Синдром мальдігестії

Синдром мальдігестії – Порушення процесу розщеплення компонентів їжі в ШКТ, обумовлене ферментативною недостатністю або іншими причинами. Виявляється нудотою, тяжкістю в ділянці живота, бурчанням, больовими відчуттями, метеоризмом, діареєю. Основні діагностичні заходи – копрологічне та бактеріологічне дослідження калу, біопсія слизової оболонки кишечника, визначення концентрації ферментів у травному тракті та його вмісті, а також вимірювання кількості мономерів у крові. Терапія синдрому полягає у призначенні дієтичного харчування, усуненні причини патології, корекції перистальтики та відновленні травлення.

Синдром мальдігестії – це патологія, обумовлена ​​гастрогенною, панкреатогенною або ентерогенною недостатністю травлення та що призводить до порушення процесів засвоєння нутрієнтів у шлунково-кишковому тракті. Вона тісно пов’язана з синдромом мальабсорбції (зміною всмоктування поживних речовин) та супроводжує багато захворювань травної системи. Подібний стан призводить не тільки до недостатності харчування та зниження маси тіла, але й до інших більш серйозних змін, так як неперетравлений хімус (вміст травного тракту) є гарним середовищем для розвитку різноманітних мікроорганізмів, а також джерелом безлічі антигенів, що викликають алергічні реакції.

Травлення – це багатоетапний процес перетворення складних сполук на простіші, які всмоктуються в кишечнику, тому будь-які його порушення відбиваються на стані всього організму. Синдром мальдігестії супроводжує більшість захворювань шлунково-кишкового тракту, тому він є актуальною та поширеною проблемою. Іноді виділяють особливу форму патології – інволютивну, яка пов’язана із віковими змінами організму; вона властива людям похилого та старечого віку.

В основі порушення травлення лежить розлад секреторної функції, а точніше зниження вмісту ферментів кишечника і підшлункової залози. Але до появи синдрому мальдігестії також можуть призвести дисфункція жовчовиділення, дисбактеріоз кишківника, зміни перистальтики, ендокринна патологія та інші супутні захворювання.

Умовно виділяють 3 форми синдрому мальдігестії: дисфункція порожнинного, пристінкового та внутрішньоклітинного травлення. До розладу порожнинного травлення призводить багато причин. Найчастіше патологію викликає зовнішньосекреторна панкреатична недостатність при хворобах підшлункової залози (хронічний панкреатит, рак, нориці, муковісцидоз, відсутність сегментів залози, пов’язане з оперативним втручанням). Великий вплив має зниження активності травних ферментів при гастродуоденіті та виразковій хворобі шлунка, а також зміна транзиту хімусу при синдромі подразненого кишечника, діареї, стенозах різних ділянок кишечника після операцій на ШКТ. На порожнинне травлення впливає зниження концентрації травних ферментів при дисбактеріозі, дефіцит жовчних кислот при захворюваннях печінки та тонкого кишечника, гастрогенна недостатність, спричинена видаленням частини шлунка та атрофічним гастритом.

Мембранне (пристінкове) травлення здійснюється ентероцитами (клітинами кишечника), тому їх загибель або дистрофія викликає дисфункцію шлунково-кишкового тракту. Ці стани виникають при хворобі Крона, глютенової ентеропатії, саркоїдозі, ентеритах різної етіології. Повноцінне внутрішньоклітинне травлення неможливе при розвитку дефіциту дисахаридаз внаслідок вродженої або набутої ферментативної недостатності. Синдром мальдігестії також може викликатися нераціональним та неправильним харчуванням, дієтами, зловживанням бродильних напоїв.

Недостатнє розщеплення продуктів харчування викликає низку негативних наслідків, що впливають на загальний стан пацієнтів. По-перше, неповноцінне дроблення білків, вуглеводів, жирів, вітамінів і нуклеїнових кислот на складові приводить до того, що вони не засвоюються організмом, знижується маса тіла, а також розвиваються інші захворювання, пов’язані зі зниженим надходженням цих елементів.

По-друге, неперетравлений хімус – ідеальне середовище для розмноження патогенних мікроорганізмів, що призводять до розвитку дисбактеріозу, а також утворення низки токсичних речовин (індолу, аміаку, скатолу та інших). Ці сполуки подразнюють слизову оболонку кишечника та викликають посилення перистальтики та загальну інтоксикацію, посилюючи становище пацієнта.

Основні клінічні прояви при будь-яких формах синдрому мальдігестії – це здуття живота, метеоризм (посилене газоутворення), бурчання, діарея, відрижка, нудота, болючі відчуття в області живота. Описані диспепсичні явища сильніше виражені у другій половині дня, оскільки цей час пов’язані з посиленням процесів травлення. Також пацієнти з синдромом мальдігестії скаржаться на зниження апетиту, слабкість та схуднення. Всі симптоми демонстративніші у дитячому віці, у дорослих у більшості випадків спостерігаються незначні розлади.

Поряд із цими ознаками, відзначається збільшення обсягу калових мас та зміна їх кольору та запаху, стеаторея (підвищений вміст жиру у випорожненнях). Деякі пацієнти скаржаться на непереносимість певних продуктів харчування, наприклад, при лактазної недостатності хворі що неспроможні вживати молочні продукти. У них після прийому молока виникає біль у животі, сильна діарея; калові маси стають водянистими та пінистими.

Тяжкий ступінь синдрому мальдігестії веде до різкого погіршення загального стану, тому що неповноцінно розщеплені речовини погано всмоктуються – розвивається синдром мальабсорбції. При цьому пацієнти відзначають слабкість, апатію, різке зниження ваги, порушення менструації, сухість шкірних покривів, ламкість волосся та нігтів тощо.

При появі описаних симптомів та дискомфорту кожному слід звернутися за допомогою до гастроентеролога. Лікар, зібравши анамнез, вислухавши скарги та провівши зовнішній огляд, зможе запідозрити синдром мальдігестії та призначить додаткові процедури для уточнення діагнозу. При цьому діагностичні заходи спрямовані не так на виявлення синдрому мальдігестії, як на визначення причини цієї патології.

Функцію травлення можна оцінити за допомогою двох методів: вивчення активності ферментів у кишковому секреті та на слизових травного тракту, аналізу крові на рівень мономерів (при синдромі мальдігестії збільшена концентрація моносахаридів, амінокислот тощо). На порожнинне травлення більшою мірою впливають ферменти підшлункової залози (ентерокінази, лужна фосфатаза, альфа-амілаза і т. д.), на пристіночне – кишкові ферменти (дисахаридази, пептидази та інші). Їх концентрація визначається шляхом дослідження гомогенату та змивів із тонкого кишечника. Активність ферментів ентероцитів також можна оцінити за допомогою вивчення глікемічної кривої, заснованої на результатах навантаження різними дисахаридами: пацієнт приймає внутрішньо сахарозу, лактозу і мальтозу (по 50 г), потім через 15, 30 і 60 хвилин вимірюють концентрацію глюкози в крові. Якщо її рівень у крові не збільшився, значить, є дефіцит відповідного ферменту та синдром мальдігестії.

Найпростіший метод оцінки стану травлення, що застосовується у клінічній гастроентерології, – це копрологічне дослідження. У більшості випадків синдром мальдігестії призводить до зростання обсягів калу та збільшеного вмісту в ньому неперетравлених м’язових волокон, крохмалю, крапель жиру. Стеаторея – характерна ознака захворювання, вона проявляється зміною калових мас: вони стають липкими, жирними та блискучими, під мікроскопом виявляються краплі жиру. Для визначення ступеня стеатореї використовують добове дослідження калу методом Ван-де-Камера. Завжди проводять бактеріологічне обстеження випорожнень на вираженість дисбактеріозу, кількість та вид мікробів у порожнині кишечника.

Часто застосовують ендоскопічну біопсію слизової оболонки тонкого кишечника, що дозволяє визначити ступінь морфологічних змін: атрофію та дистрофію тканини, зміну кількості ворсинок, наявність ділянок некрозу, порушення кровотоку та ін. Практично завжди проводять оглядову рентгенографію органів черевної порожнини та рентгенографію пасажу барію методи дозволяють визначити рівень поразки.

Терапевтичні заходи спрямовані на відновлення процесів травлення, усунення причин та несприятливих симптомів. Провідну роль лікуванні синдрому мальдигестії грає харчування, його особливості залежить від виду патології та її тяжкості. Але в будь-якому випадку їжа має бути щадною, складатися з великої кількості білків, вуглеводів, мікроелементів та мінімуму жирів. Необхідно виключити продукти, до яких виявлено непереносимість, а також сирі овочі та фрукти.

Коригування засвоєння нутрієнтів проводять за допомогою медикаментозних методів. Якщо синдром мальдигестії викликаний недостатньою секрецією ферментів підшлункової залози, їх призначають як лікарських препаратів (панкреатин та інших.). Якщо причина – це захворювання печінки, то виписують засоби, що містять компоненти жовчі та ферменти. Перистальтику травного тракту відновлюють шляхом прийому регуляторів моторики (Пінаверія бромід, мебеверин, лоперамід).

Порушення травлення завжди супроводжується дисбактеріозом, тому гастроентеролог виписує антибіотики чи кишкові антисептики, пробіотики. Часто призначають ентеросорбенти та в’яжучі препарати для відновлення слизових оболонок. Для загального зміцнення організму при синдромі мальдігестії показані полівітаміни та мінерали.

Прогноз при своєчасному виявленні та корекції синдрому мальдігестії сприятливий. Специфічна профілактика не розроблена, проте запобігти розвитку синдрому мальдігестії можуть раціональне харчування, дотримання аліментарної гігієни, рання діагностика та лікування захворювань травного тракту.