Синдром Патау

Синдром Патау – Хромосомне захворювання, обумовлене наявністю додаткової копії 13-ї хромосоми (трисомія по 13-й хромосомі). У структуру синдрому Патау входять множинні дефекти нервової системи (мікроцефалія, голопрозенцефалія), очей (мікрофтальмія, катаракта), кістково-м’язової системи (полідактилія, ущелини губи та піднебіння, омфалоцеле) та серця, урогенітальної системи. проводиться пренатальний скринінг, дослідження каріотипу дитини після народження. Дітям із синдромом Патау необхідна загальнозміцнювальна терапія; за показаннями – корекція вроджених вад розвитку.

Синдром Патау – хромосомна аномалія, що є трисомією за 13-ою парою аутосом. Синдрому Патау також зустрічається у літературі під назвами трисомія D та трисомія 13. Частота народження дітей із синдромом Патау становить 1:7000-10000; співвідношення підлог приблизно однакове. Клінічний симптомокомплекс було описано ще XVII столітті; зв’язок захворювання із збільшенням кількості хромосом тринадцятої пари була встановлена ​​в 1960 р. К. Патау, на ім’я якого даний синдром і отримав свою назву. При синдромі Патау у дитини є множинні та вкрай важкі аномалії розвитку, що визначають часті випадки внутрішньоутробної загибелі плода та малу тривалість життя дітей із цією патологією.

Основою розвитку синдрому Патау служить присутність у каріотипі додаткової копії 13-ой хромосоми. Найчастіше (75-80%) має місце проста повна трисомія, пов’язана з нерозбіжністю 13-ой хромосоми в мейозі в одного з батьків (частіше в матері). При цьому всі без винятку клітини плода мають каріотип 47, XX 13+ або 47, XX 13+. Найменша частина випадків синдрому Патау представлена ​​незбалансованими транслокаціями хромосом 13 пари, мозаїчними формами, ізохромосомою.

Точних причин потроєння 13-ї хромосоми не встановлено. Відомо лише, що генетичний збій може статися під час формування гамет або вже на етапі утворення зиготи. Простежується зв’язок між частотою розвитку синдрому Патау у плода та віком матері, хоча ця залежність менш виражена, ніж при синдромі Дауна. Роль інших факторів (інфекцій, соматичних захворювань матері, шкідливих звичок, екологічного неблагополуччя та ін.) достовірно не визначено.

Генетична мутація в гаметогенезі або зародковій клітині в основному виникає de novo як випадкова подія. Спадкові форми синдрому Патау пов’язані з наявністю робертсонівської (збалансованої) транслокації у батьків. Нова робертсонівська транслокація, що знову виникла, може успадковуватися, не викликаючи синдром Патау у дитини, але збільшуючи ризик народження дітей з даною аномалією в наступних поколіннях.

Синдром Патау супроводжується формуванням множинних тяжких вад, які нерідко призводять до внутрішньоутробної загибелі плода. Майже в половині випадків вагітність плодом із синдромом Патау ускладнюється багатоводдям.

Діти зазвичай народжуються вчасно, але з невеликим по відношенню до терміну гестації вагою – близько 2500 г (т.зв. пренатальною гіпотрофією). Пологи нерідко ускладнюються асфіксією новонародженого. У дитини з синдромом Патау виявляються вроджені аномалії розвитку головного мозку, лицьової та мозкової частини черепа, очних яблук. Новонароджені із синдромом Патау мають характерний зовнішній вигляд: невелике коло голови (мікроцефалію), нерідко – тригоноцефалію; низький, скошений лоб, вузькі щілини; плоске, запале перенісся. Для дітей з синдромом Патау типові двосторонні ущелини обличчя («вовча паща» та «заяча губа»), низьке розташування та деформація вушних раковин.

Порушення з боку ЦНС включають голопрозенцефалію, гіпоплазію мозочка, гідроцефалію, дисгенезію мозолистого тіла, спинномозкові грижі (менінгомієлоцеле). Частими проявами синдрому Патау є глухота, мікрофтальмія, вроджена катаракта, колобоми, дисплазія сітківки, гіпоплазія зорового нерва.

Аномалії внутрішніх органів при синдромі Патау можуть бути представлені різними комбінаціями:

• вродженими вадами серця (коарктацією аорти, відкритою артеріальною протокою, дефектами перегородок, декстрокардією),
• аномаліями нирок (полікістозом, гідронефрозом, підковоподібною ниркою),
• вадами розвитку травної системи (незавершеним поворотом кишечника, кістозними змінами підшлункової залози, дивертикулом Меккеля) та ін;
• аномаліями статевої системи: у хлопчиків спостерігається крипторхізм, гіпоспадія; у дівчаток – гіпертрофія клітора та статевих губ, подвоєння матки та піхви, дворога матка;
• порушенням розвитку кістково-м’язової системи: полідактилією кистей та стоп, синдактилією, флексорним положенням кистей, «стопою-качалкою», наявністю ембріональної пупкової грижі.

Діти із синдромом Патау завжди мають глибоку розумову відсталість у ступені ідіотії, значно відстають від однолітків у фізичному та психічному розвитку. Наявність у дітей із синдромом Патау важких множинних вад розвитку зумовлює несприятливий прогноз: 95% хворих помирає на першому році життя. У розвинених країнах кількість дітей, які доживають до 5 років, не перевищує 15%, до 10 років – 2-3%.

Пренатальна діагностика хромосомних хвороб плода (синдрому Патау, синдрому Дауна, синдрому Едвардса) однакова. На першому етапі скринінгу проводиться визначення біохімічних маркерів (бета-ХГЛ, РАРР-А та ін) та УЗД-дослідження, на підставі яких розраховується ризик народження хворої дитини для даної жінки.

Жінкам, які потрапили до груп ризику, пропонується проведення інвазивної пренатальної діагностики:

В отриманих зразках матеріалу плода проводиться пошук трисомії за 13-ою хромосомою методом каріотипування з диференціальним забарвленням хромосом або КФ-ПЛР.

Якщо допологова діагностика синдрому Патау з якихось причин не проводилася, хромосомна аномалія може бути запідозрена у новонародженого неонатологом на підставі яскравих клінічних ознак та дерматографічних змін. Однак, цитогенетичний діагноз трисомії 13 може бути отриманий тільки після визначення хромосомного набору дитини.

Новонароджені з передбачуваним або встановленим діагнозом синдрому Патау потребують поглибленого комплексного обстеження для виявлення тяжких вад розвитку:

Для визначення показань до оперативного лікування, насамперед, необхідні консультації дитячого кардіохірурга та дитячого хірурга загального профілю.

Можливості медичної допомоги дітям із синдромом Патау обмежені та зводяться, головним чином, до організації гарного догляду, повноцінного харчування, профілактики інфекцій, загальнозміцнювальної та симптоматичної терапії. Хірургічна допомога може знадобитися для усунення вроджених вад серця, ущелин особи та ін.

Діти із синдромом Патау перебувають під наглядом педіатра, дитячого генетика, дитячого невролога, дитячого кардіолога, дитячого офтальмолога, дитячого травматолога-ортопеда, дитячого отоларинголога, дитячого гастроентеролога, дитячого уролога та інших фахівців.

Найчастіше плід синдромом Патау гине антенатально чи народжується мертвими. Живонароджені діти також мають несприятливий прогноз для життя. У більшості випадків тривалість їхнього життя не перевищує одного року.

Специфічних методів профілактики синдрому Патау не розроблено. За наявності хромосомних захворювань у попередніх поколіннях або випадків мертвонародження перед плануванням вагітності батькам необхідно пройти медико-генетичне консультування.