Синдром ранньої дитячої нейропатії

Синдром ранньої дитячої нейропатії – психоневрологічне розлад, що характеризується нестійкістю вегетативних функцій, підвищеною збудливістю, легкою виснажливістю нервових процесів. Виявляється порушеннями сну та апетиту, надмірною чутливістю до зовнішніх та внутрішніх подразників (до болю, світла, звуків), емоційною лабільністю, боязкістю, плаксивістю. Діагностика проводиться педіатром, неврологом, психіатром. Включає опитування, огляд, нагляд, доповнюється інструментальними дослідженнями. Лікування ґрунтується на дотриманні режиму активності та відпочинку, виключенні сильних подразників, застосуванні загальнозміцнювальних засобів, заспокійливих препаратів, ноотропів.

Синдром ранньої дитячої нейропатії має ряд синонімічних назв: синдром ранньої дитячої нервовості, вродженої нервовості, ендогенної нервовості, нервовий дизонтогенез. Даний патологічний стан не відноситься до самостійних захворювань, але розглядається як фактор, що привертає до розвитку невротичних розладів, психозів, психопатій, вегето-судинної дистонії. Поширеність уродженої дитячої нервовості найбільш висока серед малюків від народження до 3-5 років досягає 0,6%. Відзначається епідеміологічна переважання синдрому у мешканців великих міст, первістків та «пізніх» дітей. Захворюваність вища серед хлопчиків, гендерне співвідношення становить 1:1,8. У дівчаток симптоматика менш виражена, наслідки краще коригуються.

Етіологія синдрому представлена ​​складною взаємодією зовнішніх та внутрішніх факторів. Їх вплив може бути зумовлено генетично, здійснено в пренатальному, натальному та ранньому постнатальному періоді. Дитяча нервовість проявляється від народження або через кілька місяців, у клінічній картині переважають емоційно-особистісні або церебрастенічні симптоми. Причини поділяються на три групи:

• Спадкові фактори. У дітей з невропатією члени сімей відрізняються емоційною лабільністю, астенією, тривожно-недовірливими рисами. У 79% випадків дитячої нервовості висока збудливість виявляється в одного або обох батьків.
• Пренатальні та натальні негативні фактори. Найпоширенішими екзогенними впливами вважаються токсикози, хронічні захворювання, стреси, що переживаються майбутньою матір’ю. Також розвитку невропатії у дитини сприяє асфіксія у процесі пологів.
• Ранні постнатальні поразки ЦНС. Тяжкі захворювання, перенесені в перші тижні та місяці життя, збільшують ризик виникнення дитячої нервовості. Органічні ураження мозку формуються при інфекціях, інтоксикаціях, травмах, гіпоксичних станах.

Патогенетичною основою ранньої дитячої невропатії є несформованість вищих центрів вегетативної регуляції – взаємопов’язаних утворень у мозкових структурах, що регулюють інтеграцію симпатичних та парасимпатичних рефлексів, координацію соматичних та вегетативних рефлекторних актів, вегетативное забезпечення. Анатомічно вони розташовуються в області стовбура мозку, гіпоталамуса, середнього мозку, ретикулярної формації, мозочка, лімбічної системи та кори великих півкуль.

Функціональна недостатність центрів регуляції вегетативної нервової системи може бути обумовлена ​​спадково-конституційними особливостями, органічними ушкодженнями пренатального, натального та раннього постнатального періоду. У структурі резидуально-органічних патологій синдром дитячої нервовості проявляється відразу після пологів, носить характер церебрастенії, надалі нерідко поєднується із затримкою психомоторного та мовного розвитку. Синдром конституційного типу виявляється з 3-4 місяців, виражений менш грубо, стає основою емоційних та поведінкових розладів.

Існує дві найпоширеніші класифікації ранньої дитячої невропатії. Перша враховує особливості клінічної картини. Відповідно до неї виділяють два типи синдрому: астенічний, що виявляється тривожністю, боязкістю дітей, і збудливий із симптомами афективної захопленості, дратівливості, гіперактивності. За етіологічною ознакою виділяють три види дитячої нервовості:

• Справжня. Інша назва – конституційна невропатія. Діагностується з тримісячного віку та пізніше, відрізняється більшою вираженістю емоційно-вольових, особистісних відхилень.
• органічна. Симптоми проявляються від народження. Переважає вегетативна дисфункція – порушення сну, травлення, вираженість реакцій на фізичні подразники.
• Змішаного генезу. Конституційно-енцефалопатичний тип нервовості. До року превалюють симптоми органічної патології, надалі – емоційно-вольові, поведінкові відхилення.

Клінічні прояви найбільш помітні до дворічного віку, далі стають менш вираженими, трансформуються у нервово-психічні та вегетативні патології. У немовлят спостерігається підвищена збудливість, стан занепокоєння, крики, плач, уривчастий сон. Прикладання до грудей заспокоює дитину ненадовго, нерідко відмови від годівлі. Після прийому їжі виникають рясні відрижки, коліки, можливі порушення випорожнень. Уповільнено формування циркадних ритмів: зберігається частий та нетривалий сон вдень, неспання вночі. Характерна підвищена сприйнятливість до шумів та зміни освітленості, здригання уві сні. Пробудження супроводжуються плачем. Діти важко переносять самотність, вважають за краще перебувати на руках у дорослого.

У період раннього дитинства підвищена тривожність, занепокоєння виявляються зайвою рухливістю, стереотипними рухами та діями. Діти розгойдуються убік, смокчуть пальці, обкушують нігті. Висока рухливість і недостатня координація призводять до падінь, ударів, що посилює плач та занепокоєння дитини. Дисфункція шлунково-кишкового тракту, обумовлена ​​незрілістю вегетативної координації, у поєднанні з підвищеною емоційною збудженістю стає причиною відмов від прикорму, здуття живота, нудоти, блювання, діареї та запорів. Можливі порушення акту ковтання, жування, вибірковість у їжі аж до відмови від усіх продуктів крім одного-двох.

При змінах погоди, атмосферного тиску самопочуття дітей погіршується – посилюються вегетативні порушення, з’являється слабкість, головний біль, плаксивість, примхливість. Тяжко переносяться сезонні застудні захворювання, інфекції. У разі підвищення температури тіла виникають судомні напади та інші порушення неврологічного спектра. У сфері соціальних взаємодій визначаються суперечливі ситуації. З одного боку, дитина хоче грати з однолітками, просить сходити на прогулянку, дитячий майданчик, гості. З іншого боку, багато незнайомих подразників – крики дітей, шум, тактильні контакти – швидко втомлюють, підвищують збудливість, провокують істерику. Діти із синдромом ранньої невропатії краще почуваються вдома, у вузькому колі близьких родичів. Сильно прив’язані до матері, воліють проводити час із нею, перебувати на самоті не люблять.

Характер ускладнень ранньої дитячої невропатії залежить від виду синдрому, своєчасності та адекватності лікування. При конституціональній дитячій нервовості вегетативний компонент нівелюється, часто формуються розлади психічної сфери, що ґрунтуються на підвищеній афективній збудливості, тривожності, виснажуваності функцій нервової системи. Порушення емоцій, поведінки закріплюються у формі неврозів та неврозоподібних синдромів, є основою для формування психопатій. Органічна невропатія ускладнюється вегетативно-судинними патологіями, синдромом гіперактивності. Часто спостерігаються нічні страхи, кошмари, непритомність, енурез, ВСД із порушенням дихання, болями в районі серця, живота.

Рання дитяча невропатія визначається під час обстеження неврологом та психіатром. Діагноз заснований на ранньому прояві характерних симптомів, що не мають зв’язку з патологіями соматичної та неврологічної сфери, що розвиваються у післяпологовому періоді. Обстеження дитини комплексне, базовий набір процедур включає:

• Загальний огляд, опитування педіатра. Лікар проводить первинну бесіду з батьком, збирає анамнез, уточнює скарги, оглядає шкірні покриви, вимірює температуру тіла, зростання та вагу дитини. Характерні ознаки ранньої невропатії – акроціаноз (посинення пальців, кінчика носа, кистей, стоп), холодні та вологі кінцівки, алергічний риніт, дерматит, порушення ритму дихання, плаксивість.
• Огляд невролога. Визначається лабільність, надмірна активність шкірних та сухожильних рефлексів, можлива недостатність глоткового та рогівкового рефлексів. М’язовий тонус лабілен, у ситуації лікарського огляду через підвищену збудливість виникає перенапруга (хибна спастичність). Зіниці часто розширені, визначається занепокоєння, нерівномірна реакція світ. Больова та тактильна чутливість підвищені.
• Консультацію лікаря-психіатра. Фахівець розмовляє з батьками, спостерігає за особливостями реакцій та поведінки дитини. Відзначається дратівливість, слабкість (астенія), легка збудливість, швидке виснаження, нормальний рівень інтелектуального розвитку. У розмові дитина боязка, сором’язливий, наляканий, іноді рухово розгальмований. При встановленні продуктивного контакту виявляється цікавість, але інтерес до спілкування швидко згасає.

Диференціальна діагностика ранньої дитячої невропатії полягає в встановленні причинно-наслідкового зв’язку між соматическим, неврологічним захворюванням (впливом негативних чинників) і проявом симптомів. У спірних ситуаціях призначаються лабораторні та інструментальні обстеження: загальний, біохімічний аналіз крові та сечі, УЗД внутрішніх органів, ЕЕГ, МРТ головного мозку.

Лікування дитячої нервовості включає комплекс процедур, центральне місце в яких займають загальнорежимні та оздоровчі заходи. На першому році життя необхідно організувати правильний режим годування та сну, виключити моменти, що провокують занепокоєння та плач дитини (яскраві та гучні іграшки, відвідування гостей). У ранньому дитинстві важливо приділити увагу особливостям виховання – створювати ситуації передбачуваності (план дня, режим), демонструвати спокій, впевненість, запобігаючи коливанням емоцій, формуванням страхів. Допомога лікарів у лікуванні ранньої дитячої невропатії включає:

• Психологічний консультування. Найчастіше симптоми невропатії посилюються та підтримуються особливостями поведінки батьків – занепокоєнням, тривожністю, страхами, непослідовністю дій. На консультації психолог розповідає про найбільш сприятливі методи виховання, способи взаємодії з дитиною, що дозволяють уникнути загострення симптоматики.
• Медикаментозне лікування. Препарати виписують психіатром, неврологом. Показано застосування загальнозміцнювальних, заспокійливих засобів, ноотропів.
• Фізіотерапію. Для покращення регуляції вегетативної ланки рекомендуються водні процедури (гідромасаж, душ, плавання), масаж, лікувальна та гігієнічна гімнастика. Індивідуально призначається терапія з використанням струмів.

Прогноз ранньої дитячої невропатії багато в чому визначається правильним вихованням, дотриманням режимних та загальнозміцнювальних заходів. Чим більше зусиль докладено батьками віком до 2-3 років, тим меншими будуть наслідки синдрому. При своєчасній допомозі до 5-7 років ознаки діткої нервовості повністю зникають. Для попередження ранньої невропатії важливо виключити вплив несприятливих факторів під час вагітності та після неї, мінімізувати ризик ускладнень під час пологів, ранніх захворювань дитини. Після народження профілактика виходить з правильних виховних методах, створенні спокійної передбачуваної обстановки. Необхідно знизити вплив стресових факторів: не прагнути відвідування гостей, розважальних заходів, не купувати іграшки, здатні викликати збудження дитини (з гучним звуком, різким запахом, яскраві).