Синдром Капгра

Синдром Капгра – Психопатологічне порушення, що характеризується розладом впізнавання осіб знайомих людей. Ключовий симптом – помилкова ідентифікація родичів, друзів, колег як їхніх двійників, підставних осіб. При тяжких психозах до нього приєднуються маячні ідеї про бажання «двійника» завдати шкоди пацієнтові. Діагностика проводиться клінічними методами: збирання анамнезу, бесіда, спостереження. Лікування ґрунтується на фармакотерапії нейролептиками, додатково проводяться сеанси ЕСТ, раціональної психотерапії.

Синдром Капгра названий на прізвище французького психіатра, який вперше описав його у 1923 році. Трохи пізніше, 1930 року, у науковій літературі та в клінічній практиці з’явилася синонімічна назва – «синдром негативного двійника». Даний психопатологічний розлад відноситься до групи маячних синдромів помилкового впізнавання (БСЛУ) поряд із синдромом Фреголі, інтерметаморфозу та іншими. Поширеність невисока: від 0,6 до 2% серед пацієнтів із психопатологією. Найчастіше діагностується у жінок.

Синдром Капгра неоднорідний за структурою. У ньому можуть переважати ілюзорний чи маячний компонент. Перший варіант частіше розвивається при затьмаренні свідомості, пов’язаний з нездатністю розпізнати риси знайомої людини. Другий варіант уражає розладів мислення, характеризується наявністю чуттєвого чи інтерпретативного марення. Таким чином, причинами є різноманітні психічні розлади, такі як:

• Шизофренія. Переважає стійкий маячний компонент. Хибні впізнавання стосуються вузького кола осіб, пов’язані із вмістом галюцинацій.
• Інволюційна меланхолія. Розвивається депресивне марення з ідеями покарання, вини. Переважає похмурий, пригнічений стан, страх. БСЛУ вбудовується у зміст депресії та марення.
• Екзогенно-органічні психози. Найпоширеніший варіант – алкогольний психоз. Хибно-помилкове впізнання «накладається» на марення переслідування, поєднується з психомоторним збудженням (крики, спроби нападу на «двійника»).
• Сутінкове затьмарення свідомості. Порушується орієнтування у просторі, здатність впізнавати людей та обстановку. Можливе чуттєве марення, галюцинації.
• Старече недоумство. Симптоми поширюються на широке коло людей, нестійкі (сьогодні хворий впізнає родича, завтра – ні). Переважає ілюзорний компонент, який. Часто поєднується із розгубленістю, дезорієнтацією.

Синдром Капгра формується як результат помилки впізнавання особи у поєднанні з маячною ідеєю про підміну знайомої людини кимось іншим. Згідно з нейропсихологічною теорією, процес ідентифікації зовнішності людини з її особистістю складається з декількох етапів. Перший – кодування зорової інформації про риси особи. Другий – перенаправлення сигналів у відділ впізнавання. Третій – зіставлення закодованих даних із наявними семантичними, біографічними знаннями особистості. На цьому етапі відбувається ідентифікація людини.

При синдромі Капгра порушується заключний етап впізнавання – ідентифікація. Зіставлення характеристик із наявними біографічними даними відбувається, але або спотворено, або відкидається (розлад мислення). У хворого виникають думки, що будь-які дрібниці не відповідають таким у реального знайомого: «погляд якийсь відсторонений», «рухи надто різкі».

Якщо переважає психопатологічний компонент, то формується маячня ідея, яка пояснює причину невідповідності, наприклад, «брата підмінили, це його копія». При неврологічної патології нездатність розпізнавати раніше знайомі особи викликана двостороннім чи правостороннім поразкою потилично-скроневої області, відповідальної зберігання інформації.

Синдром Капгра клінічно неоднорідний, включає марення, ілюзії, галюцинації, психічні автоматизми. При переважанні ілюзорного компонента хибні впізнавання виникають як окремі епізоди, що стосуються однієї людини або невеликої групи людей. У хворих виникає відчуття віддаленої подібності або хибна повна ідентифікація. Другий варіант, коли пацієнт упевнений у тому, що правильно впізнав людину, характерний для похмурих станів свідомості.

Ілюзорно-маячна форма супроводжується хибним впізнанням великої кількості людей, найчастіше всіх, кого знає хворий. Помилково розпізнаються як живі родичі, а й давно померлі, і навіть знамениті артисти, політики, герої міфів. Ідентифікації нестійкі, можуть змінюватися протягом кількох хвилин. У цьому відбувається повторне пізнання, приписується інше ім’я. Іноді хворий «бачить», як обличчя змінюється, перетворюючись на інше. Такий варіант синдрому Капгра триває тиждень і довше, супроводжується маренням, афективними розладами (тривога, страх).

При шизофренії та інших психозах пацієнти заявляють, що їх оточують двійники, підставні актори, воскреслі мерці і т.п. Перед онейроїдним затьмаренням свідомості сприйняття стає калейдоскопічним, мінливим, фантастичним. Маячні ідеї відходять на другий план. А при затяжній шизофренії, коли сформована парафрена маячня, хибні ідентифікації стійкі, охоплюють вузьке коло людей, зазвичай найближчих. Хворі впевнені у своїй правоті, всіляко доводять її.

Психотичний розлад, що розвинувся внаслідок вживання алкоголю, супроводжується синдромом Капгра, при якому хворі впізнають у навколишніх переодягнених переслідувачів, помічених нібито ще раніше (до вступу до стаціонару). Пацієнти вважають, що переслідувачі переодяглися у хворих, лікарів, родичів. Помилкові впізнавання фрагментарні, не закінчені, не складаються у складну систему як із шизофренії. Вони розвиваються при зміненій свідомості, при порушенні орієнтування в оточенні.

Синдром Капгра призводить до погіршення комунікації хворого із членами сім’ї. Нездатність розпізнати їх, продуктивно взаємодіяти з ними, знижує ефективність реабілітаційних заходів: хворі відмовляються від режиму дня, стають емоційно нестабільними, здатні завдати шкоди собі чи оточуючим. Прогноз перебігу основного захворювання стає менш сприятливим.

Обстеження пацієнтів із підозрою на синдром Капгра проводить лікар-психіатр. Діагностика виконується клінічними методами. При збиранні анамнезу з’ясовуються можливі причини марення та порушення сприйняття: шизофренія, алкогольний психоз, нейродегенеративне захворювання. Визначення основної патології дозволяє припустити характер симптомів, скласти план клінічного опитування, опорні точки спостереження за поведінкою пацієнта.

Ключова діагностична ознака – маячне сприйняття. Об’єктом психопатологічних переживань є значуща хворого особистість (мати, дружина/чоловік, діти), до якої відчуває амбівалентні, двоїсті почуття. Порушеними виявляються процеси ідентифікації цієї особи, її співвідношення з цінностями. Наприклад, пацієнт визнає, що людина перед ним схожа на його батька, але не може визнати, що це і є батько, не може випробувати до нього любов, повагу (переважають страх, підозрілість, гнів).

Диференційна діагностика

Диференціальна діагностика полягає у розмежуванні синдрому Капгра з іншими БСЛУ. Ключова відмінність марення Фреголі в тому, що незнайома раніше особа сприймається як близька людина, відбувається помилкове ототожнення чужого як свого, але з іншою зовнішністю. При маренні інтерметаморфозу незнайомець здається родичем чи другом, причому для хворого ілюзорно змінюється і його зовнішність (не лише психічна основа). При маренні своїх двійників пацієнт вважає, що його невидима чи видима копія. У першому випадку переважає маячний компонент, у другому – галюцинаторний.

Ключовий напрямок допомоги – медикаментозна терапія. При призначенні препаратів враховується симптоматика психотичного розладу, характер переважного афекту, загальна структура психозу. Також лікар визначає наявність протипоказань, пов’язаних із віком пацієнта, хронічними захворюваннями. До схеми медикаментозного лікування включаються:

• Нейролептики. Антипсихотичні препарати необхідні усунення похмурої свідомості, купірування галюцинаторно-маячної симптоматики, психомоторного збудження. Підбираються індивідуально, при суворому обліку загального фізичного стану хворого.
• Антидепресанти. Показано при переважанні депресивного афекту. Підвищують загальну активність, швидкість психічних та фізичних процесів. Використовуються у поєднанні з нейролептиками.
• Нормотиміки. Призначаються хворим із ознаками маніакального стану. Надають протисудомну дію, знижуючи активність окремих ділянок кори головного мозку. У комплексі з антипсихотиками зменшують моторне та емоційне збудження, стабілізують афекти, коригують поведінку, роблячи її більш осмисленою, цілеспрямованою.

На додаток до лікування може бути рекомендована електросудомна терапія. Її застосування здатне швидко усунути афективні порушення та симптоми БСЛУ.

Після досягнення позитивного ефекту прийому препаратів показано відвідування сеансів раціональної психотерапії. Вони націлені зміну мислення пацієнта, формування критичного ставлення до психічного захворювання. Методом логічних міркувань, доказів, психотерапевт показує хворому абсурдність ідей двійників. Важливим етапом є визнання пацієнтом наявності психопатології, марення, галюцинацій. Дане втручання проводиться у стані ремісії, що дозволяє знизити гостроту повторного рецидиву.

Імовірність усунення ознак синдрому Капгра залежить від тяжкості, тривалості основного захворювання. Так, за алкогольного психозу можливий сприятливий прогноз, за ​​умови припинення зловживання спиртними напоями. У хворих з шизофренією, деменцією вдається знизити вираженість симптоматики, тимчасово усунути його прояви. Специфічної профілактики не розроблено. Щоб зменшити ризик, необхідно проводити своєчасну терапію основного психічного захворювання.