Синдром іноземного акценту

Синдром іноземного акценту – це рідкісне фонологічне порушення, при якому внаслідок ураження ЦНС промова пацієнта нагадує іншомовний діалект. Звуки набувають фонетичного забарвлення іншої мови, змінюються наголоси та просодичні компоненти. Загалом мова залишається семантично та граматично правильною. Діагностика передбачає використання методів нейровізуалізації, проведення нейропсихологічного тестування, логопедичного обстеження, лінгвістичного аналізу. Лікування спрямоване на корекцію основного захворювання, що спричинило у себе мовний розлад. Для усунення акценту застосовується логотерапія.

Синдром іноземного акценту (СІА) – це моторне мовленнєве розлад, при якому у пацієнта з’являється мовний акцент, що помітно відрізняється від преморбідної говірки. Патологічний феномен був описаний на початку минулого сторіччя французьким неврологом П. Марі. У 1907 р. він спостерігав пацієнта, у якого після інсульту раптово з’явився акцент на Ельзасі. На сьогоднішній день у світі є повідомлення про понад 100 епізодів даного синдрому. На розлад частіше страждають жінки, середній вік появи іноземного акценту – 25-50 років. Переважна більшість серед пацієнтів становлять правши.

Наявні клінічні спостереження дозволяють провести ранжування причин синдрому іноземного акценту в залежності від їхньої значущості. У всіх випадках основу розвитку СІА лежать неврологічні чи психічні розлади. Найбільш ймовірні причини:

• Травми голови. Черепно-мозкові травми – перша за частотою причина СІА. Розлади мовної моторики можуть бути наслідком важких струсів та контузій мозку, відкритих ЧМТ, нейрохірургічних втручань. Зазвичай розвиваються і натомість попередньої втрати свідомості чи коматозного стану.
• Мозкові інсульти. Виникнення іноземного акценту розцінюється як атипове прояв ОНМК. Найчастіше стан розвивається внаслідок церебральних уражень лівої півкулі. У зону пошкодження входять премоторна та моторна області, центр Брока, базальні ганглії, мозок.
• Пухлини мозку. Викликають мовну дисфункцію за рахунок прямого тиску на речовину мозку, так і внаслідок проростання церебральних структур. Відомий випадок, коли СІА розвинувся після резекції гігантської олігоастроцитоми, розташованої в лівій острівцевій частці із залученням лобово-скроневої області.
• Демієлінізуючі захворювання. Характерним розладом мови при розсіяному склерозі є мозочкова дизартрія, що супроводжується скандованою мовою. Однак у деяких випадках може виникнути ринофонія, фонетичні спотворення, диспросодія.
• Психічні розлади. СІА зустрічається у клініці низки патопсихологічних синдромів: істеричного психозу, біполярного афективного розладу, синдрому Аспергера, ПТСР. Описано спостереження, коли в американця, який страждає на шизофренію, в періоди загострення в мові з’являвся британський акцент: чим важчим був рецидив, тим сильнішими були помітні особливості вимови.

Є поодинокі повідомлення про випадки синдрому іноземного акценту, пов’язаного з сильною мігренню, артеріовенозною мальформацією головного мозку, хірургічним втручанням на щелепній ділянці.

Внаслідок цереброваскулярних, пухлинних, травматичних, нейродегенеративних патологій відбувається ушкодження моторних кіркових відділів, підкіркових структур, церебеллярної області. Ці відділи відповідають за реалізацію різних сторін мовної діяльності: артикуляцію, фонологію, просодію та ін.

При цьому виникають мінімальні порушення артикуляції, які оточуючі розцінюють як іноземний акцент. Також страждає мовленнєва інтонація, емоційність, наголос, розстановка пауз. Змінюється манера експресивного мовлення. Граматичні та семантичні компоненти, розуміння мови не порушуються.

Деякі дослідники вважають синдром іноземного акценту легкою формою мовної апраксії, проте пацієнти із СІА мають можливість краще контролювати свої моторні порушення. Тобто іноземний акцент виступає способом та формою компенсації їхнього мовного дефіциту.

У 2010 році нейролінгвісти П. Марієн та Д. Верховен виділили кілька варіантів синдрому іноземного акценту. В основу класифікації СІА було покладено етіопатогенетичний принцип:

• нейрогенний синдром – розвивається внаслідок гострих чи хронічних церебральних ушкоджень. Поділяється на набутий та еволюційний типи (акцент помітний з раннього віку);
• психогенний синдром – пов’язані з психологічними особливостями особистості чи психічними розладами;
• змішаний синдром – Виникає при неврологічних захворюваннях, але змінює психологію особистості, впливає на усвідомлення самоідентичності.

Мова пацієнта із синдромом іноземного акценту має правильне граматичне оформлення, але відрізняється від преморбідного діалекту фонетичними та просодичними особливостями. За своїми акустичними характеристиками вона сприймається оточуючими як іншомовна, невластива носіям мови. Характерними клінічними ознаками синдрому є:

• зміна фонації голосних звуків: розтягування або скорочення часу фонації, збільшення ступеня напруженості, фарингалізація, монофтонгізація дифтонгів (злиття двох голосних в одну фонему);
• інша манера вимови приголосних, не властива діалекту рідної мови (наприклад, увулярна вібрація мови замість альвеолярної);
• зміни мовної інтонації: темпи, ритміки, мелодики, наголоси, паузації.

Пацієнти із синдромом іноземного акценту зазначають, що ніколи не були регіонами, на чиєму діалекті вони починають розмовляти, і не мали тривалих контактів із місцевими жителями.

У дослідженнях особи, які мають СІА, повідомляли про серйозні психологічні проблеми, труднощі у спілкуванні з оточуючими, почуття самотності, дискримінацію за національною ознакою через «чужий» акцент. У деяких пацієнтів розвивається затяжна депресія, мутизм. Ці стани вимагають психотерапевтичної допомоги. Крім цього, поява іноземного акценту може бути ознакою захворювання психіки або ЦНС, що насувається, тому не повинно залишатися без уваги.

Оскільки синдром іноземного акценту супроводжує клініку психічних чи неврологічних захворювань, обстеження має бути спрямоване на з’ясування механізмів та етіології первинного розладу. Для вироблення комплексного терапевтичного підходу необхідне проведення патопсихологічної та логопедичної діагностики. Пацієнтам із СІА призначається:

1. Неврологічне обстеження. З метою виявлення морфологічних змін (ділянок ішемії, крововиливів, пухлин, атрофії) проводиться церебральна МРТ або КТ-сканування. Методами уточнюючої діагностики виступають ПЕТ-КТ та ОФЕКТ головного мозку. Функціональну активність ЦНС допомагає оцінити електроенцефалографія.
2. Консультація психіатра/психотерапевта. Потрібна для диференціальної діагностики нейрогенного та психогенного синдрому іноземного акценту. Здійснюється патопсихологічна діагностика, дослідження структури особистості.
3. Консультація логопеда Обстеження різних сторін мовлення (експресивної, рецептивної, граматики, звуковимови, лексики) дозволяє виявити порушені ланки мовної функції. Іноді за синдромом іноземного акценту можуть ховатися афазія Брока, дизартрія.
4. Нейролінгвістична діагностика. У наукових цілях може бути проведено дослідження мовної функції, визначено точний діалект на основі аналізу просодичних та фонетичних характеристик мови. Для об’єктивізації даних використовується фонетографія, акустичний аналіз голосу за допомогою комп’ютерних програм.

Спеціальної терапії СІА не розроблено. Зазвичай його корекція здійснюється у процесі лікування основної патології: ЧМТ, інсульту, церебральних пухлин, РС, маніакально-депресивного психозу, шизофренії та ін. У рамках комплексної реабілітаційної програми використовуються такі методи:

• Фармакотерапія. Пацієнтам з цереброваскулярною патологією призначаються гіпотензивні, антикоагулянтні, нейропротекторні ЛЗ. У перші години після розвитку ішемічного інсульту ефективне проведення системного чи селективного тромболізису. Для лікування психічних розладів застосовуються нейролептики, нормотиміки, антидепресанти, анксіолітики..
• Психотерапія. З методів психотерапевтичного лікування використовується когнітивно-поведінкова терапія, сімейна психотерапія. Пріоритетним завданням є підтримка соціальної та комунікативної активності пацієнтів, прийняття себе та своїх особливостей.
• Логотерапія. Метою логопедичних занять є покращення моторних навичок мови, оволодіння правильною артикуляцією звуків, ритмічним малюнком мови. Як допоміжні методи може використовуватися артикуляційна гімнастика, логомасаж, вокалотерапія.

Приблизно у 25% пацієнтів синдром іноземного акценту регресує на тлі лікування. Епізоди ремісії СІА зазвичай відповідають ремісії основного захворювання та стають найбільш вираженими у періоди його загострення або прогресування. Щоб запобігти мовним розладам, потрібно відповідально ставитися до свого здоров’я: стежити за артеріальним тиском і рівнем ліпідемії в крові, уникати травм голови, регулярно проходити диспансерне обстеження. При раптовій появі в мові іноземного акценту необхідно відразу ж звернутися до лікаря-неврологи.