Синдром кінського хвоста

Синдром кінського хвоста – Це клінічний симптомокомплекс, що виникає при ураженні пучка нервових стовбурів термінального відділу спинного мозку. Основними симптомами є слабкість у нижніх кінцівках, сенсорні розлади у зоні іннервації уражених нервів, тазова дисфункція на кшталт затримки. Діагностується за даними неврологічного огляду, встановлення етіології ураження проводиться з допомогою МРТ, КТ, люмбальної пункції, аналізу цереброспінальної рідини. Лікування включає консервативні та хірургічні методи, в подальшому здійснюється комплексна реабілітація.

Спинний мозок закінчується на рівні першого поперекового хребця, спинномозкові нерви нижчих сегментів (поперекового, крижового, куприкового) разом з термінальною ниткою утворюють пучок, що отримав назву кінського хвоста. Поразка цієї освіти незалежно від етіології проявляється клінічно однорідним симптомокомплексом, виділеним фахівцями у сфері вертеброневрології в окремий синдром. Найчастіше синдром кінського хвоста спостерігається у пацієнтів середнього віку. У дітей патологія зустрічається рідко, виникає внаслідок травм та аномалій будови нижніх відділів хребетного каналу. Чоловіки хворіють частіше за жінок, оскільки значну роль у виникненні хвороби грає підйом тяжкості.

Провідним механізмом ураження термінального нервового пучка виступає його компресія у хребетному каналі. Найбільш поширеною причиною є міжхребцева грижа поперекового відділу. Рідше зустрічаються запальні та ятрогенні поразки. До основних етіофакторів, здатних спровокувати синдром кінського хвоста, належать:

• Міжхребцева грижа. Зумовлює 15% випадків захворювання. Формується внаслідок остеохондрозу хребта, дегенеративних змін міжхребцевого диска, що призводять до його пролабування. При освіті в поперековому відділі викликає здавлення кінського хвоста.
• Травматичні ушкодження. Поперекова хребетно-спинномозкова травма, перелом крижів, куприка найчастіше супроводжуються безпосереднім травмуванням нервових волокон. Крововиливи в спинномозковий канал, посттравматичні гематоми призводять до їхньої компресії. Можливе ятрогенне травмування – у поодиноких випадках синдром є ускладненням епідуральної анестезії, хірургічних операцій даної галузі.
• Новоутворення. Злоякісні пухлини кінського хвоста інфільтративно проростають нервові пучки, спричиняючи руйнування нервових волокон. Доброякісні неоплазії розвиваються з оболонок нервів (невриноми), епендими хребетного каналу (епендимоми), жирової тканини (ліпоми), мозкових оболонок (менінгіоми), є фактором компресії нервових корінців.
• Деформація хребта. Вроджені аномалії хребта в попереково-крижовому відділі, що зумовлюють звуження термінальної частини хребетного каналу, створюють сприятливі умови для компресії нервових пучків, що проходять в ньому. Набуті деформації виникають внаслідок вікових змін (деформуючий спондилоартроз), усунення поперекових хребців (спондильоз).

Утворюють кінський хвіст поперекові та крижові спинальні нерви іннервують нижні кінцівки, зовнішні статеві органи, сечовий міхур, уретру, кінцеві відділи прямої кишки. Їх ураження на початкових етапах викликає подразнення та гіперзбудливість нервових волокон, що клінічно проявляється больовим синдромом. У міру руйнування або компресії нервових стовбурів спостерігається згасання їхньої функції, що призводить до зниження або випадання чутливості, парезу м’язів зони, що іннервується. Злоякісні неоплазії здатні руйнувати оболонки, стінки хребетного каналу, давати метастази, що супроводжуються симптомами ураження відповідного органу.

Першим проявом стає больовий синдром. Болі локалізуються в поперековій та крижової ділянці, іррадіюють у нижню кінцівку на стороні поразки, пахвинну зону. Пацієнти скаржаться на підвищену чутливість (гіперпатію), неприємні відчуття (парестезії), що з локалізації збігаються з болями. Больовий синдром посилюється при кашлі, чханні, зменшується в напівсидячому положенні. Поступово розвивається гіпестезія – зменшення чутливості, що сприймається хворими як оніміння.

Двигуни розлади маніфестують у вигляді незначної слабкості в дистальних відділах нижньої кінцівки, швидкої стомлюваності при ходьбі. У міру прогресування патологічного процесу симптоми набувають двостороннього характеру. Посилення парезу стає причиною значних труднощів при самостійному пересуванні. Розлад чутливості зовнішніх статевих органів призводить до порушення сексуальної сфери: у жінок формується аноргазмія, у чоловіків еректильна дисфункція. Страждає функція тазових органів, хворі втрачають відчуття наповненості сечового міхура, прямої кишки. Результатом відсутності позивів до сечовипускання, дефекації є затримка сечі, хронічний запор.

При прогресуванні поразки і натомість відсутності лікування виникає інвалідизація хворого внаслідок порушення ходьби. Переповнення сечового міхура через відсутність своєчасного сечовипускання може ускладнитися утворенням дивертикулу, застій сечі – інфікуванням з розвитком уретриту, циститу, висхідного пієлонефриту. Тривала затримка випорожнень супроводжується всмоктуванням токсичних речовин у кишечнику, що призводить до загальної інтоксикації організму. Ургентними ускладненнями, що вимагають невідкладної медичної допомоги, є гостра затримка сечовипускання та каловий завал.

У початковому періоді синдром кінського хвоста може бути помилково діагностований як невропатія стегнового нерва, радикуліт, люмбоішіалгія. На хибність такого діагнозу вказує двосторонній характер змін, дисфункція тазових та статевих органів, особливості даних неврологічного огляду. З метою уточнення діагнозу та виявлення причинної патології проводять такі обстеження:

• Неврологічний огляд. Лікар-невролог визначає нижній дистальний моно-або парапарез, м’язову гіпотонію, атрофічні зміни. Значно знижені або відсутні ахіллів, анальний, бульбокавернозний (у чоловіків) рефлекси. Гіпестезія виявляється в зонах, що відповідають різним корінцям, що свідчить про поразку відразу кількох попереково-крижових нервів.
• Комп’ютерна томографія. КТ хребта точніше, ніж рентгенографія, дозволяє підтвердити наявність кісткових аномалій, звужень хребетного каналу. Недоліком дослідження є погана візуалізація м’якотканих структур.
• Магнітно-резонансна томографія. МРТ поперекового відділу візуалізує гематоми, неоплазії, міжхребцеві грижі, дає можливість оцінити ступінь звуження хребетного каналу. МРТ погано відображає стан кісткових структур, тому застосовується на додаток до КТ.
• Люмбальна пункція. Відсутність ліквору під час проведення спинномозкової пункції (суха пункція) спостерігається при повному блоці лікворного простору внаслідок обтурації каналу великою пухлиною, грижею. Геморагічна фарбування ліквору говорить про крововилив. Для неоплазій характерно значне підвищення білка в цереброспінальній рідині, арахноїдиту, мієліту — запальні зміни.
• Гістологічне дослідження. Проводиться у разі новоутворення для верифікації його виду визначення ступеня злоякісності. Дослідження здійснюється інтраопераційно з наступним контрольним аналізом віддаленого матеріалу.

Патологію необхідно диференціювати від поліневропатії, мононейропатії нервів нижньої кінцівки, проявів попереково-крижового плекситу. Також необхідно розрізняти синдром дискогенної, пухлинної, травматичної, судинної етіології. У дифдіагностиці велике значення мають результати магнітно-резонансної томографії та інших додаткових методів дослідження.

Лікувальні заходи спрямовані на усунення причин захворювання, декомпресію нервових корінців, відновлення їх функцій. Найчастіше консервативні методи терапії виявляються недостатніми, застосовують у поєднанні з хірургічним лікуванням. Таким чином, лікування складається з таких складових:

• Консервативна терапія Передбачає застосування аналгетиків, глюкокортикостероїдів, міорелаксантів. Виражений больовий синдром є показанням до призначення лікувальних блокад із введенням місцевих анестетиків та кортикостероїдів. При затримці сечі проводиться катетеризація сечового міхура, при запорах очисні клізми.
• Хірургічне втручання. З урахуванням показань виконуються операції з видалення пухлини, гематоми, за наявності грижі диска показано дискектомію. Метою хірургічного втручання може бути корекція вродженої аномалії, стабілізація хребта. При неможливості радикального видалення неоплазії здійснюють паліативні операції, що дозволяють розширити хребет шляхом ламінектомії. Показанням до термінового втручання є дисфункція тазових органів, наростаючий нижній парапарез.
• Реабілітація. Необхідна для повного відновлення втрачених неврологічних функцій. Поєднується із призначенням судинних, нейрометаболічних препаратів. Здійснюється зусиллями реабілітологів, масажистів, фізіотерапевтів, лікарів ЛФК. Пухлинні процеси є протипоказанням до фізіотерапевтичних процедур, масажу.

Успіх терапії захворювання визначається його етіологією, поширеністю процесу, тривалістю перебігу без проведення лікувальних заходів. Своєчасне лікування дозволяє практично повністю усунути неврологічний дефіцит. Без адекватної терапії згодом у уражених стволах кінського хвоста відбуваються незворотні зміни, відновлення їхньої функції стає неможливим. Специфічних методів профілактики цієї патології відсутні. До загальних заходів належать попередження травматизму, виключення онкогенних впливів, дотримання операційної техніки при проведенні втручань на поперековому та крижовому відділі хребта.