Синдром Доріана Грея

Синдром Доріана Грея – це психічний феномен, що характеризується страхом старіння та неприйняттям вікових змін. Проявляється зловживанням декоративною косметикою, прагненням підтримувати зовнішню красу за допомогою косметологічних та хірургічних процедур, інфантильністю поведінки. При цьому зберігається незадоволеність зовнішністю, що провокує дратівливість, депресію. Діагностика виконується клінічними методами (спостереження, розмова). Для усунення розладу використовується психоаналітична, раціональна та когнітивно-поведінкова психотерапія.

Синдром отримав назву на честь головного героя роману О. Уайльда “Портрет Доріана Грея”. Згідно з сюжетом, молодик побажав залишатися молодим, і магічним чином усі вікові зміни відбувалися лише з його зображенням на полотні. Термін «синдром Доріана Грея» був уперше запроваджений німецьким лікарем Б. Брозигом у 2000 році. Дослідниками відзначається неухильне поширення розладу серед жителів європейських країн, Кореї та США. Відомі епідеміологічні показники для Німеччини – 3% загальної популяції.

За останні двадцять років значно зріс попит на пластичні хірургічні операції, препарати проти старіння, засоби для схуднення та підвищення сексуальної активності. Люди середнього віку витрачають дедалі більше грошей підтримку зовнішніх ознак молодості і ведення життя, властивого юності. Синдром Доріана Грея слід розглядати як психосоціальне явище. До основних причин його розвитку належать:

• Невпевненість в собі. Нездатність прийняти процес вікової зміни зовнішності властива людям, які залежать від оцінок оточуючих. Через збереження зовнішньої привабливості вони набувають похвалу, компліменти, увагу з боку представників протилежної статі. Найбільш залежні від думок інших людей громадські особистості: співаки, актори, моделі.
• Страх смерті. За спробами збереження молодості може ховатися глибинне переживання кінцівки життя. Віддаляючи зовнішні прояви старості, люди створюють собі ілюзію тривалішого життя. Вони вдаються до послуг косметології, підтримують здоровий спосіб життя, захоплюються спортом, профілактичними медичними процедурами.
• Пропаганда образ молодості. Засобами масової інформації активно просувається ідея, що молодість є необхідною умовою успішності, щастя та здоров’я. Це породжує високий рівень споживання товарів та послуг, націлених на боротьбу зі старінням.

Основою синдрому Доріана Грея є неефективний спосіб вирішення кризи середнього віку. Цей перехідний етап у розвитку особистості характеризується переоцінкою досвіду, почуттям упущення можливостей і наближення старості, смерті. Ключове переживання цього періоду – усвідомлення особистої відповідальності за життя і життя близьких людей.

За успішного результату кризи формується готовність прийняти відповідальність. При спробі не переживати кризу, віддалити її розвивається синдром Доріана Грея: людина намагається уникнути природних хронологічних змін і залишитися на попередньому етапі, що не вимагає прояву відповідальності, самостійності та незалежності. З цієї причини зберігається інфантильність поведінки, з’являється напускна безтурботність.

Синдром проявляється стійким та вираженим прагненням зберегти молодість. Пацієнти зазнають страху перед старінням, не можуть прийняти природні хронологічні зміни – зморшки, зниження пружності шкіри, пігментні плями. Вони зловживають косметикою, одягаються по-молодіжному: часто носять яскраві, надмірно обтягуючі фігуру або занадто вільні речі, віддають перевагу нестандартному крію і забарвленню.

Старі люди відчувають невдоволення своєю зовнішністю, тому активно користуються послугами косметологів та пластичних хірургів. Найбільш затребувані процедури – омолодження шкіри, підтяжка контуру обличчя та повік, відновлення форми грудей (у жінок). Також вони приділяють багато уваги стану волосся, нігтів, зубів. Поведінка часто відрізняється інфантильністю, нерішучістю, тенденцією перекладати відповідальність на інших.

Емоційна сфера пацієнтів характеризується постійним невдоволенням собою, страхом перед неминучістю старості та смерті. Чим більше проводиться маніпуляцій, покликаних повернути молодість, тим сильніший стан особистісної декомпенсації. У важких випадках розвивається депресія, формуються суїцидальні нахили.

Бажання закінчити життя самогубством є далеко не завжди. Суїцидальна поведінка найчастіше виявляється маскованою, проявляється прийомом наркотиків, зловживанням хірургічними операціями, алкоголем, лікарськими препаратами. Інший негативний наслідок – побічні ефекти косметологічних процедур. Їхня тяжкість недооцінюється хворими, що веде до погіршення фізичного стану.

Синдром Доріана Грея не є офіційним психічним захворюванням. Він визначається рамках неврозів, особистісних розладів, стресових реакцій. Діагностикою займається лікар-психіатр, психотерапевт чи клінічний психолог.

Специфічних діагностичних методів виявлення синдрому не розроблено. Лікарі проводять бесіду та спостереження, щоб визначити, наскільки виражений страх старіння, прагнення вдаватися до косметологічних процедур, що омолоджують. При синдромі Доріана Грея виявляються:

1. Дисморфофобія. Пацієнти надмірно стурбовані зовнішнім виглядом. Вони турбуються про уявні дефекти, ставляться до незначних недосконалостей як до каліцтв.
2. нарцисична регресія. Хворі оцінюють свою зовнішність як недосконалу, навіть якщо виконують безліч косметичних процедур. Усі їхні думки концентруються навколо своєї зовнішності.
3. Заперечення дозрівання та старіння. Поряд із бажанням продовжити молодість проявляється заперечення природних змін у психіці та організмі. Пацієнти не хочуть помічати зморшок, зниження фізичної сили та спритності, відмовляються приймати рішення і нести відповідальність, віддаючи перевагу ледарства (розваги, спілкування, відпочинок).

Даний синдром необхідно диференціювати з випадками корекції реальних зовнішніх дефектів і з ситуаціями, коли підтримка молодості не набуває рис психічного розладу (відсутня дезадаптація, невдоволення та депресія).

Основну допомогу пацієнтам надано різними напрямами психотерапії. Медикаментозне лікування є доцільним тоді, коли Синдром Доріана Грея протікає на тлі психічного захворювання, наприклад, депресії. Терапевтичні заходи частіше проводяться амбулаторно, але існують рекомендації про перебування хворих у стаціонарі, якщо синдром має затяжну хронічну течію, супроводжується суїцидальною поведінкою. Поширено застосування таких психотерапевтичних підходів:

• Когнітивно-поведінковий. На першому етапі фахівець проводить бесіди, з’ясовує, які страхи, цінності, настанови домінують у мисленні пацієнта. Змінює уявлення про вік та красу, допомагає ширше розглядати зміни, що відбуваються з віком. На другому етапі проводиться корекція поведінки, в результаті якої хворий стає адаптивнішим, менш зацикленим на зовнішності.
• Психодинамічний. Для пацієнтів, які усвідомлюють наявність синдрому та мотивованих на одужання, може використовуватись психоаналітична терапія. Методи психоаналізу спрямовані на усвідомлення глибинних конфліктів, підсвідомих страхів та переконань, що підтримують прагнення виглядати молодим усе життя. Терапія займає багато часу, іноді – роки, але викорінює причини розладу, а не лише змінює прояви.
• Раціональний. Даний напрямок найбільш ефективний при лікуванні пацієнтів похилого віку. Воно засноване на техніках міркування, аналізу ситуацій та переконання. Націлено зміну переконань хворого, збільшення гнучкості мислення та адаптивності поведінки.

Успішність психотерапії залежить від тривалості його течії: що раніше розпочато лікування, то ймовірніший позитивний результат. Якщо вчасно звернути увагу на перші симптоми вікової кризи, можна попередити розвиток синдрому Доріана Грея. Необхідно уникати думок про те, що найкращі роки позаду.

Подолати песимістичний настрій допомагає нове хобі, знайомства з цікавими людьми, турбота про фізичне здоров’я, наприклад, заняття спортом та дотримання режиму дня. Рекомендація психологів – щорічно та щомісяця складати список бажань та цікавих справ: прочитання книги, подорож, вивчення нової мови та інші.