Синдром аспірації меконію

Етіологія і патофізіологія

Аспірація меконію в пологах може викликати розвиток хімічного пневмоніту і механічною бронхіальної обструкції, в результаті чого розвивається дихальна недостатність. При обстеженні виявляють тахіпное, хрипи, ціаноз або десатурація. Діагноз підозрюють, якщо після пологів при наявності забарвлених меконієм навколоплідних вод у дитини розвивається дихальна недостатність, підтверджується діагноз при рентгенографії грудної клітини. Лікування включає відсмоктування вмісту з рота і носа відразу після пологів до того, як дитина зробить перший вдих, після чого при необхідності проводиться респіраторна підтримка. Прогноз залежить від лежачих в основі фізіологічних стресорних механізмів.

Фізіологічний стрес під час пологової діяльності та пологів (через гіпоксії, викликаної здавленням пуповини або плацентарної недостатністю або інфекцією) може викликати відходження меконію в амніотичну рідину до народження дитини; відходження меконію відзначають приблизно в 10-15% пологів. Під час пологів близько 5% дітей, у яких відійшов меконій, аспіріруют меконій, провокуючи пошкодження легенів і розвиток дихальної недостатності, що називається синдром аспірації меконію. Переношені діти, що народжуються в умовах маловоддя, схильні до ризику більш важких форм захворювання, тому що менш розведений меконій більш часто викликає обструкцію дихальних шляхів.

Механізми, завдяки яким аспірація індукує розвиток клінічного синдрому, ймовірно, включають викид цитокінів, обструкцію дихальних шляхів, інактивацію сурфактанту і /або хімічний пневмоніт; лежать в основі фізіологічні стресори також можуть мати значення. Якщо виникає повна бронхіальна обструкція, в результаті розвивається ателектаз; часткова блокада веде до виникнення повітряної пастки, коли при вдиху повітря надходить в альвеоли, а при видиху не може вийти, що призводить до перерозтягнення легень і можливої ​​появи пневмотораксу з розвитком пневмомедіастенума. Триваюча гіпоксія може призвести до персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених.

Також під час пологів немовлята можуть аспирировать первородну мастило, амніотичну рідину або кров матері або плода, після чого може розвинутися дихальна недостатність і ознаки аспіраційної пневмонії на рентгенографії грудної клітини. Лікування підтримує; якщо підозрюють бактеріальну інфекцію, слід провести посіви і почати антибактеріальну терапію.

Симптоми

Прояви включають тахіпное, роздування крил носа, втягнення податливих місць грудної клітини, ціаноз і зниження сатурації , хрипи і зеленувато-жовте забарвлення пуповини, нігтьового ложа і шкіри. Меконіальної фарбування може бути помітно також і в області ротоглотки і (при інтубації) в гортані і трахеї. Немовлята з розвитком повітряної пастки можуть мати бочкоподібну грудну клітку, а також симптоми та ознаки пневмотораксу, інтерстиціальної емфіземи легенів і пневмомедіастінума.

Діагноз

Діагноз підозрюють, якщо у новонародженого є ознаки дихальної недостатності при пологах з меконіальної фарбуванням навколоплідних вод, і підтверджують при рентгенографії грудної клітини, виявляючи гіпервентиляцію з областями ателектазів і сплощення діафрагми. Можна побачити рідину в междолевих областях та плевральної порожнини, а також виявити повітря в м’яких тканинах і середостінні. Так як меконій може провокувати розмноження бактерій, а синдром меконіальної аспірації складно відрізнити від бактеріальної пневмонії, слід також провести посіви крові та аспірату з трахеї.

Прогноз лікування

Прогноз зазвичай сприятливий, хоча є відмінності в залежності від лежачих в основі фізіологічних стресорів; загальна летальність дещо збільшена. Діти з синдромом аспірації меконію можуть піддаватися підвищеному ризику розвитку в подальшому астми.

Невідкладне лікування, показане всім новонародженим при фарбуванні навколоплідних вод меконієм, включає енергійне відсмоктування вмісту з рота і носоглотки з використанням апарату Де Лі відразу після прорізування головки і до того, як дитина зробить перший вдих і закричить. Якщо при відсмоктуванні немає слідів меконію у вмісті, а дитина виглядає активним, показано спостереження без подальшого втручання. Якщо у дитини утруднене дихання або відзначається пригнічення дихання, м’язовий тонус знижений або відзначається брадикардія (менше 100 уд /хв), слід провести інтубацію трахеї трубкою 3,5 або 4,0 мм. Аспіратор меконію, з’єднаний з електровідсмоктувачем, під’єднується безпосередньо до інтубаційної трубці, яка в подальшому служить як катетер для відсмоктування. Відсмоктування триває, поки видаляють інтубаційну трубку. Повторна інтубація і СДППД показані при збереження дихальної недостатності, після при необхідності дитину переводять на ШВЛ і поміщають у відділення інтенсивної терапії. Оскільки СДППД збільшує ризик пневмотораксу, регулярні огляди (включаючи фізикальне обстеження і рентгенографію грудної клітини) важливо проводити для виявлення цих ускладнень; про них слід в першу чергу думати у дітей з інтубацією трахеї, чиє АТ, мікроциркуляція або сатурація Про раптово погіршуються.

Додаткове лікування може включати сурфактанту дітей на ШВЛ з високою потребою в О, який може знизити необхідність у екстракорпоральної мембранної оксигенації, і антибіотікі (зазвичай ампіцилін і аминогликозид). Лікування синдрому витоку повітря, ускладнення повітряної пастки, обговорюється нижче.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.