним інфільтратом. Розміри твердого шанкеру можуть коливатися від 2-3 мм до 4-5 см, при множинних пошкодженнях шкіри молочної залози – виразок може бути кілька.

Поступово спостерігається безболісне ущільнення та збільшення пахвових лімфовузлів, з подальшим розвитком специфічного поліаденіту. Твердий шанкер молочної залози гоїться іноді до розвитку ознак вторинного сифілісу. Наприкінці первинної стадії сифілісу молочної залози, що триває 6-8 тижнів, може спостерігатися загальне нездужання.

Вторинна стадія сифілісу молочної залози тривалістю від 2 до 5 років проявляється симптомами, що нагадують застуду або грип з генералізованим безболісним лімфаденітом і циклічно з’являються поліморфними висипаннями (розеолами, папулами, пустулами) в ділянці грудної залози і по грудях. Спостерігається втрата шкірної пігментації (лейкодерма), плішивість, зниження апетиту та схуднення, ураження нервової системи та внутрішніх органів.

Найрідше молочна залоза уражається сифілісом у третинній стадії, яка може протікати у гумозній формі або у вигляді дифузної інфільтрації залози, що нагадує хронічний мастит. Гума молочної залози виникає зазвичай біля соска і виявляється в товщі залози як щільний, чітко обмежений малоболісний вузол завбільшки з волоський горіх. При гнійному розплавленні гуми та її прориві назовні формується сифілітична виразка, що нагадує поразку при раку або туберкульозі молочної залози, яка проте не супроводжується болем. Третинний сифіліс молочної залози мало заразний, але характеризується незворотним ураженням внутрішніх органів, спинного та головного мозку, важкими психічними розладами, паралічем, сліпотою. Третинний сифіліс молочної залози виникає у відсутності лікування через кілька років після зараження, є найважчою стадією захворювання, що призводить до спотворення та інвалідності пацієнтки.

При постановці діагнозу сифілісу молочної залози необхідні огляд пацієнта мамологом та венерологом, докладний збір анамнезу для виявлення специфічних симптомів захворювання, а також проведення лабораторних досліджень.

Виконують серологічну діагностику сифілісу в плазмі та сироватці крові: неспецифічну (RPR-тест, RW – реакцію Вассермана) та специфічну (РІФ, РПГА, РІБТ). За наявності шкірних проявів у ділянці молочної залози (ерозій, виразок, гнійників, бульбашок) проводять мікроскопію специфічних елементів на бліду трепонему для ідентифікації збудника та диференціальної діагностики сифілісу, туберкульозу або актиномікозу грудної залози. Забір мазків-відбитків та біопсія з країв виразки дозволяє отримати цитологічне та гістологічне укладання з метою виключення раку молочної залози.

Мамографія, УЗД та МРТ молочних залоз при сифілісі не є специфічними.

Сифіліс молочної залози – захворювання, тривалість терапії якого визначається стадією сифілітичного ураження. Комплексне курсове лікування сифілісу молочної залози призначається дерматовенерологом індивідуально, проводиться амбулаторно або в стаціонарі з обов’язковим лікарським та клініко-серологічним контролем.

У лікуванні сифілісу молочної залози застосовують антибіотики групи пеніцилінів (бензилпеніцилін та його аналоги), еритроміцин, цефалоспорини, тетрацикліни. Додатково призначають протисифілітичні препарати, що містять йод та вісмут, імуномодулятори, біогенні стимулятори.

Після контакту з хворим на сифіліс протягом перших 2 годин необхідно превентивне лікування з обробкою місць можливого зараження (в т. ч. молочної залози) бактерицидними засобами. Під час лікування сифілісу молочної залози необхідно виключити статеве життя, алкоголь, провести обстеження статевих партнерів та членів сім’ї.

При правильній та своєчасній терапії прогноз лікування сифілісу молочної залози – сприятливий. Хворі підлягають диспансерному спостереженню із проведенням серологічної діагностики та за відсутності ознак захворювання протягом п’яти років – вважаються вилікуваними остаточно.