Синдром Стендалю

Синдром Стендалю – це комплекс психічних та соматовегетативних симптомів, які викликані гострим емоційним переживанням, спровокованим витворами мистецтва чи іншими естетичними об’єктами (людьми, природою). Розлад протікає на кшталт психогенного психозу: спостерігається психомоторне збудження чи психічна загальмованість, неадекватність мови та емоцій. Часті вегетативні порушення – запаморочення, прискорене серцебиття, слабкість. Діагностика виконується клінічними методами. Лікування гострого медикаментозного періоду (нейролептики, транквілізатори), потім проводяться сеанси психотерапії.

Синдром Стендаля отримав свою назву завдяки італійському психіатру Г. Магеріні, яка до 1979 досліджувала близько 100 випадків гострих психоемоційних розладів у мандрівників, які відвідували галерею Уфіцці у Флоренції. Вона помітила, що їхні статки схожі на ті, що описав романіст Стендаль, після відвідування ним церкви Святого хреста. Синонімічна назва – флорентійський синдром. Він відноситься до дуже рідкісних реактивних розладів психіки. Зареєстровано декілька сотень випадків.

Синдром Стендаля часто розвивається у туристів, які відвідують культурні об’єкти епохи Відродження. Італія є зосередженням великих творів класичного мистецтва, тому розлад було описано з прикладу людей, які приїжджають до Флоренції – колиска Ренесансу. Але такий стан може бути спровоковано й іншими стимулами: хвилюючими пейзажами, красивими людьми, стихіями.

Причиною емоційного та соматовегетативного дисбалансу стає особливий процес сприйняття, при якому спостерігач впускає у свій внутрішній світ образ об’єкта мистецтва та пов’язані з ним переживання (ідею автора, стан зображених людей та тварин, власні проекції побаченого). Г. Магеріні виділила кілька факторів, що привертають до розвитку синдрому Стендаля:

• Вразливість. У групі ризику люди з яскравою, рухливою уявою, підвищеною емотивністю. Вони чутливі, їх емоційні реакції виникають швидко, досягають великої інтенсивності та надмірно тривалі.
• Освіченість, духовність. Розлад більш схильні особи з високим рівнем культури та освіти, з релігійним характером мислення. Ймовірно, це пов’язано з їхньою здатністю аналізувати об’єкти, помічати деталі, співпереживати автору твору та його епосі.
• Культурно збіднене середовище. Помічено, що синдром виникає у людей, які не мають доступу до великих об’єктів мистецтва, але належать до культури, схожої на флорентійську. Так, серед хворих практично немає італійців, немає жителів Флоренції.
• Передчуття захоплення. До сприятливих чинників ставляться: тривалий час планування подорожі, наділення поїздки глибоким особистісним змістом, перше життя знайомство з високоестетичними творами.
• Молодий вік. Синдром частіше розвивається у чоловіків та жінок віком від 25 до 40 років. Серед дітей та підлітків розлад не було діагностовано. Згідно з деякими дослідженнями, жінки хворіють частіше.

За походженням та симптомами синдром Стендаля є психогенним (реактивним) психозом, а саме афективно-шоковою реакцією на стрес. Він протікає транзиторно, діагностується в осіб без тяжких психічних розладів. Тривалість – кілька годин чи днів. Виявляється неадекватним відображенням реального світу, порушеннями поведінки, іноді – маренням та галюцинаціями.

Реалізуючим стресовим чинником стає чуттєвий контакт із особистісно значимим об’єктом. Іншими словами, візуальні образи, звуки та запахи певного місця виявляються надмірно збуджуючими (хвилюючими, надихаючими, лякаючими). Тому напад синдрому часто трапляється у музеях чи історичних вулицях. Розвиток реактивного психозу тягне за собою нездатність критично оцінювати власний стан, контролювати вчинки та адаптуватися до ситуації.

При розвитку синдрому Стендаля люди починають привертати увагу оточуючих незвичайним поведінкою: вони раптово застигають однієї позі, дивляться на шедеври мистецтва блаженно і зречено, не реагують на звернену до них мова. При іншому варіанті розладу спостерігається не загальмованість, а збудження: туристи починають бігати, шалено кричати, ламати предмети довкола.

Самі хворі описують синдром як стан відчуженості від світу та власної особистості. Все здається неприродним, фантастичним чи знятим на кіноплівку. Деякі хворі говорять про почуття причетності до творів, що виникає. Одні переживають духовну близькість із автором, інші – єднання із героями шедевра (картини, фрески, скульптури). Нерідко спотворюється сприйняття кольорів, об’ємів, звуку.

При сильній емоційній захопленості можливі галюцинації та марення переслідування. Такі стани супроводжуються ейфорією чи, навпаки, страхом, жахом, гнівом. Соматовегетативні симптоми представлені прискореним серцебиттям, стрибками артеріального тиску, болем у грудній клітці та животі. Також характерні слабкість, запаморочення, нудота.

Синдром Стендаля – транзиторне розлад, тому симптоми проходять самостійно в термін від 1-2 годин до 8 діб. Він не викликає ускладнень, але якщо хворому не надано швидку психіатричну допомогу, то в стані психомоторного збудження він здатний завдати шкоди собі або оточуючим. Без психофармакологічної корекції та психотерапії симптоми зберігаються довше, пацієнт повільніше повертається до звичайного життя.

Відомі випадки, коли хворі виявляли агресію щодо творів мистецтва, робили акти вандалізму. Тому, незважаючи на низьку поширеність синдрому, працівників музеїв Флоренції навчають розпізнавати шокові реакції відвідувачів та правильно реагувати на них, запобігаючи пошкодженню арт-об’єктів.

Синдром Стендаля не виділено як психічний розлад. При його діагностиці лікарі-психіатри використовують клінічні методи: збирання анамнезу, клінічну бесіду та спостереження. На первинний огляд пацієнти надходять у гострому стані у супроводі родичів чи друзів. Важливо диференціювати реактивний психоз із загостренням тривалого поточного психотичного розладу, наприклад, шизофренії. Критерії діагностики:

• Зв’язок із психотравмою. При формуванні реактивного психотичного стану завжди є безпосередній зв’язок у часі з психотравмуючої ситуацією. Люди, які супроводжують пацієнта, повідомляють про раптову зміну його емоцій та поведінки при огляді пам’яток, художніх картин, скульптур.
• Відображення психотравми у симптомах. Маячня та галюцинації хворих певним чином пов’язані з об’єктами, які спровокували гострий стан. У маренні промови можуть бути уривки сюжетів картин, описи почуттів авторів (художників, архітекторів). У галюцинаціях з’являються образи, пов’язані з тим чи іншим культурним об’єктом.
• Швидкий вихід із психозу. Якщо психотравмуюча ситуація завершена, симптоми розладу поступово редукуються. Повне одужання відбувається за кілька днів.

Стан хворих часто вимагає невідкладної психіатричної допомоги, оскільки хворі рухово та психічно збуджені або, навпаки, загальмовані та дезорієнтовані. В обох випадках спостерігаються соматовегетативні порушення, які необхідно усунути медикаментозно. Тривалість перебування у стаціонарі визначається індивідуально. Загальний комплекс лікувальних заходів включає такі напрямки:

1. Психофармакотерапія. При руховому занепокоєнні, страху та паніці призначаються нейролептики. Застосування транквілізаторів показано при слабко вираженій симптоматиці збудження. Постреактивна астенія усувається за допомогою ноотропів, вітамінів.
2. Терапія вегетативних порушень. Щоб знизити загальну вираженість симптомів, спричинених дисбалансом вегетативної нервової системи, призначаються заспокійливі засоби, зокрема, транквілізатори бензодіазепінового ряду. За потреби проводиться усунення розладів серцево-судинної, дихальної, травної систем симптоматичними препаратами (гіпотензивними ліками, серцевими глікозидами).
3. Психотерапія. Після усунення гострих симптомів психозу необхідно проведення сеансів психотерапії. Більшість хворих залишаються розгубленими, зляканими і важко повертаються до звичного життя. Психотерапевт використовує методи переконання, щоб усунути ідею божевілля. Афективна напруга знижується шляхом промовляння, опрацювання травматичних спогадів та структуризації емоцій.

Синдром Стендаля добре піддається лікуванню і зазвичай проходить безслідно. Профілактичні заходи – це будь-які заходи, які можуть зменшити стресову реакцію, спровоковану культурними об’єктами. Вразливим та чутливим туристам рекомендується переглядати фотографії та відеозаписи тих місць, які планується відвідати. При сильному емоційному збудженні під час огляду визначних пам’яток необхідно зробити паузу або перенести другу частину екскурсії на другий день.