Синдром резистентних яєчників

Синдром резистентних яєчників – Патологічний симптомокомплекс, що розвивається внаслідок нечутливості яєчників до гонадотропної стимуляції. Для синдрому резистентних яєчників характерна вторинна аменорея та безпліддя у жінок молодше 35 років. У діагностиці синдрому резистентних яєчників важливі дані гінекологічного анамнезу та огляду, гормональних досліджень та проб, УЗД, біопсії яєчників. Лікування синдрому передбачає проведення естрогензамісної гормонотерапії; вагітність можлива за допомогою методик ДРТ.

Синдром резистентних яєчників – маловивчена патологія, при якій аменорея та безплідність розвиваються при нормально сформованих вторинних статевих ознаках, маро- та мікроскопічно незмінених гонадах та високому рівні гонадотропінів. У гінекології серед різних форм аменореї синдром резистентних яєчників припадає від 1,9 до 10% всіх випадків. Синонімами синдрому резистентних яєчників у літературі є Севідж-синдром, синдром рефрактерних, паралізованих, «німих», відпочиваючих чи нечутливих яєчників.

Етіопатогенз синдрому резистених яєчників остаточно неясен. Не виключається, що його розвиток може бути зумовлений генетичними дефектами в рецепторному апараті фолікулів. Наводяться дані, що свідчать про аутоімунний характер патології – при синдромі резистентних яєчників у сироватці виявляються антитіла, які блокують чутливість рецепторів ФСГ у яєчниках. Крім того, за клінічними спостереженнями синдром Севіджа досить часто поєднується з такими порушеннями, як тиреоїдит Хашимото, міастенія, цукровий діабет, гіпопаратиреоїдит, тромбоцитарна пурпура, алопеція, аутоімунна гемолітична анемія та ін.

Також доведено роль ятрогенних факторів у ймовірності розвитку синдрому – проведення радіорентгенотерапії, застосування імунодепресантів та цитостатиків, виконання резекції яєчників. Нерідко синдром резистентних яєчників буває обумовлений ураженням оваріальної тканини при епідемічному паротиті, туберкульозі, актиномікозі, саркоїдозі.

Типовим проявом синдрому резистентних яєчників є нерегулярність, а потім припинення менструацій у жінок віком до 35 років (вторинна аменорея). В анамнезі нерідко відзначається спадкова обтяженість щодо менструальної та репродуктивної функцій, наявність аутоімунної патології, часті інфекції. Початку захворювання, як правило, передує перенесена тяжка вірусна інфекція, стресовий вплив, прийом великих дозувань сульфаніламідів або інших препаратів тощо.

Становлення менархе у пацієнток із синдромом резистентних яєчників своєчасне, у минулому нерідко відзначаються пологи та аборти. Порушення менструальної функції типу олігоменореї може існувати від 3 до 10 років. Важливою інформативною ознакою, що характеризує синдром Севіджа, є відсутність вегетосудинних порушень (припливів, серцебиття, пітливості тощо), типових для клімаксу або синдрому виснажених яєчників.

Пацієнтки із синдромом резистентних яєчників мають жіночий тип статури, правильно розвинені вторинні статеві ознаки. Розвиток молочних залоз нормальний, досить часто у жінок виявляється фіброзно-кістозна мастопатія. Вкрай рідко відзначаються епізодичні спонтанні менструальноподібні кровотечі.

Тільки комплексне вивчення інструментальних і лабораторних даних дозволяє диференціювати синдром резистентних яєчників від подібної за симптоматикою патології: дискезії гонад, синдрому виснаження яєчників, пролактиноми та ін.

За даними УЗД малого тазу визначається матка нормальних чи кілька зменшених розмірів із тонким шаром ендометрію; розміри яєчників не змінені, у них візуалізуються множинні фолікули до 5-6 мм діаметром (феномен мультифолікулярних яєчників). Дослідження гормонів характеризується високими показниками ЛГ та ФСГ, нормальним рівнем пролактину та низькою концентрацією естрадіолу у плазмі крові. Характерними гормональними показниками при синдромі резистентних яєчників є підвищення рівня простагландину Е2 в 3-4 рази, кортизолу – в 2 рази, тестостерону в 3-10 разів.

Високу діагностичну інформативність при синдромі резистентних яєчників становить проведення гормональних тестів. Перша гестагенова проба, як правило, позитивна, наступні тести демонструють негативний результат. Для синдрому резистентних яєчників характерна завжди позитивна відповідь на естрогенгестагенову пробу в циклічному режимі, що свідчить про збереження механізмів зворотних зв’язків між гіпоталамо-гіпофізарною областю та яєчниками.

Проведення діагностичної лапароскопії дозволяє побачити в яєчниках фолікули, що просвічують; біопсія оваріальної тканини та подальше гістологічне дослідження підтверджує наявність примордіальних та преантральних фолікулів у біоптаті. З метою виключення аденоми гіпофіза проводиться рентгенографія турецького сідла, КТ чи МРТ гіпофізу.

Оскільки етіопатогенез синдрому резистентних яєчників у більшості випадків залишається незрозумілим, лікування буває вкрай важко.

При синдромі резистентних яєчників призначається дво- чи трифазна ЗГТ, спрямована на корекцію стану естрогенного дефіциту, нормалізацію менструального циклу, зниження рівня гонадотропних гормонів. У режимі контрацепції молодим пацієнткам призначаються естрадіол із дидрогестероном, норетистероном, медроксипрогестероном або ципротероном. Жінкам після 50 років ЗГТ проводиться у безперервному режимі (тиболон, естрадіол з дієногестом або норетистероном).

З немедикаментозних методів при синдромі резистентних яєчників показана акупунктура на рецепторні області яєчників, проведення інтравагінального та черевно-стінкового ультрафонофорезу з вітаміном E, курортотерапія.

Оскільки відновлення нормального овуляторного менструального циклу немає, реалізація генеративної функції в жінок із синдромом резистентних яєчників можлива лише шляхом ЕКО з допомогою яйцеклітини донора. Повідомлення про самостійний наступ вагітності та пологи після лікування естрогенами поодинокі.

Після 40 років пацієнткам потрібне щорічне проведення мамографії, УЗД малого тазу, денситометрії для виключення остеопорозу, дослідження холестерину крові та ліпопротеїдів.

У зв’язку зі складністю та недостатньою вивченістю механізмів розвитку синдрому резистентних яєчників сучасна гінекологія поки що не може виділити специфічних заходів його профілактики. Рекомендується виключення несприятливих ятрогенних впливів – інфекцій, опромінення, лікарської інтоксикації та ін Доцільно своєчасне звернення до гінеколога при порушеннях менструальної функції з проведенням повного обстеження.