Синдром жовтого нігтя

Синдром жовтого нігтя – цінна діагностична ознака різних патологічних процесів, що становлять загрозу здоров’ю пацієнта. Подібна зміна забарвлення можлива при жовтяниці, лімфостазі, ендокринних порушеннях, захворюваннях легень, серця та шкіри. Зміна кольору нігтьової платівки супроводжується її потовщенням, шорсткістю, деформацією. Візуальна діагностика синдрому жовтого нігтя не становить труднощів, для уточнення характеру патологічного процесу необхідно взяття зіскрібка на грибки, проведення біопсії частини нігтьової пластини, обстеження пацієнта з метою виявлення соматичної патології. Лікування полягає у усуненні причини захворювання.

Синдром жовтого нігтя – рідкісна патологія, що найчастіше стає першою ознакою порушень у роботі лімфатичної системи (лімфедему), латентних пухлин та жовтяниць різного генезу. Може викликатися іншими соматичними захворюваннями та дерматозами. Жовті нігті свідчать про наявність плеврального випоту при легеневій патології, синдром розвивається при СНІДі та внаслідок тривалого прийому деяких лікарських препаратів. Іноді захворювання має сімейний характер, пігментація нігтьової платівки спочатку властива деяким національностям.

Синдром жовтого нігтя не має гендерної складової, з однаковою частотою виникає у жінок та чоловіків. Вікові особливості полягають у тому, що у переважній більшості випадків патологія вражає пацієнтів віком понад 50 років. Сезонність і ендемічність синдром не має. Актуальність проблеми пов’язана з діагностичною цінністю порушень, а так само з тим, що будь-яка зміна нігтів знижує психологічний комфорт пацієнтів, порушує якість їхнього життя.

Переважна більшість дерматологів вважають, що патологічний процес зміни забарвлення нігтьових пластинок пов’язаний зі спадковими та аутоімунними порушеннями, спровокованими пухлинними процесами в печінці, жовчному міхурі або жовчовивідних шляхах, результатом яких стають порушення відтоку жовчі та обтураційна жовту. Ще однією причиною синдрому жовтих нігтів називають порушення лімфовідтоку, внаслідок якого розвивається лімфостаз, а також розлади периферичного кровообігу. Добре відомі й інші стани, що призводять до появи жовтого забарвлення нігтів: оніхомікози, псоріаз, оніходистрофії, куріння, травми нігтя, використання токсичних лаків та лікарська алергія.

Механізм зміни забарвлення нігтьової пластини пов’язаний з концентрацією у піднігтьовому просторі жовчних пігментів, меланіну та гемосидерину. Жовчні пігменти накопичуються в нігті внаслідок загальних порушень. У організмі постійно відбувається розпад гемоглобіну, у своїй залізо використовується повторно, а гем перетворюється на білірубін. Вільний білірубін циркулює у крові, пов’язаний з білками. У такому вигляді він надходить у печінку, де від нього від’єднується білок, а сам пігмент захоплюється гепатоцитами, з’єднується з гіалуроновою кислотою, стає невільним (водорозчинним) і виводиться із сечею та калом, забарвлюючи їх у жовтий та коричневий колір. При пухлинних процесах в області печінки, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів виникає перешкода вільному переміщенню білірубіну з печінки до кишечника. У пов’язаному з гіалуроновою кислотою стані він вимушено надходить назад у кров, його рівень зростає, пігмент накопичується в піднігтьовому просторі, змінюючи забарвлення нігтя.

Місцевий гемосидероз – результат позасудинного руйнування еритроцитів. Вихід кров’яних тілець за межі судинного русла забезпечують аутоімунні процеси, що виникають в організмі при системних захворюваннях (патологія легень, пухлини, ВІЛ), травмах, токсичній дії деяких речовин. Через порушену проникність судинної стінки еритроцити потрапляють у сполучну та епітеліальну тканину дерми, руйнуються, втрачають гемоглобін і стають вихідним матеріалом для утворення гемосидерину, який накопичується в епітеліальних клітинах та регіональних лімфовузлах. Частина клітин руйнується, пігмент вивільняється, просочуючи колагенові та еластичні волокна залізом. Найімовірніше, локалізація патологічного процесу обумовлена ​​порушенням периферичного кровообігу.

Подібним чином розвивається і лімфостаз. Тільки при ньому за межі лімфатичних судин виходить лімфа, порушуючи лімфовідтікання в дистальних фалангах пальців, просочуючи піднігтьовий простір і змінюючи колір нігтя. Такий розвиток процесу пов’язують з мутуючим геном FOXC2, що передає спадкову схильність до синдрому жовтого нігтя. Утворення скупчень меланіну пояснюється порушенням нормальної роботи кератиноцитів внаслідок дистрофічних змін у дермі. Самі кератиноцити не синтезують меланін, вони одержують пігмент від меланоцитів – клітин епідермісу, які здійснюють захист шкіри від шкідливих факторів довкілля, зокрема УФО. При дії на шкіру УФО-тригерів відбувається активний синтез меланіну та передача його в кератиноцити, які виносять надлишок меланіну на поверхню шкіри. Локалізацію меланіну в піднігтьовому просторі пов’язують із місцем проникнення патологічного початку в організм.

Зміна фарбування нігтів при мікозі залежить від виду грибка, який спричинив патологічний процес. Рубромікоз та фавус забарвлюють ніготь у жовтий колір. Синдром викликають і лікарські препарати, такі як резорцин, акріхін, каротин. Куріння призводить до зміни кольору рахунок смол тютюну, що містяться в сигареті, систематичне вживання кави – за рахунок пігментів, що входять до складу напою. Патологія травного тракту, дисбактеріоз провокує пожовтіння нігтів через порушення всмоктування продуктів, що містять вітаміни А, Е, D. Каротин викликає каротинодермію, відкладення каротину в епідермісі. Будь-яка жовтизна нігтів є сигналом неблагополуччя в організмі і потребує детального обстеження у фахівців.

У сучасній дерматології немає загальноприйнятої класифікації цього патологічного процесу. З погляду практикуючих дерматологів, раціональним є поділ захворювання залежно від клінічних проявів на такі групи:

• Синдром жовтого нігтя внаслідок патології лімфатичної системи. Характеризується тим, що може передувати лімфедемі – набряку кінцівки та навколонігтьового валика або бути вторинним проявом лімфостазу. Симптоми наростають протягом кількох років, ніготь втрачає здатність до зростання.
• Синдром жовтого нігтя внаслідок захворювань внутрішніх органів (обтураційної жовтяниці, патології легеневої системи, онкологічних процесів, серцевої патології) супроводжується уповільненням росту нігтьової пластинки зі зникненням епоніхіуму та ямочки.
• Синдром жовтого нігтя в результаті вониходистрофії, характеризується витонченням нігтя, його деформацією, розшаруванням.
• Синдром жовтого нігтя в результаті системних дерматозів супроводжується появою на нігтьовій платівці особливих «міток»: наперсточних втискань, поздовжніх і поперечних рисок, гіперкератозу.
• Синдром жовтого нігтя в результаті оніхомікозів характеризується потовщенням нігтьової пластинки, її помутнінням, рихлістю, піднігтьовим гіперкератозом, ураженням навколонігтьового валика.
• Синдром жовтого нігтя внаслідок травм супроводжується порушенням зв’язку нігтя з матрицею, зміною його форми, структури, поверхні.
• Синдром жовтого нігтя внаслідок лікарської інтоксикації, характеризується гіперкератозом, потовщенням нігтьової пластинки зі зміною її форми та різними відтінками кольору: від блідо-жовтої до помаранчевої.
• Синдром жовтого нігтя внаслідок куріння, надмірного вживання кави супроводжується зміною не тільки нігтьової пластинки, а й самих пальців.
• Синдром жовтого нігтя внаслідок порушення роботи системи травлення з розвитком каротинодермії або симптому Бельця, характеризується ламкістю нігтьової пластинки, забарвленням долонь та підошв в оранжево-жовтий колір.

Кожен клінічний різновид патології має свої особливості, але є і загальні ознаки синдрому жовтого нігтя. Процес починається зі зміни товщини нігтьової пластинки, потім відбувається її фарбування в жовтий колір, нігті набувають опуклої форми, втрачають блиск, стають шорсткими, іноді уповільнюють ріст, починають кришитися і шаруватися. Рідко залучаються навколонігтьові валики. Синдром жовтого нігтя завжди поєднується із супутньою патологією, навіть у разі порушення забарвлення внаслідок токсичної дії косметичних лаків відбуваються зміни у шкірі з візуальними проявами алергічного процесу. Важливо, що у ряді випадків синдром нігтя є першою ознакою латентно-поточного системного або онкологічного процесу і вимагає втручання фахівців.

Спеціального діагностичного алгоритму немає, клінічний діагноз ставить дерматолог виходячи з симптомів і детального обстеження пацієнта з виявлення супутньої патології. Обов’язково проводяться виключення мікозу (зішкріб і посів на гриби), біохімічний аналіз крові та лімфографія. Призначається консультація онколога. Патологію диференціюють з псоріазом, оніходистрофією, оніхомікозами, пахіоніхією. Терапія симптоматична, тривала залежить від причини розвитку синдрому жовтого нігтя. Необхідне коригування супутньої патології. Відзначено ефект від зовнішнього та внутрішнього застосування вітаміну Е з добавками цинку, діуретиків, протигрибкових препаратів. Прогноз залежить від причин розвитку синдрому.