Синдром Бернетта

Синдром Бернетта – це дисметаболічне захворювання, що розвивається після прийому лугів, що реабсорбуються: молока, карбонатів кальцію, магнію. Характеризується гіперкальціємією та залужуванням організму. Проявляється огидою до молочної їжі, нападами нудоти та блювання, швидкою стомлюваністю, апатією, свербінням шкіри. Порушується робота нирок, виникають суглобові та м’язові болі. Діагностика включає виявлення гіперкальціємії та алкалозу за допомогою лабораторних методик, визначення відкладень кальцію методом пальпації та рентгенографії. Терапія зводиться до відміни препаратів кальцію, корекції молочної лікувальної дієти та усунення дегідратації.

Поширена назва синдрому Бернетта – молочно-лужний синдром. Рідше використовуються такі синоніми, як синдром алкалозу, дієтична гіперкальціємія, молочне отруєння. Вперше негативний вплив молока та лугів на метаболізм було відзначено ще давньогрецьким цілителем Гіппократом. Детальний опис та виділення самостійної нозологічної одиниці було підготовлено американським лікарем Ч. Бернеттом у 1949 році. Поширеність синдрому в загальній популяції становить близько 1%, серед людей з гастритом та виразкою шлунка, які дотримуються молочної дієти – 30%. Захворювання найчастіше діагностується у чоловіків. Епідеміологічні показники помітно зросли останні десятиліття, що пов’язані з широким поширенням БАДів, містять кальцій.

У групі ризику розвитку синдрому знаходяться особи з порушенням регуляції абсорбції кальцію через кишечник і зі зниженням функціональної здатності нирок. Посилення всмоктування мікроелементу та його сполук може відбуватися при гіпервітамінозі D, гіперпаратиреозі, тиреотоксикозі. Хвороби сечовивідної системи ускладнюють виведення надлишку Ca+. Синдром Бернетта, спровокований прийомом лікарських препаратів, найчастіше розвивається за таких патологій:

• Остеопороз. При остеопорозі знижується щільність кісток, руйнується їхній органічний матрикс. Для заповнення мінерального дефіциту призначаються кальцієвмісні засоби.
• Гастрит. Запалення слизової оболонки шлунка провокується підвищеною кислотністю шлункового соку. Для зниження активності соляної кислоти застосовують антациди – лужні препарати.
• Виразкова хвороба шлунка. Антацидні засоби, що призначаються при виразковій хворобі, зменшують інтенсивність хворобливих відчуттів, прояви печії. Також, як і при гастриті, карбонат кальцію нейтралізує шлункову кислоту.

В основі синдрому Бернетта лежать гіперкальціємія, метаболічний алкалоз та ниркова дисфункція. Захворювання розвивається поетапно. Активне вживання молока, прийом вітамінно-мінеральних комплексів та антацидних засобів призводить до надмірного всмоктування кальцію з кишечника та розвитку гіперкальціємії легкого ступеня. Підвищення рівня кальцію у плазмі сприяє посиленню екскреції натрію через нирки. Наростає дегідратація, пригнічується секреція паратиреоїдного гормону – регулятора концентрації Ca+ у кровотоку. Збільшується ниркова реабсорбція бікарбонату, формується алкалоз – накопичення лужних сполук та збільшення pH крові. Зниження швидкості клубочкової фільтрації та алкалоз стимулюють процеси повторного всмоктування кальцію нирками, гіперкальціємія стає помірною або тяжкою.

Ч. Бернетт та колеги виділили та описали дві форми синдрому: оборотну, прояви якої редукуються відразу після зниження дозування кальцію, та незворотну, симптоми якої зберігаються протягом багатьох років, незважаючи на відміну кальційвмісних препаратів та молока. В даний час використовується схожа класифікація, в основі якої лежить характер перебігу хвороби:

• Гостра форма. Розвивається через кілька днів після початку молочно-рослинної дієти, прийому антацидів та препаратів кальцію. Характерна помірна чи важка гиперкальциемия, алкалоз, помірна азотемія, легке підвищення фосфатів крові. Симптоми оборотні.
• хронічна форма. Прогресує поступово протягом декількох місяців років. Гіперкальціємія важка та стійка, порушення роботи нирок незворотні, у шкірі, суглобах, м’язах утворюються кальцифікати. Існує ризик смерті внаслідок ниркової недостатності.

На початкових етапах синдром проявляється загальною слабкістю, загальмованістю, відсутністю апетиту, нудотою та блюванням. Пацієнти відчувають відразу при вигляді і запаху молока або молочних страв. Одним із симптомів є поліурія – рясні часті сечовипускання. За відсутності медичної допомоги розвивається зневоднення, посилюється спрага, з’являється сухість у роті, свербіж шкіри, головний біль. Відкладення у тканинах солей кальцію провокує біль у м’язах, суглобах і сухожиллях, утворення щільних вузликів під шкірою. У деяких хворих ущільнюються хрящові тканини, підшкірні судини, з’являються білуваті вкраплення на кон’юнктиві та склері. Шкіра покривається лупиться псоріазоподібним висипом. Великі суглоби болючі, збільшені через кальцифікати та набряки. Тяжкий перебіг синдрому супроводжується змінами в роботі ЦНС, виникненням атаксії, потьмарення свідомості.

Тривала гіперкальціємія провокує розвиток нефрокальцінозу. Активний приплив кальцію підвищує навантаження на нирки. Кальцинати накопичуються у нирковій паренхімі. Епітелій, що вистилає ниркові канальці, атрофується. Клітини гинуть, сольові відкладення утворюються всередині канальців. Розростаючись, вони перетворюються на циліндри, які повністю закупорюють просвіт. Відкладення солей стимулюють поділ клітин сполучної тканини, яка поступово замінює функціональну паренхіму. Ниркові клубочки зморщуються, розвивається нефросклероз. На тлі цих ускладнень виникають запальні та інфекційні процеси, наприклад, пієлонефрит, сечокам’яна хвороба.

Первинне обстеження проводиться лікарем-ендокринологом. При опитуванні пацієнти повідомляють про непереносимість запаху і виду молока, нудоту, блювоту, загальну слабкість, суглобові і м’язові болі, свербіж і сухість шкіри. В анамнезі часто визначається гастрит, виразка шлунка, остеопороз, тривале вживання гідрокарбонату натрію (20 г на добу), молока (2-3 л на добу). Для підтвердження діагнозу синдрому Бернетта та його диференціації з гіпервітамінозом D, хронічним нефритом, гіперпаратиреозом та нефрокальцинозом виконуються специфічні діагностичні процедури:

• Загальний огляд. При пальпації визначається ущільнення вушних раковин, стін підшкірних судин. На шкірі – лущення, псоріазоподібний висип. При обмацуванні великих суглобів пацієнти відзначають біль, зовні спостерігається набряклість, пальпуються кісткові вузлики. Типова ознака – болючість ахілових сухожиль.
• Аналіз крові. За результатами біохімічного дослідження крові діагностується підвищений рівень кальцію, надмірна концентрація залишкового азоту (не обов’язково), алкалоз (надлишок лужних основ, показник pH понад 7). За даними загального аналізу – збільшена ШОЕ (40-60 мм/год).
• Аналіз сечі. Характерні підвищені показники білка та лейкоцитів, поодинокі еритроцити та циліндри. Гіперкальціурія зазвичай відсутня, реакція сечі лужна. При тяжкому перебігу синдрому з ускладненнями можлива лейкоцитурія.
• Краніографія. На рентгенограмах черепа є ознаки ущільнення черепних кісток. Пористість зникає, знижується прозорість пазух.
• Офтальмологічний огляд. Тривалий перебіг захворювання провокує кальциноз із ураженням очей. Виявляється відкладення кальцинатів у кон’юнктиві, рідше – у рогівці.

Первинні лікувальні заходи проводяться з урахуванням стаціонару, після поліпшення самопочуття пацієнта переводять на амбулаторне спостереження. Терапія націлена на усунення причин алкалозу та гіперкальціємії, відновлення водно-електролітної рівноваги, корекцію та продовження лікування основного захворювання, ускладнень. У схему заходів включено:

• Скасування препаратів кальцію. Хворим з гастритом, виразковою хворобою шлунка і 12-палої кишки замість антацидів, що всмоктуються, призначають H2-блокатори, невсасывающиеся солі. Скасовуються кальцієвмісні БАДи, знижується дозування тіазидних діуретиків, естрогенів, вітамінів D і A.
• Зміна дієти. Для пацієнтів, які мають високу кислотність шлункового соку, коригуються принципи харчування. Скорочується обсяг молока, молочних продуктів у добовому раціоні. Інші правила зберігаються.
• Регідратація. Виконується внутрішньовенне введення 5% розчину глюкози, розчину хлориду натрію, калію хлориду (при гіпокаліємії). Процедури відновлюють баланс електролітів, зменшують симптоми зневоднення, сприяють відновленню функції нирок, розсмоктування вузликів та ущільнень під шкірою та у суглобах.

У більшості випадків прояви синдрому Бернетта оборотні, скорочення кальцію, що надходить через ШКТ, є найбільш ефективним методом лікування. Для профілактики захворювання пацієнтам, які приймають кальцій містять препарати, необхідно суворо дотримуватися дозування, призначене лікарем, періодично контролювати концентрацію кальцію крові. Всмоктуються антациди рекомендується замінити на невсмоктуються (препарати солей алюмінію та магнію), скоротити кількість молока, а також виготовлених із нього продуктів.