Синовіт

Синовіт – це запальний процес у синовіальній оболонці, що супроводжуються скупченням рідини (випоту) у порожнині суглоба. Патологія може розвинутися внаслідок травми, інфекції, алергії, деяких хвороб крові, ендокринних захворювань та обмінних порушень. Проявляється болем, збільшенням обсягу суглоба, слабкістю та нездужанням. При приєднанні гнійної інфекції біль посилюється, виникають симптоми загальної інтоксикації. Діагноз виставляється виходячи з симптомів, дослідження синовіальної рідини та інших обстежень. Лікування – іммобілізація, пункції, при необхідності дренування або оперативне втручання.

Синовіт – запальне захворювання синовіальної оболонки суглоба, що супроводжується скупченням випоту. Виникає при деяких захворюваннях та обмінних порушеннях. У ряді випадків розвивається при травмах. Частіше уражається колінний суглоб, рідше страждають інші суглоби (плечовий, гомілковостопний). При травмах запальний процес зазвичай розвивається в одному (травмованому) суглобі. При захворюваннях та порушеннях обміну в деяких випадках можливе ураження кількох суглобів.

Ця патологія є поліетиологічним станом, що виникає при травмах (у тому числі у віддаленому періоді), деформуючому артрозі та артритах різної етіології. Може виявлятися при розвитку алергічної реакції, обмінних та ендокринних порушеннях, гемофілії.

З урахуванням перебігу в травматології та ортопедії виділяють:

• Гострий синовіт – супроводжується потовщенням, повнокровністю та набряком синовіальної оболонки. Випіт є напівпрозорою рідиною, іноді – з видимими неозброєним оком пластівцями фібрину.
• Хронічний синовіт – проявляється розвитком фіброзних змін у капсулі суглоба. У ряді випадків ворсинки синовіальної оболонки розростаються, на оболонці виникають фібринозні накладення, що звисають із порожнини суглоба (ворсинчастий синовіт). При відділенні накладання трансформуються в так звані «рисові тільця», які вільно переміщуються в суглобовій рідині та додатково травмують синовіальну оболонку.

З урахуванням виду запалення та характеру випоту розрізняють:

• Серозний синовіт.
• Серозно-фібринозний синовіт.
• Геморагічний синовіт.
• Гнійний синовіт.

З урахуванням причин виникнення виділяють:

1. Інфекційний синовіт. Виникає внаслідок влучення патогенних мікроорганізмів у порожнину суглоба. Збудник інфекції може проникнути в синовіальну оболонку із зовнішнього середовища (при проникаючих пораненнях суглоба), з навколишніх тканин (при гнійних ранах та гнійниках, розташованих поблизу суглоба), а також з віддалених вогнищ інфекції. В останньому випадку мікроорганізми потрапляють до суглоба по лімфатичних або кровоносних судинах.

• Неспецифічний інфекційний синовіт. Викликається неспецифічними збудниками: пневмококами, стафілококами, стрептококами тощо.
• Специфічний інфекційний синовіт. Викликається збудниками специфічних інфекцій: блідою трепонемою (при сифілісі), туберкульозною паличкою (при туберкульозі) тощо.

2. Асептичний синовіт. Патогенні мікроорганізми у порожнині суглоба відсутні, запалення має реактивний характер. Причиною розвитку може стати:

3. Алергічний синовіт. Причиною виникнення стає контакт хворого на алерген.

Неспецифічний гострий серозний процес супроводжується збільшенням суглоба обсягом. Контури суглоба згладжуються, у деяких випадках з’являється відчуття розпирання. Іноді виникає нерезко виражений больовий синдром. Можливе нездужання, незначне підвищення загальної та місцевої температури. Рухи обмежені, обмацування суглоба слабке або помірно болюче. При пальпації визначається флюктуація. Проба проводиться так: хірург кладе пальці на протилежні поверхні суглоба і потім акуратно натискає з одного боку; якщо під пальцями іншої руки відчувається поштовх, значить у суглобі є рідина. При дослідженні колінного суглоба також виявляється балотування надколінка: при натисканні надколінок «занурюється» до упору кістку, а при припиненні тиску «спливає».

Гострий гнійний синовіт супроводжується яскравими клінічними проявами. Стан пацієнта погіршується, виникають ознаки гострої інтоксикації: підвищення температури, озноб, різка слабкість. У важких випадках можливе марення. Зазначається виражений больовий синдром. Суглоб набряклий, збільшений в обсязі, шкіра над ним гіперемована. Рухи болючі, можливий розвиток контрактури суглоба. У ряді випадків виявляється регіонарний лімфаденіт (збільшення прилеглих лімфатичних вузлів).

Хронічний синовіт може бути серозним, але частіше відноситься до однієї із змішаних форм: серознофібриноїдної, вілезногеморагічної і т. д. Хвороба зазвичай супроводжується мізерною клінічною симптоматикою, особливо на ранніх стадіях. Пацієнта турбують незначні ниючі болі, при повторюваних рухах відзначається швидке виникнення «втоми», «стому» суглоба з хворого боку.

При гострому та хронічному асептичному синовіті можливе інфікування випоту з розвитком більш тяжкого інфекційного синовіту. Якщо інфекційний процес поширюється межі синовіальної оболонки і переходить на фіброзну мембрану, виникає гнійний артрит. При подальшому поширенні процесу на навколишні тканини може розвинутись флегмона м’яких тканин або періартрит. Тяжким ускладненням інфекційного синовіту є панартрит, при якому в гнійний процес залучаються всі структури, що беруть участь в утворенні суглоба: кістки, хрящі та зв’язки. В окремих випадках внаслідок гнійного процесу може розвинутись сепсис.

Довго існуючий хронічний асептичний синовіт також загрожує неприємними ускладненнями. Суглоб поступово збільшується в обсязі, оскільки надлишки рідини не встигають всмоктуватись назад у синовіальну оболонку. За відсутності лікування у разі розвивається гидрартроз (водянка суглоба). Тривале існування гідартрозу стає причиною розболтаності суглоба. Його зв’язки поступово слабшають, може статися підвивих або навіть вивих.

Діагноз виставляють на підставі клінічних ознак, даних діагностичної пункції та інших досліджень. При цьому важливо не тільки підтвердити наявність синовіту, але й виявити причину його виникнення, що в ряді випадків є досить важким завданням. Для уточнення діагнозу основного захворювання при гострому та хронічному асептичному синовіті може бути призначена артроскопія та артропневмографія. Може також знадобитися біопсія синовіальної оболонки та цитологічне дослідження. При підозрі на гемофілію, ендокринні чи обмінні порушення призначаються відповідні аналізи. При підозрі на алергію захворювання проводяться алергічні проби.

Одним із найінформативніших досліджень є дослідження пунктату (рідини, отриманої в результаті діагностичної пункції). Дослідження випоту при гострій асептичній травматичній формі хвороби свідчить про велику кількість білка, що підтверджує високу проникність судин. Через зменшення кількості гіалуронової кислоти в’язкість такого випоту нижча, ніж у нормальної синовіальної рідини. При хронічних запальних процесах виявляється підвищена активність ферментів (хондрпротеїнів, гіалуронідази, лізоциму тощо), що призводить до дезорганізації та прискореного руйнування хряща.

При гнійному синовіті пунктаті виявляється гній, який досліджують бактеріологічним або бактеріоскопічним методами. Це дає можливість не тільки встановити вид патогенних мікроорганізмів, що стали причиною запалення, а й підібрати найефективніші антибіотики. Крім того, пацієнтам із цією формою захворювання обов’язково призначають аналіз крові. За результатами аналізу виявляється підвищення ШОЕ, збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів та лейкоцитоз. За підозри на сепсис додатково виконується посів крові на стерильність.

При встановленій причині захворювання та незначній кількості рідини в суглобі лікування амбулаторне. Якщо випіт у суглобі з’явився внаслідок травми, хворого направляють до фахівця-травматолога для амбулаторного лікування. Вторинні симптоматичні синовіти лікують лікарі відповідного профілю: гематологи, ендокринологи тощо. Пацієнти з травматичним синовітом госпіталізуються до травматологічного відділення, хворі з гнійним синовітом – до хірургічного відділення, інші – до відділень, що відповідають профілю основного захворювання.

При асептичному синовіті з малою кількістю випоту призначають туге бинтування суглоба, іммобілізацію та високе положення кінцівки. Пацієнта направляють на УФ-опромінення, УВЧ або електрофорез із новокаїном. При велику кількість випоту, крім перелічених лікувальних заходів, виконують лікувальні пункції суглоба. При наполегливій течії призначають фонофорез з гідрокортизоном та електрофорез з гіалуронідазою або йодидом калію.

Лікування гострого гнійного синовіту передбачає обов’язкову іммобілізацію із забезпеченням піднесеного становища кінцівки. При легкій течії гній із порожнини суглоба видаляють за допомогою пункції. При гнійному процесі середньої тяжкості може знадобитися безперервне тривале проточно-аспіраційне промивання порожнини суглоба розчином антибіотиків. При тяжкому перебігу виконується розтин та дренування порожнини суглоба.

При хронічному асептичному синовіті проводиться терапія основного захворювання. Тактика лікування синовіту визначається індивідуально з урахуванням тяжкості хвороби, наявності чи відсутності вторинних змін у суглобі тощо. буд. Виконують пункції, забезпечують спокій кінцівки. Призначають нестероїдні протизапальні засоби, саліцилати, глюкокортикоїди, екстракт хрящів телят та хімотрипсин. На 3-4 день хворого спрямовують на озокерит, парафін, магнітотерапію, фонофорез, УВЧ та інші фізіотерапевтичні процедури. При значній інфільтрації та частих рецидивах вводять апротинін у порожнину суглоба.

При хронічному синовіті, що супроводжується незворотними змінами в синовіальній оболонці, а також при затяжній та завзято рецидивній формах синовіту показано хірургічне втручання – повне або часткове висічення синовіальної оболонки. У післяопераційному періоді проводять відновну терапію, яка включає іммобілізацію, призначення протизапальних препаратів і антибіотиків, а також фізіотерапію.

При гострому асептичному та алергічному синовіті прогноз, як правило, сприятливий. Після адекватної терапії запальні явища повністю ліквідуються, випіт у суглобі зникає, рухи зберігаються повному обсязі. При гнійній формі захворювання у ряді випадків можуть формуватися контрактури, у важких випадках не виключено розвиток небезпечних ускладнень, що загрожують життю хворого. При хронічному асептичному синовіті може розвинутись тугорухливість. Після синовектомії у ряді випадків спостерігаються рецидиви та розвиток контрактур. Профілактика полягає у запобіганні травмам, своєчасному лікуванні захворювань, які можуть стати причиною синовіту.