Синдром Едвардса

Що таке синдром Едвардса?

Синдром Едвардса (синдром трисомії за 18-ю хромосомою) — аутосомно-хромосомне захворювання, зумовлене наявністю додаткової копії 18-ї хромосоми у людини. Синдром Едвардса є одним із синдромів аутосомної трисомії, поступаючись за частотою тільки трисомії 21. Синдром Едвардса вперше був описаний Джоном Едвардсом у 1960 р., який повідомив про новонародженого із множинними вродженими вадами розвитку та когнітивним дефіцитом. Надалі підтвердили, що додаткова копія 18-їхромосоми є основною причиною синдрому Едвардса (Crawford D. et al., 2016).

Поширеність синдрому Едвардса у новонароджених коливається від 1 на 3600 до 1 на 10 000. Останні 2 десятиріччя поширеність синдрому Едвардса підвищилася через збільшення середнього віку матері.

При синдромі Едвардса у жінки існує високий ризик втрати плода та мертвонародження.

Причини синдрому Едвардса

Причина розвитку синдрому Едвардса — наявність додаткової копії 18q хромосоми у людини.

Існує 3 типи синдрому Едвардса:

• повна трисомія 18-ї хромосоми — найбільш поширена форма (94%), у цьому типі кожна клітина містить 3 повні копії 18-ї хромосоми. Додаткова хромосома утворюється в результаті нерозходження хромосом, головним чином під час мейозу II. Частота нерозходження хромосом підвищується із збільшенням віку матері;
• часткова трисомія 18-ї хромосоми становить 2%; у цьому типі діагностують 2 копії 18-ї хромосоми і додатковий матеріал із неї, прикріплений до іншої хромосоми. Часткова трисомія виникає внаслідок збалансованої транслокації або інверсії, що здійснюється одним із батьків;
• мозаїчна трисомія 18-ї хромосоми — 2-й за поширеністю тип (менше 5%), у цьому типі існує як повна трисомія 18-ї хромосоми, так і нормальна клітинна лінія. Так, фенотип може варіювати від повного фенотипу трисомії 18-ї хромосоми з раннім летальним кінцем до нормального фенотипу.

Поширеність синдрому Едвардса у дітей має позитивну кореляцію зі збільшенням віку матері. Ризик розвитку рецидиву повної трисомії 18-ї хромосоми становить 0,5–1% при наступних вагітностях. Якщо один із батьків є носієм збалансованої транслокації (перебудови хромосом, при якій різні хромосоми обмінюються своїми фрагментами), що призводить до незбалансованої транслокації (характеризується втратою частини матеріалу однієї хромосоми та/або наявністю додаткового фрагмента іншої хромосоми) у дитини, як при частковій трисомії 18-ї хромосоми, ризик розвитку рецидиву патології може бути вищим — до 20% для подальшої вагітності.

Фенотип синдрому Едвардса пов’язаний із 3 копіями в довгому плечі 18-ї хромосоми: від 18q12.1 до 18q21.2 та від 18q22.3 до 18qter. Розумова відсталість при синдромі Едвардса може бути пов’язана із трисомією від 18q12.1 до 18q21.2. Трисомія короткого плеча 18-ї хромосоми 18 (18p) не викликає будь-яких основних ознак синдрому Едвардса (Outtaleb F.Z. et al., 2020).

Симптоми синдрому Едвардса

Синдром Едвардса характеризується різноманітними клінічними проявами з ураженням багатьох систем дитини. Наразі зареєстровано понад 125 аномалій, що є особливістю синдрому Едвардса. Однак жодна з клінічних особливостей не є патогномонічною для синдрому Едвардса.

Діагностика синдрому Едвардса

Більшість випадків синдрому Едвардса діагностують пренатально допологовим скринінгом із зазначенням віку матері, маркера материнської плазми крові (діагностують низькі рівні альфа-фетопротеїну, хоріонічного гонадотропіну людини та некон’югованого естріолу) або результатів ультразвукового дослідження (підвищена прозорість комірного простору) в II триместр.

Для діагностики трисомії 18-ї хромосоми рекомендовано провести генетичне пренатальне тестування за допомогою безклітинної ДНК плода в плазмі крові матері. Якщо антенатальний скринінг передбачає високий ризик розвитку анеуплоїдії плода, рекомендовано провести амніоцентез або забір ворсин хоріону.

Іноді синдром Едвардса не підозрюють у період вагітності та виявляють лише при народженні дитини.

В антенатальний період у плода синдром Едвардса можна діагностувати за наявності таких ознак:

• затримка внутрішньоутробного розвитку;
• багатоводдя;
• агенезія мозолистого тіла;
• кіста судинного сплетення;
• потовщення комірного простору;
• брахіцефалія;
• стислі руки з перекриванням вказівних пальців;
• вади серця;
• омфалоцеле;
• єдина пупкова артерія.

У постнатальний період синдром Едвардса у новонародженого характеризується групою фенотипів, що викладені нижче.

Можливі неврологічні порушення:

• неонатальна гіпотензія з наступною гіпертензією;
• апное;
• судоми;
• погане ссання;
• затримка психомоторного розвитку та розумова відсталість.

Можливі черепно-лицеві порушення:

• череп: мікроцефалія, бітемпоральне звуження і виступаюча потилиця;
• обличчя: трикутне та асиметричне обличчя з паралічем лицевого нерва;
• очі: мікрофтальмія, гіпертелоризм, епікантус, короткі очні щілини, колобома райдужної оболонки, катаракта, помутніння рогівки, гіпопластичний надочноямковий гребінь, нахилені вгору або вниз очні щілини та аномальна пігментація сітківки;
• ніс: виділене перенісся з гіпоплазованим коренем носа, кирпатими носовими ходами та атрезією хоан;
• порожнина рота: мікроретрогнатія, мікростомія, вузьке аркове піднебіння, ущелина губи та піднебіння;
• вуха: мікротія, преаурикулярні придатки, низько посаджені або загнуті вуха назад, диспластичні вуха.

Можливі порушення скелета:

• сильна затримка росту;
• коротка шия та грудина;
• широкі груди з широко розставленими маленькими сосками або без них;
• неповне окостеніння ключиці;
• напівхребці або зрослі хребці, сколіоз;
• лійкоподібна деформація грудної клітки;
• вузький таз та обмеження відведення стегна;
• вивих стегна;
• артрогрипоз,
• стислі руки з перекриваючими пальцями, камптодактилія, синдактилія, одиночна долонна складка та клинодактилія п’ятих пальців, гіпоплазія променевої кістки або великого пальця та гіпоплазія нігтів;
• стопи з коливаючою нижньою частиною, виступаючими п’ятковими кістками, еквіноварусними стопами, зігнутими тильними пальцями.

Можливі порушення серцево-судинної системи:

• вади серця виявляють у 90% новонароджених із синдромом Едвардса;
• дефект міжшлуночкової або міжпередсердної перегородки, відкрита артеріальна протока, тетрада Фалло, перекриття аорти, коарктація аорти та синдром гіпоплазії лівих відділів серця;
• поліклапанна хвороба серця (ураження 2 або більше клапанів; найбільш поширені аортальний та легеневий клапани).

Можливі пульмонологічні порушення:

• легенева гіпоплазія;
• трахеоомаляція, ларингомаляція;
• обструктивне та центральне апное;
• рання легенева гіпертензія.

Можливі шлунково-кишкові порушення:

• омфалоцеле;
• атрезія стравоходу з трахеостравохідною норицею;
• стеноз воротаря;
• ілеальна атрезія;
• мальротація;
• дивертикул Меккеля;
• діастаз прямих м’язів живота;
• пупкова грижа.

Можливі порушення з боку сечостатевої системи:

• крипторхізм, гіпоспадія, мікропеніс;
• гіпертрофія клітора, гіпоплазія великих статевих губ, дисгенезія яєчників та розщеплення матки;
• підковоподібна нирка, агенезія нирок, гідронефроз.

Можливі вади розвитку центральної нервової системи (діагностують у 30% випадків):

• гіпоплазія мозочка,
• менінгоенцефалоцеле, аненцефалія;
• гідроцефалія;
• голопрозенцефалія;
• мальформація Арнольда —Кіарі;
• гіпоплазія мозолистого тіла (Balasundaram P. et al., 2023).

Лікування синдрому Едвардса

Немає остаточного варіанта лікування синдрому Едвардса. Оскільки основною причиною раптової смерті новонародженого при синдромі Едвардса є неврологічна нестабільність, серцева та дихальна недостатність, для кожного новонародженого слід розглядати індивідуальний підхід.

Раніше синдром Едвардса лікарі трактували як летальну патологію, і реанімація при народженні дитини не була показана. За даними Американської академії педіатрії та нещодавніх рекомендацій Програми реанімації новонароджених (Neonatal Resuscitation Program — NRP), показані реанімаційні заходи в пологовому залі.

Залежно від вродженої патології у дитини рекомендовано такі втручання:

• для вирішення проблем з годуванням дитини рекомендований прийом іжі через назогастральний зонд та гастростому;
• гастроезофагеальний рефлюкс у дитини можна спочатку лікувати за допомогою медикаментозної терапії, а потім, якщо вона рефрактерна, хірургічним шляхом;
• при серцевій недостатності у дитини рекомендовано призначати діуретики та дигоксин;
• при складних вроджених вадах серця у дитини рекомендована паліативна та коригувальна кардіохірургія;
• при діагностиці респіраторних інфекцій, пневмонії, інфекції сечовивідних шляхів та середнього отиту у дитини рекомендована терапія згідно з протоколами;
• також може знадобитися ортопедичне лікування (Balasundaram P. et al., 2023).

Профілактика синдрому Едвардса

Синдром Едвардса є результатом генетичної мутації, і запобігти цьому захворюванню у дитини неможливо. Однак можна провести генетичне тестування майбутніх батьків або преімплантаційне генетичне тестування при екстракорпоральному заплідненні.

Прогноз синдрому Едвардса

Близько 40% плодів, у яких діагностовано синдром Едвардса, гинуть під час пологів, а ¹/₃ людей, що вижили з цією патологією, народжуються передчасно. Середнє виживання дитини з трисомією 18-ї хромосоми після народження коливається в діапазоні 3–14,5 днів. Частка виживаності дітей із трисомією 18-ї хромосоми становить 60–75% у 1-й тиж, 20–40% через місяць і 10% через 1 рік. 5–10% дітей із синдромом Едвардса виживають після 1-го року життя.

Немовлята жіночої статі із синдромом Едвардса мають більше шансів на виживання, ніж чоловічої статі. Найбільш важливими причинами летального результату у новонароджених з трисомією 18-ї хромосоми є серцева недостатність внаслідок вад серця, дихальна недостатність унаслідок обструктивного апное, легенева гіпертензія, гіповентиляція та центральне апное (Balasundaram P. et al., 2023).