Синдром плоскої спини

Синдром плоскої спини – це патологічний стан, що характеризується зменшенням виразності одного чи кількох фізіологічних вигинів хребта. При згладжуванні грудного згину виникає здавлення серця, що супроводжується болями, зниження толерантності до навантажень. При зменшенні поперекового згину порушується здатність до збереження вертикального положення тіла, хворі змушені згинати суглоби нижніх кінцівок під час стояння та ходьби. Відзначаються біль у спині та суглобах. Патологія діагностується за даними огляду, рентгенографії, КТ, МРТ. Лікування переважно хірургічне.

Синдром прямої (плоскої) спини – стан, при якому кут грудного кіфозу становить менше 30 ° (з урахуванням віку можливі коливання від 23 ° до 40 °), кут поперекового лордоза – менше 145 °. Уроджений варіант патології виявляється у дітей та молодих людей, характеризується зменшенням усіх вигинів, наявністю кардіологічної симптоматики. При набутій плоскій спині зазвичай страждають пацієнти середнього та старшого віку, зменшується поперековий вигин, виявляються ортопедичні порушення.

Синдром прямої спини – поліетиологічний стан. Вроджена плоска спина є аномалією розвитку. Придбане сплощення вигинів хребетного стовпа найчастіше формується після операцій на поперековому відділі хребта з фіксацією металоконструкції на крижах або нижніх поперекових хребцях. До інших можливих причин розвитку прямої спини входять:

При вродженій патології грудний кіфоз не виражений, поперековий лордоз згладжений, нерідко спостерігається супутні лійчасті груди. Через значне зменшення об’єму грудної клітки здавлюється серце та великі судини, внаслідок чого виникають клінічні та аускультативні симптоми, що створюють помилкову картину серцевого захворювання.

При набутому різновиді патології зменшується вираженість поперекового лордоза, зміщується центр тяжкості. Для підтримки рівноваги у положенні стоячи пацієнти змушені згинати ноги. Зміна положення тіла призводить до перенапруження м’язів, появи болю в спині, суглобах нижніх кінцівок. При тривалому порушенні формуються контрактури.

Вроджена форма

Зазначається згладженість всіх вигинів хребта. Кардіологічні симптоми зазвичай виникають у пубертатному періоді, нерідко посилюються із віком. Пацієнти пред’являють скарги на зниження витривалості, біль у серці, напади серцебиття. Можливі аритмії. При аускультації прослуховується шум вигнання, який може бути помилково інтерпретований як шум при дефект міжпересердної перегородки або стенозі легеневої артерії.

Придбана пряма спина

Хворі з плоскою спиною скаржаться на складне становище при перебуванні у вертикальному положенні, нестійкість при ходьбі по нерівних поверхнях. Зовні виявляється відсутність або значне зменшення поперекового лордозу. При стоянні корпус нахилений допереду, шийний та грудний відділи перерозігнуті, таз відведений дозаду, тазостегнові та колінні суглоби злегка зігнуті.

При згинанні спини та спробах ручної корекції сплощення поперекового відділу зберігається. Через постійне перенапруги відзначається втома після незначної фізичної активності, часто виникає біль у спині. Болі зазвичай нелокалізовані, ниючі або тягнуть, виявляються переважно в грудопоперековому та поперековому відділі. Посилюються при тривалому стоянні, фізичних навантаженнях.

Через перерозгинання верхніх відділів хребта больовий синдром поширюється на шию та верхню частину спини. При тривалому існуванні плоскої спини або первинному суглобовому ураженні можуть визначатися згинальні контрактури тазостегнових, рідше – колінних суглобів.

Зниження витривалості у пацієнтів із вродженим типом патології може спричинити обмеження працездатності. У літературі є вказівки на те, що у таких хворих часто виявляється пролапс мітрального клапана, проте важко встановити, є він наслідком плоскої спини або процесом, що паралельно розвивається. Деякі дослідники згадують синдром компресійної кардіовтрати, що проявляється порушеннями ритму та провідності. Нефізіологічне становище тіла сприяє розвитку дегенеративних змін хребетного стовпа.

Придбана плоска спина посилює перебіг основного захворювання хребта або суглобів, призводить до виникнення остеохондрозу, підвищує ймовірність формування міжхребцевих гриж, спондилоартрозу, артрозу тазостегнових та колінних суглобів, інших дегенеративних патологій. Можлива компресія спинномозкових корінців із розвитком неврологічної симптоматики. При виражених формах відзначається обмеження чи втрата працездатності.

Синдром плоскої (прямої) спини діагностується лікарем-ортопедом або нейрохірургом на підставі даних об’єктивного огляду та результатів додаткових досліджень. Для уточнення етіології синдрому вивчається анамнез життя та захворювання. План обстеження при набутому варіанті хвороби включає такі діагностичні процедури:

• Рентгенографія хребта. Проводиться у двох проекціях із захопленням всього хребетного стовпа у вертикальному та горизонтальному положенні хворого. На знімках виявляється згладженість одного чи всіх фізіологічних вигинів. При набутій формі визначається відхилення вертикальної саггітальної осі.
• КТ хребта. Зазвичай виконується на стадії підготовки до хірургічного втручання. Забезпечує детальну візуалізацію всіх жорстких структур хребетного стовпа. Виявляє хибні суглоби.
• МРТ хребта. Показано за наявності неврологічної симптоматики. Підтверджує здавлення корінців, стеноз хребетного каналу.

За наявності неврологічних порушень потрібний огляд невролога, проведення електрофізіологічних досліджень. Хворим із вродженою плоскою спиною поряд із рентгенографією хребта призначають ЕКГ та ЕхоКГ для виключення кардіальних захворювань, оцінки стану серця.

Лікування вродженої прямої спини

Тактика лікування визначається індивідуально залежно від виразності симптомів, наявності супутніх порушень. При незначних проявах рекомендовано корекцію режиму фізичної активності, спостереження у кардіолога та ортопеда. При супутній лійкоподібній деформації здійснюється оперативне втручання. Для профілактики дегенеративних захворювань хребта призначаються ЛФК, масаж, фізіотерапія.

Лікування придбаної плоскої спини

Консервативна терапія як основний метод лікування застосовується тільки на початкових стадіях захворювання, в інших випадках використовується на етапі підготовки до операції. Комплекс заходів спрямований на покращення рухливості суглобів та хребта, підвищення переносимості фізичних навантажень. Можуть використовуватись:

• ЛФК. Комплекс включає вправи на розгинання суглобів та хребетного стовпа, зміцнення м’язів тулуба та кінцівок. Доповнюється аеробними навантаженнями.
• Іммобілізація хребта. Здійснюється з використанням спеціальних пов’язок та ортопедичних пристроїв. Через можливу гіпотрофію м’язів носить короткочасний характер.
• Блокади. При вираженому больовому синдромі виконують епідуральні блокади з анестетиками.

Тактика хірургічного втручання визначається індивідуально з урахуванням причин та тяжкості деформації. Метою операції може бути збереження сагітального балансу при збільшенні поперекового лордозу або корекція сагітального дисбалансу з формуванням гіперлордозу. Здійснюють спондилотомію з резекцією задніх структур та подовженням передніх відділів хребта. Можливе вкорочення задніх та бічних структур без корекції передніх відділів.

Кардіологічний прогноз при вродженій плоскій (прямій) спині є сприятливим, існує підвищена ймовірність раннього розвитку дегенеративних патологій хребта. При набутому порушенні після операції у 95% випадків відзначається суттєве зменшення больового синдрому та покращення постави. Значні залишкові болі зберігаються у 35% прооперованих.

Профілактика уродженої патології не розроблена. Заходи, спрямовані на запобігання формуванню придбаної прямої спини, включають ретельне планування операцій на хребті, виключення фіксації металоконструкцій до нижніх хребців та крижів, своєчасне лікування інших захворювань та пошкоджень, які можуть призвести до зникнення поперекового лордоза.