Синдром виснаження яєчників

Синдром виснаження яєчників – передчасне припинення функції яєчників у жінок молодше 40 років, які раніше мали нормальну менструальну та репродуктивну функцію. Синдром виснаження яєчників проявляється вторинною аменореєю, безпліддям, вегетосудинними порушеннями. Діагностика синдрому виснаження яєчників ґрунтується на даних функціональних та медикаментозних тестів, дослідження рівня гормонів, УЗД, лапароскопічної біопсії яєчників. У лікуванні використовується ЗГТ, фізіотерапія, вітамінотерапія. Для досягнення вагітності пацієнткам із синдромом виснаження яєчників потрібне проведення ЕКЗ за допомогою донорських ооцитів.

Синдром виснаження яєчників у гінекології також називається “передчасною менопаузою” “передчасним клімаксом”, “передчасною недостатністю яєчників”. Частота його народження у популяції становить близько 1,6%; серед різних форм вторинної аменореї – 10%. При даному синдромі спочатку нормально сформовані та працюючі яєчники припиняють функціонування раніше очікуваного терміну менопаузи.

Серед гіпотез, що пояснюють етіологію синдрому виснаження яєчників, виділяють теорії хромосомних аномалій, аутоімунних розладів та впливу ятрогенних факторів. Дані порушення обумовлюють формування яєчників з вродженим дефіцитом фолікулярного апарату, пре- та постпубертатну деструкцію зародкових клітин, порушення гіпоталамічної регуляції.

Майже в половині випадків у пацієнток із синдромом виснаження яєчників простежується обтяжена сімейна історія – пізня менархе, олігоменорея, аменорея, ранній клімакс у матері чи сестер. Нерідко синдром виснаження яєчників буває асоційований з аутоімунним гіпотиреозом та іншими імунологічними захворюваннями.

Розвитку синдрому резистентних яєчників у майбутньому можуть сприяти внутрішньоутробні ушкодження фолікулярного апарату, спричинені гестозом, екстрагенітальною патологією матері, лікарськими препаратами з тератогенною дією, радіацією, хімічними речовинами. У постнатальному періоді пошкодження гонад та їх заміщення сполучною тканиною може бути обумовлене вірусами краснухи, паротиту, грипу, стрептококовою інфекцією (хронічним тонзилітом), голодуванням, авітамінозами, частими стресами.

У ряді випадків розвитку синдрому виснаження яєчників передує субтотальна резекція залоз щодо ендометріоїдної кісти або цистоаденоми яєчників. Нерідко до резекції яєчників у зв’язку з їхньою кістозною дегенерацією вдаються в процесі консервативної міомектомії або операцій із позаматкової вагітності. Такі не завжди невиправдані дії призводять згодом до зниження фолікулярного резерву яєчників та їх виснаження. При різкому припиненні продукції гормонів яєчниками за механізмом зворотний зв’язок збільшується синтез гонадоліберину, отже, і гонадотропних гормонів, тому при синдромі виснаження яєчників розвивається гипергонадотропная форма аменореї.

Клініка синдрому виснаження яєчників найчастіше розвивається у віці 36-38 років, хоча може виявлятися і раніше. На тлі своєчасного початку менархе, нормальної менструальної та генеративної функції раптово чи поступово розвивається олігоменорея та вторинна аменорея. Стійке припинення менструацій супроводжується вегетативною симптоматикою: «припливами» спека до верхньої половини тулуба, пітливістю, слабкістю, швидкою стомлюваністю, дратівливістю, головним болем, кардіалгіями.

При синдромі виснаження яєчників відзначається пригніченість емоційного стану, порушення сну, зниження працездатності. Гіпоестрогенія призводить до прогресуючих атрофічних змін у молочних залозах та геніталіях (атрофічний кольпіт), зниження щільності кісткової тканини (остеопороз), урогенітальних розладів. Нерідко у пацієнток розвивається синдром сухого ока.

Об’єктивний статус пацієнток із синдромом виснаження яєчників характеризується правильною статурою, типовою для жіночого фенотипу. В анамнезі відзначається своєчасність менархе, збереження менструальної та репродуктивної функції протягом 15-20 років. При вагінальному та бімануальному дослідженні визначається сухість слизової оболонки піхви, зменшення матки в розмірах. Функціональні тести виявляють негативний симптом зіниці, цервікальний індекс 0-1 бал, монофазний характер базальної температури.

Трансвагінальне ультразвукове сканування дозволяє гінекологу оцінити розміри та структуру матки та яєчників. При синдромі виснаження яєчників матка зменшена у переднезадньому та поперечному розмірах, відповідаючи II ст. генітального інфантилізму; має однорідну структуру. Яєчники також зменшено, гомогенної структури, фолікули не візуалізуються. Під час проведення діагностичної лапароскопії визначаються дрібні зморщені яєчники, у яких проглядаються жовте тіло і фолікули. Корковий шар повністю заміщений сполучною тканиною. Гістологічне дослідження біоптату яєчників підтверджує відсутність фолікулярного резерву.

Гормональні дослідження при синдромі виснаження яєчників виявляють підвищення гонадотропінів, особливо ФСГ, при різкому зниженні рівня естрадіолу. Для поглибленої оцінки безпеки функції яєчників проводяться гормональні тести (пробу з прогестероном, естрогенами та гестагенами, дексаметазоном, кломіфеном, естрадіолом, ЛГ-РГ). У відповідь пробу з прогестероном при синдромі виснаження яєчників менструальноподібної реакції немає. Естроген-гестагенна проба супроводжується появою менструальноподібної кровотечі через 3-5 днів після відміни препаратів, підтверджуючи тим самим гіпофункцію яєчників при збереженні реактивності ендометрію.

Для прогнозування ризику розвитку остеопорозу, ІХС та атеросклерозу при синдромі виснаження яєчників додатково проводиться дослідження діагностичних показників метаболізму кісткової тканини, денситометрію, визначення холестерину та ліпопротеїдів. Проведення повного діагностичного комплексу дозволяє диференціювати синдром виснаження яєчників пухлин гіпофіза, синдрому резистентних яєчників.

Терапія при синдромі виснаження яєчників спрямована на корекцію вегетативно-судинних та естрогендефіцитних станів – загального самопочуття, урогенітальних порушень, остеопорозу, серцево-судинної патології. Найкращі результати досягаються при призначенні ЗГТ як контрацепції до досягнення жінкою віку природної менопаузи. Молодим жінкам призначається комбінація етинілестрадіолу з дезогестрелом, гестоденом чи норгестиматом; більш старшим – естрадіол з дидрогестероном, ципротероном, левоноргестрелом або лінестренолом. Препарати ЗГТ можуть приймати внутрішньо, вводитися внутрішньом’язово або черезшкірно. Для лікування сечостатевих розладів використовується місцеве введення естрогенів у формі свічок та мазей.

Поряд із ЗГТ, при синдромі виснаження яєчників показано проведення фізіотерапевтичних процедур (електрофорезу, електроаналгезії), водолікування (циркулярного душу і душу Шарко, вуглекислих, йодобромних, перлинних, хвойних, радонових ванн), масажу шийно-ре, та шийно-ре, і. Доцільним є призначення вітамінотерапії, рослинних седативних засобів, фітоестрогенів.

У виняткових випадках (менше 5-10%) у пацієнток із синдромом виснаження яєчників після тривалої аменореї відзначається спонтанне відновлення овуляції і навіть настання вагітності. В основному при синдромі виснаження яєчників показано проведення ЕКЗ з використанням донорської яйцеклітини. Ведення вагітності у цієї категорії пацієнток здійснюється у спеціалізованих центрах репродуктології.

Система заходів профілактики синдрому виснаження яєчників повинна включати виключення тератогенних впливів на плід під час вагітності, а також впливу несприятливих факторів середовища та інфекційних агентів на зростаючу дівчинку. При проведенні резекції яєчників слід прагнути максимального збереження кіркового шару, що містить резерв примордіальних фолікулів.