Синдром Аліси в Країні чудес

Синдром Аліси в Країні чудес – Це комплекс дезорієнтуючих неврологічних симптомів, що характеризуються порушенням сприйняття розмірів та положення тіла, розладом координації рухів. Хворі відчувають тіло або окремі його частини як більші, дрібніші, подовжені, подвоєні. Іноді спотворюється сприйняття часу, простору. Діагностика включає огляд невролога, клінічну бесіду з психіатром, МРТ мозку, ЕЕГ, аналізи крові на виявлення інфекцій. Лікування медикаментозне, визначається основним захворюванням.

У 1955 році британський психіатр Д. Тодд описав розлади сприйняття, характерні для мігрені та епілепсії. Більшість порушень були пов’язані зі зміною уявлень про форму та розміри тіла, тому лікар назвав їх «синдромом Аліси в країні чудес» (Alice in Wonderland syndrome; AIWS), згідно з назвою казки Л. Керролла. Менш поширений термін – синдром Тодда.

Епідеміологія розладу у загальній популяції невідома, але серед пацієнтів з мігренню вона становить близько 15%. Окремі симптоми діагностуються у 30-33% людей у ​​різні періоди життя. Поширеність найбільш висока серед дітей та підлітків.

Синдром Аліси в країні чудес відноситься до неврологічними розладами. Він асоціюється зі станами, що супроводжуються головним болем, запамороченням, зміненістю свідомості. Від причин синдрому залежить вибір засобів терапії, тому визначення етіології є ключовим етапом діагностичного процесу. В основі порушень сприйняття власного тіла та навколишнього простору можуть лежати:

• Мігрень. Мігренозна біль голови є найчастішою причиною розвитку синдрому, особливо у людей 30-40 років. Спотворене сприйняття може виникати під час аури, больового нападу і відразу після нього.
• Органічні ураження ЦНС. Синдром діагностується у осіб із пухлинами мозку, епілепсією, інсультами. Органічна патологія найбільш характерна для хворих похилого та старечого віку.
• Інфекційні захворювання. Інфекції, що вражають нервову систему – найчастіша причина синдрому Аліси в країні чудес у дитячому та підлітковому віці. Ілюзії виявляються при енцефалітах, активності вірусу Епштейна-Барр.
• Тяжкий стрес. Надмірні фізичні або психоемоційні навантаження здатні спровокувати поодинокі симптоми, що проходять, наприклад, відчуття набухання і збільшення ніг. Якщо впливає ще один несприятливий фактор (інфекція, мігрень), стрес стає пусковим механізмом тривалого розладу.
• Вживання психоактивних речовин. Спотворення перцептивних функцій відбувається при прийомі наркотичних речовин, зловживанні психоактивними ліками. Почуття зменшення чи збільшення тіла (його частин) – найпоширеніший симптом інтоксикації.

Синдром Аліси у країні чудес має центральні механізми походження. Порушення перцепції різної модальності (зорові, тактильні, пропріоцептивні) зумовлені зниженням функцій мозкових нейронів. Так, при мігренозному нападі через швидке спазму і повільне розслаблення стінок судин різні відділи мозку піддаються гіпоксії, а потім гіпероксії, що викликає дезорієнтацію, зміни сприйняття. При інших причинних захворюваннях симптоми провокуються травматичним, геморагічним, токсичним ураженням мозкових клітин.

Найчастіше пошкодженими є ті мозкові ділянки, які відповідають за зорове та соматосенсорне сприйняття, положення частин тіла у просторі – тім’яні, тім’яно-потиличні та тім’яно-скронево-потиличні області. Так, метаморфопсія (спотворений образ тіла) виникає при надмірному збудженні клітин тім’яної кори та пригніченні функцій нейронів зорової області.

Цей синдром не є психічним розладом або офтальмологічною патологією. Порушення відбуваються лише на рівні кори мозку, стає неможливою адекватна обробка сигналів, які від органів чуття. Часто викривленими виявляються візуальні образи, рідше – слухові, нюхові, тактильні.

Синдром Аліси в країні чудес протікає епізодами, їхня тривалість становить від 5-15 секунд до 2-3 хвилин. У поодиноких випадках напад триває до півгодини. Протягом цього періоду хворий відчуває мігренозний головний біль або дискомфорт у ділянці голови. Перцептивні спотворення переважно представлені мікро- і маркопсією. При мікропсії виникає ілюзія, що власне тіло та/або предмети довкола звужуються, зменшуються. Макропсія – відчуття розпирання, збільшення тіла, навколишніх об’єктів.

Інші поширені симптоми – спотворення у сприйнятті простору. При пелопсії пацієнти бачать предмети, розташовані далеко, як наближені. Протилежним порушенням є телеопсія – посилення відчуття глибини простору, у результаті якого об’єкти сприймаються віддаленішими, ніж насправді. Також характерне помилкове сприйняття швидкості перебігу часу: хвилина здається годиною чи навпаки.

Більшість хворих під час нападу знижується контролю над рухами кінцівок, порушується координація. Виникає відчуття оніміння, тяжкості, неповороткості у всьому тілі чи окремих його частинах. Погіршуються навички, у яких задіяна дрібна моторика – лист, використання смартфона чи столових приладів. Важкоздійсненною стає ходьба, підйом/спуск сходами.

При частих епізодах AIWS різко знижується якість життя хворого. Напади розвиваються раптово, тому відсутня можливість прогнозувати їх частоту та тривалість. Пацієнтам доводиться відмовлятися від керування транспортом, занять спортом, професійної діяльності. У важких випадках неможливим стає самостійний вихід із дому.

У дітей ускладненням синдрому можуть стати емоційні розлади. Якщо епізоди рідкісні, а симптоми слабовиражені, дитина переживає їх легко, як гру чи пригода. Але найчастіше зміненість сприйняття стає причиною занепокоєння, страху, невпевненості. Очікування чергового нападу викликає стан пригніченості та тривожності. Розвиваються порушення сну, депресія, фобія.

Синдром Аліси в країні чудес не включений до офіційних класифікацій хвороб. У клінічній практиці він у контексті перцептивних розладів, спровокованих неврологічним чи нейроинфекционным захворюванням. Обстеження проводиться лікарем-неврологом, психіатром, офтальмологом. Ключові завдання діагностики – встановлення етіології синдрому, виключення офтальмологічних та психіатричних причин розвитку ілюзій.

На початку обстеження проводиться збирання анамнезу, з’ясування скарг пацієнта, неврологічний огляд. Первинні дані дозволяють визначити необхідність проведення додаткових обстежень (клінічних, фізичних, інструментальних та лабораторних). Для встановлення причини розладу проводять такі процедури:

1. МРТ мозку. Магнітно-резонансна томографія візуалізує мозкові структури, кровоносні судини. Результати дозволяють виявити новоутворення, гострі мозкові порушення, наслідки травм та вроджених дефектів будови органу.
2. ЕЕГ. Електроенцефалографія реєструє біоелектричні сигнали мозку. Отримані дані свідчать про наявність зон патологічної активності. Основне призначення методу – діагностика епілепсії як можливої ​​причини AIWS.
3. Дослідження крові. Щоб визначити наявність інфекції, проводиться загальний аналіз крові, а також аналізи на антитіла до вірусів. Підсумкові результати можуть виявити наявність вірусного енцефаліту, вірусу Епштейн-Бара.

Диференціальна діагностика потребує розрізнення AIWS із психотичними розладами, патологіями внутрішнього вуха, офтальмологічними захворюваннями.

Якщо симптоми AIWS проявляються рідко і не викликають емоційного дискомфорту, медична допомога не потрібна. У підлітків та дітей вони іноді зникають самостійно після завершення пубертатного періоду у міру дорослішання. Для пацієнтів із частими проявами синдрому специфічне лікування відсутнє, зменшити симптоматику дозволяють заходи, націлені на усунення основного захворювання.

• При мігрені використовують протиепілептичні препарати, блокатори бета-адренорецепторів, антидепресанти.
• Протисудомні засоби призначаються пацієнтам з епілепсією.
• Якщо причиною AIWS стало інфекційне захворювання, застосовуються противірусні препарати та антибіотики.

Нейролептики малоефективні, оскільки ілюзії викликані не психотичним процесом. Зниження порога епілептичної активності при такому лікуванні може погіршити перебіг хвороби.

Продовжується пошук методів лікування синдрому. В даний час жоден з них не оцінюється як високоефективний, а хронічні випадки не піддаються терапевтичному впливу. Прогноз залежить від особливостей перебігу основної хвороби. При інфекціях, інсультах, травмах часто спостерігається поступова редукція симптомів (якщо проводиться лікування). Синдром Аліси – наслідок неврологічного чи інфекційного захворювання, тому профілактика зводиться до дотримання лікарських рекомендацій, регулярного моніторингу динаміки основної патології (мігрені, епілепсії та інших).