Синехії крайньої плоті у хлопчиків

Синехії крайньої плоті у хлопчиків – це спайки між головкою статевого члена та внутрішнім листком крайньої плоті. Фізіологічно такий стан спостерігається у дітей грудного, раннього та дошкільного віку. Патологічними причинами синехій у хлопчиків виступають інфекції, травми, ятрогенні ушкодження зовнішніх статевих органів. Синехії проявляються неможливістю повного відкриття головки, неприємними відчуттями при сечовипусканні, хворобливістю при спонтанних ерекціях підлітків. Для діагностики здебільшого достатньо візуального огляду. Лікування передбачає поділ спайок консервативним чи хірургічним способом.

У дитячій урології відсутня одностайна думка з приводу синьохій крайньої плоті: одні фахівці вважають їх нормальним явищем, яке не підлягає лікуванню, інші лікарі рекомендують починати терапію якомога раніше. Зрощення спостерігаються у 96% новонароджених дітей, віком 3-6 років в більшості хлопчиків вони спонтанно розсмоктуються. Ускладнені синехії спостерігаються у 2-10% підлітків, у 1% дорослих чоловіків. Для попередження порушень сечовидільної та репродуктивної функції потрібна оптимізація процесів динамічного спостереження та лікування.

У новонароджених хлопчиків поверхня крайньої плоті, як правило, з’єднана з головкою пеніса синехіями. Вони є тонкими епітеліальними спайками, які не дозволяють оголити голівку. Цей стан визнаний фізіологічним для дітей віком до 6 років, він виникає внаслідок нормальних процесів внутрішньоутробного та постнатального онтогенезу. До патологічних факторів розвитку синехій у хлопчиків належать:

• Механічні пошкодження. Найчастіше вони спостерігаються при спробі батьків насильно відкрити голівку пеніса у дитини до 3-4 років. Пошкодження епітелію і запалення, що виникло на їх тлі, запускають процеси фіброзу, утворення рубцевих спайок. Рідше проблема є наслідком випадкової травми у побуті під час ігор.
• Інфекція. Формування сполучної тканини є результатом нелікованих запальних процесів (баланіту, баланопоститу). Стан більш характерний для підлітків, особливо при початку статевого життя та взаємодії з новою мікрофлорою. Зрідка інфекційні патології виникають під впливом умовно-патогенної флори і натомість зниження імунітету.
• Ятрогенні фактори. Вторинне утворення синехій можливе при некомпетентному лікуванні спайок або фімозу, внаслідок чого відбувається дуже різке відокремлення крайньої плоті від головки. Після такої маніпуляції найчастіше розвиваються рецидиви і формуються товстіші сполучнотканинні перемички.

Сприятливі фактори

Важливим фактором формування щільних синехій визнано недотримання інтимної гігієни. Неправильне підмивання хлопчиків у ранньому віці, агресивне оголення головки члена, носіння тісної білизни – все це сприяє уповільненому розсмоктування спайок, розвитку ускладнень. У механізмі появи патологічних синехій крайньої плоті обговорюється роль нутритивної недостатності, ендокринних порушень, уроджених захворювань.

Крайня плоть складається з двох листків: зовнішнього, максимально наближеного за будовою до шкіри, і внутрішнього, м’якшого і ніжнішого. Вона виконує захисну та терморегуляційну функцію. У нормі у підлітків та дорослих чоловіків між внутрішнім листком та головкою пеніса формується вільний простір, який дозволяє повністю відкривати статевий член, забезпечує можливість ретельного видалення секрету та бактерій.

У дітей синехії розглядаються як захисний механізм, що перешкоджає попаданню інфекції до препуціального простору. Поступово зі збільшенням статевого члена крайня плоть мимоволі розсувається, у результаті руйнуються епітеліальні спайки. Цей процес має індивідуальні терміни: у 10% немовлят повне відкриття спостерігається в однорічному віці, у 3 роки синехії зникають у 80% хлопчиків. У середньому розподіл спайок завершується до 6 років.

У нормі процес розсмоктування синехій може затягуватись до періоду статевого дозрівання. В організмі хлопчика починають вироблятися гонадотропні гормони та тестостерон, що сприяє розтягуванню та підвищенню еластичності крайньої плоті. У цей час зникають залишкові ділянки сполучнотканинних перемичок, тому оголення головки відбувається природним шляхом без болю.

Нездатність повністю оголити головку пеніса у хлопчика найчастіше помічається батьками під час виконання рутинних гігієнічних процедур. При спробі ретельно вимити пеніс і видалити смегму відчувається перешкода відсунення крайньої плоті, дитина виявляє занепокоєння. Іноді спостерігається почервоніння шкірки, що покриває голівку, під нею видно щільні білі грудочки – смегмоліти (скупчення смегми).

Старші діти, які не мали фізіологічного поділу спайок, скаржаться на труднощі сечовипускання. Для виділення сечі їм доводиться сильно напружуватись, причому частина урини залишається в препуціальному мішку і розтягує його, викликаючи хворобливі відчуття. Підлітки відчувають біль при ерекції та акті сім’явипорскування, також у них можливі комплекси та складності на початку сексуальних відносин.

Щільні нерозділені синехії призводять до розвитку патологічного фімозу, парафімозу. Закритий простір препуціального мішка створює умови для розмноження бактерій, які викликають баланопостити, уретрити та інші запальні ускладнення органів сечостатевої системи. Зрідка у хлопчиків розвивається міхурово-сечовідний рефлюкс, ретроградна еякуляція.

В окрему групу виділяють ускладнення хірургічної корекції синехії. У ранньому післяопераційному періоді існує ризик кровотеч, гнійно-запальних процесів, ушкодження статевого органу. Пізні негативні наслідки включають формування рубцевого фімозу, меатального стенозу, нориці уретри. Можливі ускладнення пояснюють рідкість застосування оперативного лікування синехій у педіатричній практиці.

Первинне обстеження дитини проводиться педіатром чи дитячим урологом. Синехії крайньої плоті у хлопчиків легко виявляються під час огляду статевих органів. При необхідності виконується диференціальна діагностика між фізіологічним та патологічним варіантом зрощення. При ускладненому варіанті захворювання призначаються такі методи досліджень:

• УЗД статевого члена. Ехосонографію показано при підозрі на запальні процеси або вроджені аномалії розвитку органу. Ультразвукова візуалізація проводиться хлопчикам будь-якого віку на дослідження стану м’яких тканин, виявлення ознак травм.
• УЗД сечовивідної системи. Діагностика рекомендована при поєднанні патологічних спайок з вродженими аномаліями органів сечовиділення або за підозри на вторинні запальні процеси цих органів.
• Мікробіологічна діагностика. При ускладненні синіх запаленням необхідно проведення мікроскопії і бактеріологічного посіву мазка відокремлюваного препуціального мішка. За результатами аналізів підбирається етіотропна протимікробна терапія.

Консервативна терапія

Безопераційне лікування зрощень крайньої плоті визнано методом вибору дитячої урології, оскільки воно супроводжується травмуванням статевого органу і викликає рецидиви. Консервативна терапія синехій переважно проводиться топічними засобами з кортикостероїдами. При цьому розтягнення крайньої плоті відбувається максимально дбайливо, позитивний результат лікування спостерігається у 85-97% випадків.

При розвитку баланіту на фоні синьохій лікування доповнюється щоденними ваннами з розчинами антисептиків та рослинними відварами, які зменшують біль та запалення. За показаннями терапевтична схема включає місцеві антибактеріальні чи протигрибкові препарати. На час лікування рекомендується проводити гігієну інтимної області спеціальними гелями з нейтральним середовищем.

Хірургічне лікування

Дітям віком до 6 років оперативна корекція синехій практично не проводиться. Виняток становлять ускладнені варіанти, що супроводжуються хронічним запаленням препуціального мішка, накопиченням смегми або порушеннями сечовипускання. Дитячими урологами використовується маніпуляція, що щадить: поділ синехій гудзиковим зондом під місцевим знеболенням.

У пацієнтів старше 6 років нерозділені синехії нерідко супроводжуються фімозом та хворобливим сечовипусканням, тому розглядається питання про призначення хірургічного втручання. Для корекції зрощення застосовується часткове розтин крайньої плоті з наступною пластикою або радикальний метод – обрізання, яке дає 100% результат лікування. Оскільки крайня плоть має фізіологічне значення, циркумцизіо проводиться рідше, ніж розтин.

У 99% хлопчиків синехії крайньої плоті зникають самостійно в процесі зростання та статевого розвитку. Своєчасні варіанти консервативного та оперативного лікування дозволяє усунути навіть ускладнені варіанти зрощення. Оскільки такий стан є фізіологічним, заходи первинної профілактики не розроблені. Для попередження баланітів та смегмалітів хлопчика потрібно з дитинства привчати до правильної гігієни статевих органів.