Синдром гіперстимуляції яєчників

Синдром гіперстимуляції яєчників (СГЯ) – це патологічний стан, що розвивається після застосування гормональних засобів з метою стимуляції овуляції. Клінічні прояви даного синдрому включають дихальну та серцево-судинну недостатність, асцит, анасарку, олігоанурію, гастроінтестинальні розлади. Діагноз синдрому гіперстимуляції яєчників встановлюється виходячи з фізикального дослідження, загальних лабораторних тестів, УЗД, рентгенографії ОГК. Лікування передбачає нормалізацію реологічних властивостей крові, за необхідності – кисневу підтримку та евакуацію асцитичної, плевральної чи перикардіальної рідин.

Синдром гіперстимуляції яєчників – це системна патологія в акушерстві та гінекології, яка розвивається внаслідок надмірної активації синтезу стероїдних гормонів яєчниками на фоні стимуляції суперовуляції. Вперше цей синдром був описаний 1943 року. Загальна поширеність синдрому гіперстимуляції яєчників за різними даними становить від 0,4% до 35% випадків від усіх схем стимуляції, що проводяться. Тяжкі форми зустрічаються значно рідше – в 0,1-10%. Летальність у своїй становить 1 випадок на 45 000-50 000 жінок. Основною причиною смерті при СГЯ є респіраторний дистрес-синдром дорослих або тромбоемболія, рідше – гостра недостатність функції нирок або ураження ШКТ.

Безпосередня причина розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників – реакція організму на гормональні препарати, що впливають овуляцію. Як правило, такі засоби використовуються при екстракорпоральному заплідненні або донорстві яйцеклітини, в терапії безплідності та ановуляторних циклів і т.д. Висока концентрація гормонів призводить до системного ураження ендотелію та підвищення проникності судинної стінки. З огляду на генералізованого виходу насиченої білками рідини межі судин відбувається скупчення рідини в порожнинах організму та інтерстиції.

Також синдром гіперстимуляції яєчників проявляється гіпердинамічний тип кровообігу. Дане поняття включає зниження АТ, підвищення серцевого викиду, падіння ОПСС та підвищення тонусу симпатичної частини периферичної нервової системи. Провідну роль у генезі синдрому гіперстимуляції яєчників відіграє стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що зумовлює високий рівень інтерлейкінів та TNF фракцій α та β у крові. Фахівці припускають існування генетичної схильності до синдрому гіперстимуляції яєчників. Окремо виділяють фактори ризику, що підвищують ймовірність розвитку. До них відносяться некоректний підбір дози препаратів для стимуляції або її недотримання, дефіцит маси тіла, епізоди СГЯ в анамнезі.

На основі клініко-лабораторних характеристик виділяють чотири ступені тяжкості синдрому гіперстимуляції яєчників:

• СГЯ легкого ступеня. Загальний стан не порушено. АТ та ЧСС у межах норми. Скарги на мінімальний дискомфорт, відчуття тяжкості у гіпогастрії. Діаметр яєчників за даними ультразвукового сканування до 8 см. Гематокрит менший за 40%.
• СГЯ середнього ступеня. Відзначається посилення симптомів легкого ступеня, нудота, блювання, рідше за діарею. Загальний стан залишається нормальним. ЧСС та ЧД можуть незначно підвищуватися, а АТ – знижуватися. Спостерігається збільшення в масі тіла і кола живота. На УЗД яєчники понад 8 см, ознаки асциту. Ht – 40-45%.
• СГЯ важкого ступеня. Скарги аналогічні, але інтенсивніші і можуть супроводжуватися страхом. Загальний стан середньотяжкий або тяжкий. Спостерігається суттєве зниження артеріального тиску, тахікардія, лихоманка, задишка змішаного або інспіраторного характеру. Відзначається виражене збільшення та напруження живота. Можливі перші ознаки гідроперикарда та гідротораксу, анасарка. Діаметр яєчників на УЗД понад 12 см. Лабораторно визначається лейкоцитоз понад 15х109/л, олігурія, гіпо- та диспротеїнемія. Ht – 45-55%.
• СГЯ критичного ступеня. Скарги аналогічні. Виявляється масивний асцит та гідроторакс. Характерно розвиток респіраторного дистрес-синдрому (РДС), ГНН та тромбоемболій. Лабораторно визначається анурія, лейкоцитоз 25х109/л та більше. Ht – понад 55%.

Зазвичай, клінічні прояви синдрому гіперстимуляції яєчників виникають на 2-5 добу після застосування стимулюючих препаратів. Їх поєднання та інтенсивність варіюють залежно від ступеня тяжкості патології. Жінка перебуває у вимушеному положенні (напівсидячи). Загальний стан коливається від нормального до тяжкого. Найчастіше спостерігається збільшення маси тіла. Шкіра набуває блідого відтінку, стає сухою. Нерідко розвивається акроціаноз. Відзначаються набряки рук та ніг чи анасарка. Лихоманка при синдромі гіперстимуляції яєчників є ознакою інфекційних ускладнень, найчастіше з боку сечостатевої або дихальної системи. Рідше вона виникає і натомість внутрішніх пирогенных реакцій.

Поразка дихальної та серцево-судинної систем при СГЯ проявляється тахіпное, задишкою інспіраторного чи змішаного характеру, тахікардією, відчуттям посиленого серцебиття або порушення ритму. Гастроінтестинальні порушення при синдромі гіперстимуляції яєчників включають нудоту, багаторазове блювання, рідше діарею. Виникає виражений дискомфорт чи біль у гіпогастральній ділянці. Больовий синдром при СГЯ тягне або колючого характеру різної інтенсивності з можливою іррадіацією в пах і посиленням при рухах або поворотах тіла. На тлі гіповолемії та гіпотензії порушується робота нирок – виникає олігоанурія та ГНН.

З анамнестичних даних на користь синдрому гіперстимуляції яєчників свідчать програми стимуляції, що проводяться в даному овуляторному циклі, недотримання дозування або наявність інших потенційних етіологічних факторів. Скарги, які може подавати пацієнтка, залежать від ступеня тяжкості патології. При фізикальному огляді жінок з синдромом гіперстимуляції яєчників визначаються безперешкодно збільшені яєчники, що пальпуються, і ознаки скупчення рідини в порожнинах організму. Також присутні тахіпное, тупість перкуторного звуку в базальних відділах легень, ослаблення дихання при аускультації або його повна відсутність (гідроторакс), тахікардія, приглушеність тонів серця, гіпотонія, розширення меж серцевої тупості, (гідперікард), збільшення та напруга живота, випирання пупка, .

В ОАК при синдромі гіперстимуляції яєчників визначається лейкоцитоз різного ступеня вираженості та симптоми гемоконцентрації (відносний еритроцитоз, підвищення Hb та Ht, тромбоцитоз). За аналізами сечі можна виявити присутність білка (протеїнурію) та зниження кількості сечі (олігоанурію). У біохімічному аналізі крові при СГЯ спостерігається підвищена концентрація калію та знижена – натрію, гіпо- та диспротеїнемія, підвищення С-реактивного білка.

Інструментальна діагностика при синдромі гіперстимуляції яєчників реалізується за рахунок ренгенографії ОГК, УЗД та ЕКГ. Перша методика дозволяє визначити наявність рідини у грудній та перикардіальній порожнинах, а також розвиток РДС. На ЕКГ можуть спостерігатися шлуночкова екстрасистолія, зниження амплітуди зубців, масивні електролітні зміни міокарда. Ультразвукове дослідження дає можливість візуалізувати збільшені яєчники, вивчити їхню структуру, визначити наявність вільної рідини в черевній порожнині, плевральних синусах та перикарді, оцінити динаміку роботи серця.

Суть консервативного лікування при синдромі гіперстимуляції яєчників полягає у поповненні ОЦК, нормалізації реологічних властивостей крові, запобіганні розвитку поліорганної недостатності, тромбоемболії, РДС та ГНН. Гіповолемія купірується за рахунок інфузійної терапії кристалоїдами (NaCl 0,9%, комбінованими сольовими розчинами) з подальшим доповненням колоїдами. Больовий синдром при синдромі гіперстимуляції яєчників усувається спазмолітичними препаратами та ненаркотичними анальгетиками. Профілактика тромбоемболічних ускладнень проводиться за допомогою нефракціонованого гепарину або низькомолекулярних гепаринів.

При РДС обов’язковою є киснева підтримка або ШВЛ. При виражених порушеннях гемодинаміки чи критичному стані пацієнтки здійснюється антибактеріальна терапія з метою запобігання бактеріальним ускладненням. Оперативне лікування при синдромі гіперстимуляції яєчників може полягати в евакуації рідини, що накопичилася (лапаро- і торакоцентез, пункція перикарда), серединної лапаротомії при внутрішній кровотечі, перекруті або розриві яєчника і т.д.

Прогноз та профілактика синдрому гіперстимуляції яєчників

Прогноз для жінки із синдромом гіперстимуляції яєчників зазвичай сприятливий. При успішному заплідненні виникає ризик мимовільного переривання вагітності у І та ІІ триместрах, фетоплацентарній недостатності та передчасних пологів – у ІІІ триместрі. Профілактика синдрому гіперстимуляції яєчників включає детальне дотримання інструкцій лікуючого акушера-гінеколога, використання менших доз препаратів за наявності факторів ризику СГЯ, збалансоване харчування з вживанням великого об’єму рідини, запобігання фізичному або психоемоційному перевантаженню, повноцінне .