Синехії порожнини носа

Синехії порожнини носа – сполучнотканинні, кісткові або хрящові перемички, що утворилися в порожнині носа внаслідок вроджених вад розвитку, перенесених запальних захворювань, хірургічних втручань або травм носа. Клінічно синехії порожнини носа виявляються закладеністю носа, зниженням або відсутністю нюху, утворенням у носі кірок. Викликаючи порушення носового дихання, синехії порожнини носа можуть призвести до цілого ряду захворювань: фарингіту, ларинготрахеїту, отиту, бронхіту, пневмонії та ін. Діагностувати синехії дозволяє огляд та риноскопія. Лікування здійснюється хірургічним шляхом і може проводитись як відкритим, так і ендоскопічним способом.

Синехії порожнини носа бувають вродженими та набутими. Уроджені синехії порожнини носа утворюються в період внутрішньоутробного розвитку внаслідок порушень формування лицьового черепа. Їх причиною може бути уроджений сифіліс. Найчастіше вроджені синехії порожнини носа локалізуються у задніх відділах носа і найчастіше поєднуються з атрезією хоан.

Синехії порожнини носа набутого характеру виникають в результаті розвитку грануляцій та рубцевих змін після травм носа, хімічних та термічних опіків носової порожнини, перенесених запальних захворювань (сифіліс, висипний тиф, дифтерія, скарлатина, системний червоний вовчак, склерома, гуляцій) носовій кровотечі) та оперативних втручань у порожнині носа (видалення новоутворень та поліпів носа, корекції атрезії хоан, операцій на носових раковинах тощо).

Синехії порожнини носа в отоларингології класифікуються залежно від того, який відділ носової порожнини займають. Передні синехії порожнини носа локалізуються напередодні носа і можуть призводити до оклюзії ніздрів. Серединні синехії порожнини носа займають середню частину і розташовуються між носовою перегородкою та носовими раковинами (найчастіше нижньою). Задні синехії порожнини носа знаходяться в області хоан і можуть призводити до їх перекриття з порушенням надходження повітря з носової порожнини в горлянку.

За типом тканини, якою утворені синехії порожнини носа, вони поділяються на сполучнотканинні, кісткові та хрящові. Найчастіше синехії порожнини носа мають сполучнотканинний характер. Кісткові та хрящові синехії, як правило, є вродженими.

Синехії порожнини носа можуть мати односторонній чи двосторонній характер. Незначні синехії зазвичай не супроводжуються клінічними проявами. Синехії порожнини носа, які суттєво перекривають її просвіт, призводять до порушення нормальної циркуляції повітря під час дихального акту. В нормі повітряний потік, що вдихається, проходить через носові ходи і через отвори хоан потрапляє в горлянку. Проходячи через ніс, повітря зволожується, зігрівається і звільняється від пилу та інших забруднень, які осідають на слизовій носовій порожнині та поступово виводяться з носа, завдяки роботі вій епітелію його слизової.

Синехії порожнини носа, що перешкоджають проходженню через неї повітря, призводять до порушення носового дихання та появи гугнявого відтінку голосу. Пацієнти скаржаться на закладеність носа, погіршення або повну відсутність нюху, неможливість нормально висморкатися. Подібно до озені, синехії порожнини носа супроводжуються постійним утворенням кірок, проте їх кількість не така велика.

Обтуруючи носові ходи, синехії порожнини носа, порушують нормальну вентиляцію приносових пазух, що може спричинити виникнення в них запального процесу — синуситу (фронтиту, гаймориту, етмоїдиту). Порушення носового дихання призводить до того, що в горлянку і верхні дихальні шляхи потрапляє холодне і неочищене повітря, що вдихається ротом. Це своє чергу провокує розвиток запальних захворювань верхніх дихальних шляхів (фарингіту, ангіни, ларингіту, трахеїту, ларинготрахеїту), може призвести до розвитку бронхіту і навіть пневмонії. Холодне повітря, що потрапляє в горлянку, може стати причиною євстахіїту і середнього отиту.

Уроджені синехії порожнини носа викликають у немовлят порушення ссання. При повному перекритті обох носових ходів у новонароджених виникають тяжкі порушення дихання: відсутність нормального крику та першого вдиху після народження, ціаноз обличчя, крайнє занепокоєння, відсутність дихання при закритому роті.

Синехії порожнини носа є показанням до хірургічного лікування лише в тих випадках, коли вони спричиняють суттєві порушення носового дихання. За відсутності значних клінічних змін у лікуванні немає потреби, оскільки післяопераційне рубцювання може призвести до ще більш тяжких порушень. Уроджені синехії у новонароджених можуть стати показанням до невідкладного оперативного втручання у зв’язку з загрозливими для життя дихальними порушеннями.

Видалення сполучнотканинних синехій полягає в їх висіченні скальпелем. Хрящові синехії порожнини носа видаляються за допомогою конхотома, а кісткові – видовбані із застосуванням долота. Видалення синехій може супроводжуватися резекцією нижньої носової раковини, нижньою остеоконхотомією та іншими втручаннями носових раковин. Більш щадним методом є ендоскопічне видалення синехій, яке проводиться під місцевим знеболенням та має більш короткий післяопераційний період.

Для профілактики повторного утворення спайок після операції на період загоєння в порожнину носа вводять гуму гуми, целулоїд або спеціальну фольгу. З цією ж метою при синехіях входу в носову порожнину для закриття ранового дефекту застосовують шкіряний клапоть на ніжці, який фіксують волосяними швами або тампонами.

Синехії порожнини носа відрізняються високим ступенем рецидивування. Їх уперте утворення після неодноразово проведеного хірургічного лікування може призвести до ще більших порушень носового дихання та виникнення деформації носа.

Основною профілактикою синехій є: своєчасне лікування запальних та інфекційних захворювань, надання кваліфікованої допомоги при травмах носа, грамотне проведення хірургічних втручань у порожнині носа та здійснення післяопераційного періоду заходів, що перешкоджають грубому рубцюванню з розвитком синехій.