Синдром еозинофілії-міалгії

Синдром еозинофілії-міалгії – Рідкісний стан, обумовлений прийомом деяких препаратів з вмістом амінокислоти триптофану і характеризується вираженими системними ураженнями (легких, м’язової системи, суглобів і фасцій). Симптомами є кашель, утруднене дихання, підвищена стомлюваність, біль у м’язах, неврологічні порушення та запалення суглобів. Діагностика проводиться за допомогою лабораторних аналізів (загальний аналіз крові), рентгенологічних методик та вивчення анамнезу хворого. Лікування полягає у скасуванні прийому провокуючих ліків та проведенні симптоматичної терапії.

Синдром еозинофілії-міалгії був вперше діагностований та виділений як окрема нозологічна одиниця у середині 80-х років XX століття. У ті роки виник спалах цієї патології, зумовлений широким поширенням препарату на основі триптофану, що випускається одним з японських фармацевтичних підприємств. В даний час кошти з вмістом такої амінокислоти у світі практично не випускаються, проте випадки захворювання все одно трапляються. Зазвичай його причиною стає використання фальсифікатів деяких продуктів (ріпакової олії) та лікарських засобів, що містять у своєму складі шкідливі домішки. Синдром з рівною часткою ймовірності вражає як чоловіків, так і жінок, становить потенційну небезпеку для життя.

Розслідування, проведене невдовзі після виявлення патології, показало, що її причиною не сам триптофан (життєво важлива амінокислота), а деякі домішки в лікарському засобі. Вони потрапляли в препарат у процесі хімічного синтезу основних компонентів і вважалися умовно безпечними через незначну концентрацію. Імовірно, ці домішки запускали незвичайні алергічні процеси, що призводять до ураження легень, різкого збільшення кількості еозинофілів у крові, хворобливості м’язів та інших порушень. Розвиток синдрому став основним приводом для заборони таких лікарських препаратів.

Існує також припущення, що основною причиною розвитку патології були метаболіти триптофану – сполуки під умовними назвами ЕВТ та МТСА. Ще кілька речовин підозрюються в участі у патогенезі синдрому. Однак дослідження, проведені з чистими варіантами даних сполук, мали неоднозначні результати, тому їхня роль в етіології захворювання заперечується деякими вченими. Крім них у тих партіях лікарських засобів, використання яких пов’язують із патологічним станом, було знайдено ще понад 60 домішок. Ряд дослідників вважають, що виникнення порушень обумовлено поєднаною дією одночасно безлічі речовин.

Існує думка, що і сам L-триптофан при попаданні в організм у підвищених дозах міг спровокувати розвиток еозинофілії, міалгії та інших порушень. Встановлено, що ця амінокислота у чистому вигляді здатна уповільнювати деградацію гістаміноподібних сполук, що беруть участь у багатьох запальних та алергічних реакціях. Лише в деяких хворих, які приймають триптофан, розвиток синдрому пояснюється наявністю особливостей реактивності чи інших механізмів схильності. У той же час, така думка не пояснює, через що виникає патологія при вживанні інших продуктів або ліків (наприклад, схожу симптоматику має синдром токсичної олії).

Патогенетичні процеси при синдромі еозинофілії-міалгії вивчені ще гірше, ніж його етіологія, оскільки достовірно не визначена сполука, яка провокує захворювання. На підставі клінічних даних можна припустити, що певний фактор провокує збільшення освіти або уповільнення розпаду стимуляторів запалення – гістаміну, деяких інтерлейкінів та простагландинів. Це викликає імунну запальну реакцію в легенях, фасціях м’язів, суглобах та нервах. Уражені тканини інфільтруються макрофагами та лімфоцитами, що ще більше посилює патологічний процес. Розвиток еозинофілії, згідно з цією гіпотезою, пов’язаний із збільшенням концентрації гістаміну – еозинофіли відіграють центральну роль у процесах його розпаду.

Згідно з іншою теорією патогенезу хвороби, першопричиною, навпаки, є саме активація еозинофілів, які починають проникати в тканини та сприяти накопиченню в них токсичних продуктів. Це, своєю чергою, провокує виникнення запалення із залученням інших імунокомпетентних клітин та розвитком лімфоцитарної інфільтрації. Але як і в попередній гіпотезі, пусковий фактор захворювання залишається невідомим. Дані гістохімічних досліджень можуть інтерпретуватися як докази як першого, так і другого припущення, тому вивчення синдрому триває.

Прояви синдрому виникають після вживання лікарських засобів або інших продуктів, які містять триптофан та його метаболіти. Терміни розвитку захворювання можуть сильно відрізнятися – від кількох днів до 3-5 місяців від початку прийому. Спочатку відзначається підвищена стомлюваність та розбитість, яка змінюється вираженими болями у м’язах, що посилюються при рухах. Одночасно з’являються скарги на слабкість м’язової системи – пацієнт стає нездатним витримувати звичні йому навантаження. Міалгія може поєднуватися з неприємними відчуттями в серці, що свідчить про залучення в патологічний процес міокарда.

Більш ніж у половини хворих спостерігаються ураження дихальної системи, що виявляються кашлем, хрипами при диханні, задишкою. Перебіг патології іноді ускладнюється симптомами плевриту – болями в грудях при диханні, посиленням сухого кашлю. Респіраторні порушення можуть зберігатися протягом кількох тижнів і навіть місяців. Найчастіше визначаються набряки підшкірної жирової клітковини на кистях чи стопах. В особливо важких випадках виникає накопичення рідини в порожнинах тіла – черевної, плевральної, перикардіальної. У ряду хворих на еозинофілію-міалгію відзначаються неврологічні симптоми у вигляді порушень чутливості пальців, кистей, стоп.

Шкірні покриви пацієнта зазвичай бліді або ціанотичні, що говорить про недостатню оксигенацію крові та порушену легеневу функцію. Іноді виявляється ураження суглобів, що супроводжується болями при рухах, набряками, почервонінням зчленування. Але найчастіше єдиною ознакою залучення суглобів у процес захворювання стає артралгія. Системні порушення (підвищення температури, лихоманка, головний біль, блювання) виникають тільки у частини хворих з цим синдромом.

Еозинофілія-міалгія, за даними медичної статистики, приблизно в 4-5% випадків призводить до смерті. Причиною смерті стає важка дихальна недостатність або порушення роботи серця, зумовлені міокардитом та накопиченням рідини у перикардіальній порожнині (гідроперикард). При тривалому перебігу захворювання відбувається зменшення дихального обсягу легень за рахунок фіброзу, що знижує якість життя та працездатність пацієнта. Описано випадки, коли після розвитку синдрому виникав ревматоїдний поліартрит. Це свідчить про можливість імунологічних порушень внаслідок захворювання, але достовірного взаємозв’язку між цими двома патологіями поки що не виявлено.

Для визначення синдрому еозинофілії-міалгії використовують множину діагностичних методик – опитування хворого, рентгенографічні дослідження, загальні лабораторні аналізи. У разі труднощів можуть додатково проводити мікроскопічне дослідження мокротиння, гістологічні дослідження уражених тканин. Однозначною ознакою патології є застосування пацієнтом антибіотиків чи препаратів, містять синтезований вільний триптофан. Поетапно діагностика стану проводиться так:

• Опитування та збирання анамнезу. При спілкуванні з пацієнтом алергологу-імунологу важливо з’ясувати, чи вживав він в останні дні та тижні якісь лікарські засоби, олійні продукти, деякі види спортивного харчування. З огляду на це можна визначити, чи контактував хворий з триптофаном та його токсичними метаболітами. Серед скарг найчастіше відзначаються задишка, біль у різних групах м’язів, слабкість.
• Рентгенологічні дослідження. На рентгенографії органів грудної клітки можна виявити ознаки ущільнення легеневої тканини у вигляді сітчасто-вузликового або сітчастого ураження. Там же виявляються ознаки плевриту та зміни контурів серця при гідроперикарді. Рентгенографія не є основним методом діагностики, оскільки патологічні зміни виявляються лише у 20% випадків синдрому.
• лабораторні аналізи. У загальному аналізі крові визначається виражена еозинофілія – до 1000/мкл. Нерідко реєструються ознаки запальної реакції – збільшення ШОЕ, лейкоцитоз.
• Гістологічне вивчення. Для діагностики патології можуть виробляти біопсію легень (при респіраторних порушеннях), м’язів та фасцій (при міалгії) та інших тканин, залежно від клінічної картини. Гістологічне дослідження тканин уражених органів виявляє інфільтрацію кровоносних судин дрібного калібру моноцитами, еозинофілами, лімфоцитами.

Диференціальну діагностику проводять з інфекційно-запальними ураженнями легень (бронхіт, пневмонія), захворюваннями серця та системними аутоімунними станами – деякими формами ревматизму та поліартритів. Головними ознаками синдрому є наявність в анамнезі прийому ліків або продуктів із триптофаном, відсутність ознак інфекції з аналізів крові.

Основною умовою успішного лікування захворювання є виключення триптофан-вмісного препарату або продукту, що спричинив патологічний процес. Тому в ході діагностики важливо визначити, звідки хворий отримує речовини, що провокують. Для зменшення симптомів призначаються кортикостероїдні засоби, що мають виражену протизапальну дію. Схема та тривалість їх використання залежить від конкретної клінічної ситуації. Приблизно у половини пацієнтів симптоми патології зникають через кілька днів після початку лікування, тоді як інші зберігаються протягом 2-3 тижнів.

Симптоматичні заходи потрібні рідко, при сильному кашлі можуть застосовуватись ліки, що зменшують активність кашльового центру. Набряки усувають за допомогою діуретичних препаратів. Антигістамінні засоби не використовують через їх неоднозначний і слабкий ефект при даній патології. Іноді призначають підтримуючу терапію з використанням полівітамінних препаратів.

Прогноз синдрому еозинофілії-міалгії умовно сприятливий при ранньому виявленні та своєчасному зверненні до фахівця. Після виключення провокуючої речовини та проведення кортикостероїдної терапії симптоми зникають без наслідків. У разі тривалого перебігу у легенях можуть розвиватися склеротичні процеси, що знижують життєву ємність та поверхню газообміну. Це призводить до задишки при помірному фізичному навантаженні, ціанотичності шкіри та іншим порушенням. Профілактика синдрому полягає у відмові від використання препаратів, що містять триптофан, особливо сумнівного походження. Слід якнайшвидше відмінити прийом таких засобів, якщо на фоні їх застосування виникає болючість м’язів, кашель, задишка.