Синдром неспокійних ніг

Синдром неспокійних ніг — дискомфортні відчуття в ногах, що виникають переважно в нічний час, провокують пробудження пацієнта і часто призводять до хронічного безсоння. Більшість пацієнтів супроводжується епізодами мимовільної рухової активності. Діагностується синдром неспокійних ніг на підставі клінічної картини, неврологічного огляду, даних полісомнографії, ЕНМГ та обстежень, спрямованих на встановлення причинної патології. Лікування складають немедикаментозні методи (фізіотерапія, ритуал засипання тощо) та фармакотерапія (бензодіазепіни, дофамінергічні та седативні засоби).

Синдром неспокійних ніг (СБН) був вперше описаний 1672 р. англійським лікарем Томасом Віллісом. Більш детально вивчений у 40-х роках. минулого століття неврологом Карлом Екбомом. На честь цих дослідників синдром неспокійних ніг має назву «синдром Екбома» і «хвороба Вілліса». Поширеність цієї сенсомоторної патології у дорослих варіює від 5% до 10%. У дітей зустрічається рідко, лише в ідіопатичному варіанті. Найбільш схильні до захворюваності особи похилого віку, серед цієї вікової групи поширеність становить 15-20%. Згідно зі статистичними дослідженнями, жінки страждають на синдром Екбома в 1,5 рази частіше, ніж особи чоловічої статі. Однак при оцінці цих даних слід враховувати велику звертання жінок до лікарів. Клінічні спостереження вказують на те, що близько 15% хронічного безсоння (інсомнії) обумовлені СБН. У зв’язку з цим синдром неспокійних ніг та його лікування є актуальним завданням клінічної сомнології та неврології.

Розрізняють ідіопатичний (первинний) та симптоматичний (вторинний) синдром неспокійних ніг. Перед першого припадає більше половини випадків захворювання. Він характеризується більш раннім дебютом клінічної симптоматики (на 2-3 декаді життя). Зазначаються сімейні випадки захворювання, частота яких, за різними даними, становить 30-90%. Останні генетичні дослідження СБН виявили його зв’язок з дефектами деяких локусів 9, 12 та 14 хромосом. Сьогодні загальноприйнятим є розуміння ідіопатичного СБН як мультифакторной патології, що формується під впливом зовнішніх чинників і натомість наявності генетичної схильності.

Симптоматичний синдром неспокійних ніг маніфестує в середньому після 45 років і спостерігається у зв’язку з різними патологічними змінами, що відбуваються в організмі, насамперед з обмінними порушеннями, ураженням нервів або судин нижніх кінцівок. Найчастішими причинами вторинного СБН виступають вагітність, недостатність заліза та тяжка ниркова недостатність, що призводить до уремії. У вагітних синдром Екбома зустрічається в 20% випадків, в основному в 2-му та 3-му триместрах. Як правило, він проходить через місяць після пологів, але в окремих випадках може мати стійкий перебіг. Частота СБН у пацієнтів з уремією досягає 50%, він відзначається приблизно у 33% хворих, що перебувають на гемодіалізі.

Синдром неспокійних ніг зустрічається при дефіциті магнію, фолієвої кислоти, ціанокобаламіну, тіаміну; при амілоїдозі, діабеті, кріоглобулінемії, порфірії, алкоголізм. Крім того, СБН може спостерігатися на тлі хронічної поліневропатії, захворювань спинного мозку (дискогенної мієлопатії, мієліту, пухлин, травм хребта), судинних порушень (хронічної венозної недостатності, облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок).

Патогенез не вивчений остаточно. Багато авторів дотримуються дофамінергічної гіпотези, згідно з якою в основі СБН лежить дисфункція дофамінергічної системи. На її користь свідчать ефективність терапії дофамінергічними препаратами, результати деяких досліджень з використанням ПЕТ, посилення симптомів у період добового зменшення концентрації дофаміну у церебральних тканинах. Однак, про які саме порушення дофаміну йдеться, поки що не ясно.

Базовими клінічними симптомами виступають сенсорні (чутливі) розлади у вигляді диз-і парестезій та рухові порушення у вигляді мимовільної рухової активності. Зазначена симптоматика торкається переважно нижніх кінцівок і є двосторонньою, хоча може мати асиметричний характер. Сенсорні розлади з’являються у стані спокою у положенні сидячи, а частіше – лежачи. Як правило, їхня найбільша вираженість спостерігається в період від 0 год до 4 год ночі, а найменша – в проміжок від 6 год до 10 год ранку. Пацієнтів турбують різні відчуття в ногах: поколювання, оніміння, тиск, свербіж, ілюзія «бігання мурашок по ногах» або відчуття, що «хтось шкрябається». Ці симптоми не мають гострого больового характеру, проте є дуже дискомфортними та тяжкими.

Найчастіше початковим місцем виникнення сенсорних порушень є гомілки, рідше — стопи. При розвитку захворювання на парестезію охоплюють стегна, можуть виникати в руках, промежини, в окремих випадках – на тулуб. У дебюті хвороби неприємні відчуття у ногах з’являються через 15-30 хв. від того моменту, коли пацієнт ліг у ліжко. У міру прогресування синдрому спостерігається більш раннє їхнє виникнення, аж до появи у денний час. Відмінною особливістю сенсорних розладів при СБН є їхнє зникнення в період рухової активності. Для усунення неприємних відчуттів пацієнти змушені рухати ногами (згинати-розгинати, повертати, струшувати), масажувати їх, ходити на місці, пересуватися по кімнаті. Але найчастіше, як тільки вони знову лягають або перестають рухати ногами, неприємні симптоми знову повертаються. Згодом у кожного пацієнта формується індивідуальний руховий ритуал, що дозволяє найбільш ефективно позбутися дискомфорту.

Близько 80% пацієнтів із синдромом Екбома страждають надмірною руховою активністю, епізоди якої турбують їх уночі. Такі рухи мають стереотипний характер, що повторюється, виникають у стопах. Вони являють собою тильне згинання великого пальця або всіх пальців стопи, їх розведення в сторони, згинання та розгинання всієї стопи. У важких випадках можуть відзначатися згинально-розгинальні рухи в колінних і тазостегнових суглобах. Епізод мимовільної рухової активності складається з серій рухів, кожен з яких займає не більше 5 с, часовий інтервал між серіями становить в середньому 30 с. Тривалість епізоду варіює від декількох хвилин до 2-3 годин. У легких випадках зазначені рухові розлади залишаються непоміченими пацієнтом і виявляються під час проведення полісомнографії. При тяжкому перебігу рухові епізоди призводять до нічних пробуджень і можуть спостерігатися кілька разів за ніч.

Наслідком сенсомоторних розладів, що виникають у нічний час, є інсомнія. У зв’язку з частими нічними пробудженнями та складним засипанням, пацієнти погано висипаються та відчувають розбитість після сну. Протягом дня у них спостерігається знижена працездатність, страждає здатність концентрувати увагу, виникає швидка стомлюваність. Як наслідок порушення сну може виникнути дратівливість, емоційна лабільність, депресія, неврастенія.

Діагноз СБН не становить значних труднощів для невролога, проте вимагає ретельного обстеження пацієнта на предмет наявності захворювання, що викликало його. При існуванні останнього у неврологічному статусі можуть виявлятися відповідні зміни. За ідіопатичного характеру СБН неврологічний статус без особливостей. З діагностичною метою проводиться полісомнографія, електронейроміографія, дослідження рівня заліза (феритин), магнію, фолієвої кислоти, вітамінів гр. В, ревматоїдного фактора, оцінка функції нирок (біохімія крові, проба Реберга), УЗДГ судин нижніх кінцівок тощо.

Полісомнографія дає можливість реєструвати мимовільні рухові акти. Враховуючи, що їхня вираженість відповідає інтенсивності чутливих проявів СБН, за даними полісомнографії в динаміці можна об’єктивно оцінити результативність терапії, що проводиться. Необхідно диференціювати синдром неспокійних ніг від нічних крамплей, тривожних розладів, акатизії, фіброміалгії, поліневропатії, судинних порушень, артритів та ін.

Терапія вторинного СБН базується на лікуванні причинного захворювання. Падіння концентрації феритину у сироватці крові менше 45 мкг/мл є показанням до призначення фармпрепаратів заліза. При виявленні інших дефіцитних станів проводиться корекція. Ідіопатичний синдром неспокійних ніг не має етіопатогенетичного лікування, щодо нього здійснюється медикаментозна та немедикаментозна симптоматична терапія. Необхідний перегляд препаратів, що приймаються до встановлення діагнозу СБН. Найчастіше ними є нейролептики, антидепресанти, антагоністи кальцію та ін. медикаменти, що посилюють симптоматику.

В якості немедикаментозних заходів важливе значення мають нормалізація режиму, помірні денні фізичні навантаження, прогулянки перед сном, спеціальний ритуал засинання, харчування без вживання кофеїн продуктів, що містять, відмова від алкоголю і куріння, тепла ножна ванна, що передує сну. У деяких пацієнтів хороший ефект дають деякі види фізіотерапії (магнітотерапія, дарсонвалізація гомілок, масаж).

Синдром неспокійних ніг потребує медикаментозного лікування при вираженій симптоматиці та хронічних порушеннях сну. У легких випадках достатньо призначення седативних препаратів рослинного походження (валеріани, собачої кропиви). У більш важких випадках терапія здійснюється одним або декількома фармпрепаратами наступних груп: антиконвульсанти, бензодіазепіни (клоназепам, алпразолам), дофамінергічні засоби (леводопа, леводопа+бенсеразид, бромокриптин, праміпексол). Ефективно усуваючи симптоматику СБН, дофамінергічні фармпрепарати не завжди вирішують проблеми зі сном. У таких ситуаціях вони призначаються у комбінації з бензодіазепінами або седативними.

Особливої ​​обережності потребує лікування СНН у період вагітності. Намагаються використовувати лише немедикаментозні методи терапії, легкі седативні засоби, за показаннями – препарати заліза чи фолієвої кислоти. При необхідності можливе призначення малих доз леводопи або клоназепаму. Хворим з депресивним синдромом протипоказані антидепресанти та нейролептики, у терапії застосовуються інгібітори МАО. Істотно зменшити синдром неспокійних ніг можуть опіоїдні фармпрепарати (трамадол, кодеїн та ін.), проте через ймовірність розвитку залежності вони використовуються лише у виняткових випадках.

Ідіопатичний синдром неспокійних ніг зазвичай характеризується повільним наростанням симптоматики. Проте перебіг його нерівномірний: можуть відзначатися періоди ремісії та періоди посилення симптомів. Останні провокуються інтенсивними навантаженнями, стресами, продуктами, що містять кофеїн, вагітністю. Приблизно в 15% пацієнтів спостерігаються тривалі (до кількох років) ремісії. Перебіг симптоматичного СБН пов’язаний із основним захворюванням. У більшості пацієнтів адекватно підібрана терапія дозволяє досягти значного зменшення симптоматики та суттєвого поліпшення якості життя.

До профілактики вторинного СБН належить своєчасне та успішне лікування захворювань нирок, судинних розладів, уражень спинного мозку, ревматичних захворювань; корекція різних дефіцитних станів, обмінних порушень і т. д. Попередження ідіопатичного СБН сприяє дотримання нормального режиму дня, уникнення стресових ситуацій і надмірних навантажень, відмова від вживання алкоголю та напоїв, що містять кофеїн.